Тадж-Махал (Індія)

Мавзолей Тадж-Махал – визначна пам’ятка та символ індійської культури, одна з найдивовижніших споруд світу - розташований на березі річки Джамна, поблизу м. Агри...

Слова „Тадж” і „Махал” походять з мови урду. „Тадж” на урду означає корона або діадема. „Махал” означає палац, будинок або особняк. За іншою теорією назва „Тадж Махал” походить від «Тейо Махалая» назви бога Шиви мовою гінді.

Мавзолей збудовано султаном Шах-Джаханом з династії Великих Моголів над гробницею своєї коханої дружини Мумтаз Махал (до заміжжя - Арджуманд Бану).  Створенню мавзолею передувала безсмертна історія кохання султана та його дружини. Шах-Джахан ще в п’ятнадцятирічному віці зустрів і покохав Арджуманд Бану, дочку головного міністра. Але батько Шах-Джахана, з політичних міркувань, призначив у дружини своєму спадкоємцеві іншу. Однак, за законами ісламу, чоловікові дозволялось мати декілька дружин, і в 1612 році Арджуманд Бану у 19-літньому віці вийшла заміж за принца Кхуррама, який згодом став падишахом Шах-Джаханом.

В 1629 році Шах-Джахан вирушив з військом із Агри на південь, щоб призупинити повстання намісника бунтівного Декана. Під час походу Мумтаз Махал, яка постійно супроводжувала чоловіка, помирає під час народження чотирнадцятої дитини. Повернувшись в Агру, Шах-Джахан присягнувся збудувати для своєї покійної дружини усипальницю, якої ще не бачив світ.

Для спорудження п’ятикупольної будівлі мавзолею, яке тривало близько 20 років (приблизно з 1630 до 1652 рр.) були запрошені найкращі архітектори з Індії та інших країн Сходу.  Загалом, до будівництва Тадж-Махалу було залучено близько 20 тисяч робітників з різних країн. Безпосередню участь в проектуванні усипальниці приймав і сам Шах-Джахан. Після смерті, Шах-Джахана було поховано в ній, в одному склепі з Мумтаз Махал.

Архітектура Тадж-Махала урочиста та велична, в ній втілено найкращі риси середньовічної архітектури Ірану та Середньої Азії разом з монументальним мистецтвом стародавньої Індії. Висота мавзолею разом з куполом становить близько 95 м. Фасади декоровані пологими стрілчастими арками, оформлені портал-айванами. По кутах споруди піднімаються чотири мінарети. На ділянці землі навколо мавзолею Шах-Джахан наказав посадити розкішний сад, в якому панують кипариси – символи вічності. По центрі, перед будівлею усипальниці знаходиться мармурова водойма. 

Більшість дослідників вважають, що Тадж Махал було побудовано з матеріалів, які привозилися з усієї Індії і Азії. Використовували більше 1000 слонів для транспортування будівельних матеріалів. Білий мармур привозили з Раджастану, яшму з Педжабу, нефрит і гірський кришталь з Китаю. Бірюзу завозили з Тибету, лазурь з Афганістану, сапфіри з Шри Ланки, сердолік з Аравії.

Для здійснення свого задуму, Шах-Джахан використовував усі ресурси своєї держави. Поверхня усипальниці вкрита тисячами дорогоцінних і напівкоштовних каменів, а орнаменти виконані з чорного мармуру.

Найкрасивішою частиною Тадж-Махалу вважається білосніжний купол головної будівлі, який символізує райську насолоду. В Індії цей купол, який складено з білого мармуру, називають “хмаринкою, що відпочиває на повітряному троні”.

Використані матеріали з http://ukr-tur.narod.ru/turizm/spysok/india/tadhmahal/tadmahal.htm

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B0%D0%B4%D0%B6-%D0%9C%D0%B0%D1%85%D0%B0%D0%BB

Фото з http://www.new7wonders.com/index.php?id=497