|
© http://community.livejournal.com
 |
Левко Лук'яненко: я всією душею виступаю за збереження українців як білої раси |
10:25 17.07.2008
Патріарх національно-визвольного руху назвав речі своїми іменами - у лібералів стався припадок українофобської ненависті.
"Чи хочемо ми, українці — люди білої раси — стати іншими, ніж були досі, наприклад, чорними, жовтими, червоними? Випадки шлюбу українок з представниками інших рас свідчать про те, що не всі дорожать своєю білою расою, тому виголошую власну позицію: я всією душею виступаю за збереження українців як білої раси, і категорично проти перетворення української нації на націю чорних, коричневих, сіро-буро-малинових!
...
Я шаную представників інших рас, поважаю їхні звичаї, релігії і бажаю їм успіху у їхніх країнах. Я за те, щоб Україна розвивала економічне співробітництво й торгівлю з їхніми країнами для взаємної вигоди, але я проти переселення негрів та інших небілих в Україну.
Україна уникне расової проблеми, якщо не пустить у наш національний дім кольорових людей. Що ж до Західної Європи, то тут в України є принципова перевага: вона не мала колоній в Африці й Азії, тому після краху колоніальної системи й не має моральних зобов’язань перед колишніми колоніями, як це сталося в європейських країнах.
Західна Європа готова поділитися своїм расовим лихом з Україною і, ясна річ, нагадуватиме Україні про Загальну декларацію прав людини. Україна має що відповісти Європі: вона не експлуатувала Африку й Азію, тому й не має перед ними моральних чи будь-яких інших зобов’язань"
Я був просто вражений, прочитавши ці слова Левка Григоровича Лук’яненка.
Ці слова повністю передають і мою позицію з расового питання.
Серед жалюгідного скавучання сучасних ліберастів, поганих онуків славних дідів, які ще й сміють називати себе українськими націоналістами, весняним громом лунає голос цього сивого ветерана нашого правого руху, цього велета української національної справи.
У той час, як багато хто мовчить, побоюваючись стати об’єктом безжального цькування «просунутої інтелігенції», цих скажених «псів політкоректності», що ладні затаврувати «фашистом» і зжити з Білого Світу кожного, хто не поділяє їхньої «єдиної правильної думки» - Левко Григорович сміливо і відверто висловлює свої переконання – переконання українця та патріота.
Він не боїться цих покидьків, цих сучасних «інквізиторів від політкоректності та мультирасовості». Він не боявся катів КДБ та мордовських концтаборів – що йому ці сучасні пігмеї з їхньою «толерантною поліцією думок»? Він пережив одну імперію, яка, сповідуючи комуністичний глобалізм, прагнула знищити нації новою вавілонською вежею «єдиного радянського народу». Тепер він чудово бачить іншу імперію – глобалізму капіталістичного, яка ще більше прагне знищення націй та перемішування всіх народів і племен Землі у єдину масу, якою так легко маніпулювати через «брехунці» куплених мас-медіа.
Він вже у поважному віці. Наші предки казали: старим людям поганити вуста брехнею двічі гріх – їм скоро до божого суду йти. Відчувається, що Левко Григорович так і чинить – живе по Правді. І каже те, що думає, не намагаючись приховати за солодкими слівцями гіркої правди, хоч як би вона кому не подобалася.
Звісно, підійметься галас. Ліберасти вже висловлюються у дусі «та у дєда маразм!», «нє слушайтє шо он гаваріт!». Залишимо це на їхньому сумлінні, якщо таке у них є, звісно. Вони просто бояться. І це видно. Ось яскравий приклад:
Ліберал Кіпіані у свіжому "Кореспонденті" обурюється тим, як Левко Лук'яненко ксенофобствував на сторінках нетолерантного ксенофобського видання. І далі вражає своєю толерантністю, мовою оригіналу: "Публикация вышла. И тишина. Не отреагировал никто - ни обычно чуткие к подобным диким вещам публичные интеллектуалы, ни бывшие соратники по демократическому правозащитному движению, ни госслужащие, ответственные за национальную политику, ни даже враги националиста Лукьяненко".
Тобто іншими словами Кіпіані пропонує почати цькування 80-річного дисидента і обурюється, як це так не відреагували "публічні інтелектуали".
В тему:
Українська раса
Вторгнення чужих буде катастрофою
“Різноманітність” робить нас нещасними?
Тейлор: “Расове різноманіття є Божою карою – нестерпною, безкінечною карою”
Нещастя — це шлюб з іноземцем
Справжня Народна Самооборона. Досвід американської демократії
Демократія чи свобода?
|