Йосиф Сірка: Фальшиві документи – смертна кара

додано: 28-12-2007 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1198846762.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Для Майдану

• Канада • Суспільство •

Недавно в українських ЗМІ була вістка про те, що директор бібліотеки у Яд Вашем Національного Меморіалу Жертв і Героїв Ізраїлю під час Голокосту зробив заяву про те, що бібліотека має документи про причетність керівника УПА Шухевича до нацистських злочинів. Ця заява особливо занепокоїла українську діяспору, яка ще й сьогодні є свідком жертви „документів”, які спричинилися до засудження Івана Дем”янюка ізраїльським судом до смертної кари. Щоб освіжити пам”ять, наведемо коротку інформацію.

1977 р. деякі єврейські організації у США висунули звинувачення проти громадянина США, за походженням українця, Івана Дем”янюка, мовляв, він брав участь у вбивстві євреїв в концентраційних таборах Собібор, Майданек та Флосенбурґ. Ізраїль домігся того, що Дем”янюка видали зі США до Ізраїлю, де й влаштували йому показовий процес. Дем”янюкові закидали, що він був відомим „Іваном Ґрозним”, а „документами –доказами” були сфабриковані „оригінали” радянських спеціалістів КҐБ. Спроби німецьких та інших фахівців переконати ізраїльтян, що документи фальшиві, не увінчалися успіхом і Дем”янюка засудили на кару смерти. Щойно після розпаду СРСР, коли вже КҐБ „розпалося”, було офіційно підтверджено, що документи були фальсифіковані і Вищий ізраїльський суд відмінив кару смерти Івана Дем”янюка . Про показовий суд над Іваном Дем”янюком появилося багато статей та книжок. Перш за все, увагу заслуговує книжка адвоката-оборонця Йорама Шефтеля (Yoram Sheftel, The Demjaniuk Affair: The Rise and Fall of a Show-Trial. London 1994), яка спочатку появилася в Ізраїлі, написана івритом. Шефтель звертав увагу суду на фальсифіковані документи, але деякі ізраїльські екстремісти були настільки засліплені бажанням засудити Дем”янюка, що не звертали увагу на докази оборони. Завдяки фальшивим документам та брехливим свідкам невинного Дем”янюка засудили на кару смерти.

Про те, що КҐБ займалася фальшуванням говорили не тільки західні експерти, але це підтвердив і відомий сталінський аґент Павло Судоплатов (Pavel Sudoplatov, Special Tasks: The Memoirs of an Unwanted Witness – a Soviet Spymaster. London 1994). Судоплатов, який був причетним до вбивства Троцького, Коновальця та багатьох інших, підтверджує, що КҐБ займалося дезінформацією та фальсифікацією. Іншим доказом фальсифікації про дії УПА-ОУН є недавнє розсекречення архівів СБУ.
Ураїнська діаспора, яка знає історію не з книг фальсифікованих історій, але з першоджерел, яка має в розпорядженні 60 томів спогадів та документів про УПА під назвою „Літопис УПА” ( вони вже доступні і в Україні), знає, що Герой України Генерал Шухевич був українським патріотом, який боровся з ворогами України на українських землях і не був причетним до вбивств євреїв, оскільки в його армії УПА були й євреї, які боролись за вільну Україну, бо вона була і їхньою батьківщиною. Про це засвідчила Стелла Кренцбах у своєму спогаді „Живу ще завдяки УПА” (Майдан, 26.12.2007, дивись також інтерв”ю Мойсея Фішбейна газеті „Україна Молода” за 28.11.2007).

Отже, якщо є документи, то їх слід перевірити і тоді оприлюднити, а безпідставне твердження, що Шухевич отримав від Гітлера Залізний Хрест те саме, як і твердження, що Дем”янюк був Іваном Грозним – не тому, що він був, а тому, що дехто дуже хотів, щоб у це повірили.

В часи електронної інформації можна багато чого швидко з”ясувати, але заплямувати людину лише тому, що вона отримала заслужено посмертно звання Героя України – не тільки не чесно, але й не етично.

Деякі єврейські екстремісти в США до сьогодні не дають спокою Дем”янюкові, який вже пережив вирок смерти. Брехня на Генерала Шухевича не завдасть йому психичних травм, але вона не послужить добрим взаєминам між Україною та Ізраїлем. Якщо шукати в минулому, хто кому більше шкодив, то колишні кагановичі будуть в гробі перекидатися, коли стануть згадувати винуватців голодомору в Україні. Декому вигідно, щоб Україні призначали її героїв, забуваючи, що Україна вже здатна сама оцінити, хто її герої, а хто її вороги. Тому сьогодні хтось знов „підкинув” ідею документів (можливо, із таємного архіву КҐБ), щоб шукати серед українців нацистських злочинців, а завтра підкинуть „документи” про організацію голодомору в Україні єврейськими большевиками – отак можна народи, які ледве стали на власні ноги, довго тримати під контролем!

Я вже не раз згадував, що Україна і Ізраїль мають багато спільного щодо важкої долі стосовно пережитого ґеноциду цих народів, щодо творення самостійних держав, щодо недоброзичливих сусідів, щодо становлення державної мови і т.п.. Німці помирилися з французами і стали приятелями, Ізраїль не згадує стільки нацистських злочинців, які мають на совісті тисячі життів, а щодо України, то чомусь все частіше трапляються люди, які не бажають дружніх взаємин між нашими народами, але починають шукати ворогів, чи антисемітів там, де їх найменше. Чи не краще було б пригадати долю бідолашного Івана Дем”янюка, перед тим як розпочинати нову нагінку на українців?! Саме тут доречно сказати: десять разів міряй, а один раз відрізуй.

Демократичний розвиток України, в якій євреї повністю інтеґровані, мають свої синаґоґи, школи, газети, понад пропорційно представлені в політиці та бізнесі, свідчить про те, що саме завдяки боротьбі УПА під керівництвом Шухевича, в лавах якої було чимало євреїв, вони можуть сьогодні насолоджуватись життям, яке мають в Україні. Слід поважати не тільки своїх героїв, але й героїв інших народів – без цього не можливе порозуміння.

Торонто, 27.12.2007 р.

Отримано Майданом Дата: Thu, 27 Dec 2007 05:44:46 -0500 (EST) (12:44 EET)


Обговорити цю статтю у форумі

додано: 28-12-2007 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1198846762.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.