Концертна “Лялька”

6 жовтня стіни клубу «Лялька» витерпіли ще один рок-концерт. Купи енергійної молоді, що товчуться в такт музиці, штовхають одне одного і все, на чому клуб стоїть, кілолітри пива – ось невід’ємні атрибути сучасного рокового концерту.

Відкрили вечір львів’яни «ASSA». Власне, цей гурт виступає в рідному місті найчастіше з львівських груп. Як виявилось, це – їхній 4 концерт протягом останнього місяця. Хлопці невтомно працюють, і намагаються рухатися вперед. Ми ж побажаємо їм наснаги, і віримо, що за якийсь рік-два вони гордо представлятимуть львівську рок-сцену на майданчиках по всій Україні.

Наступними виступали «Beetlejuice» – найяскравіші з тих небагатьох львівських гуртів, які культивують культуру емо. Рік тому стабілізувався склад ще панкової тоді групи, і за напрям руху творчості було обрано емо-панк. Про тенденції розвитку гурту розповів вокаліст/гітарист гурту Антон (aka «Хворий»):

– Зараз зменшуємо кількість елементів панку в нашій творчості, натомість тяжіючи до чистого емо, ба, навіть до френч-кору. Можу сказати, що в майбутньому в нашій музиці буде більше лірики, і разом з тим, більше скріму, порівняно з звичайним вокалом. Зараз ми проводимо регулярні репетиції, в домашній студії записуємо альбом, який роздаватимемо «на шару» з метою популяризації нашої творчості. Хочемо хоча б одну пісню хочемо звести в професійній студії і відзняти на неї зняти кліп. Ось такі-от плани.

Далі місцеві команди дали дорогу іногороднім. Першими з таких виступали закарпатці «Торрент» з Ужгорода. На сцені знову з’явилися четверо хлопців, на цей раз в класичних костюмах: чорні піджаки, краватки тощо. За одним лише іміджем важко було здогадатися, що ж вони зараз заграють. Це звільняло від іміджевих стереотипів, і донестями інтригувало. Скажу більше: навіть після перших акордів важко було ідентифікувати стиль «Торрента».

Хлопці поводились невпевнено вперше в чужому місті, але це не завадило їм показати себе не гірше. Ніж попередні групи. Важкі рифи були приправлені фольковими елементами: запам’яталась металева версія славнозвісної «Подоляночки». Загалом, дуже і дуже непогано, як на перший раз.

Ян (гітара, вокал): Наш гурт доволі молодий, але вже маємо повноцінну годинну програму. Троє з нас мають класичну музичну освіту, та лише ударник спеціаліст з інструмента, на якому грає в групі. В Ужгороді схожі концерти відбуваються вкрай рідко, тому зараз ми власними силами шукаємо спонсорів і організовуємо в рідному місті грандіозний фестиваль, щоб хоч якось розворушити стан речей.

Івано-франківцям «Пан Пупець» вдалося розігріти публіку і довести до неймовірного шалу. Всього троє хлопців черговий раз викликали фурор серед львівської молоді. Секрет їх успіху – у неповторному драйві. Що б вони не грали: хардкор, панк чи хеві-метал, кожен новий ритм віддає неймовірною драйвовістю: хочеться не просто стрибати, а «рвати і метати». Перефразовуючи класика, можна сказати, що «Пан Пупець» – ритм, «що тіло рве до бою». Вони зарядили натовп такою енергією, яка дала змогу навіть змученим фанам відриватися аж до завершення концерту.

Юрко Козій