25.06.2006 р. м. Луцьк, пивний клуб Майдан, програма «Остання неділя місяця. Fleshgore»

В червні, на «Останню неділю», програму, що проходить у пивному клубі Майдан вже два роки і яка присвячена виключно важкій музиці, керівництво клубу запропонувало нам втретє насолодитися прекрасною і мелодійною музикою київського brutal death metal гурту Fleshgore. Хотілось би відразу відмітити негативний момент – втретє на них прийшло набагато менше людей, ніж на перші два рази... Чим це було зумовлено – залишається загадкою. Можливо народ просто поїхав відпочити на моря-озера, щоб влітку не нудитись в парких клубах і барах, хтозна… Але, як би там не було, на якості виступу музикантів даний фактор аж ніяк не позначився. Цього разу була обіцяна абсолютно нова програма, складена з нових пісень, до цього ніким не чутих, речей, що мали б увійти до третього за рахунком альбому, реліз якого очікується восени. З тих пір, як в Майдані з’явився штатний звукорежисера, звук всіх приїжджих команд значно покращився і почав відповідати стандартам озвучування концертів. Не був виключенням і цей – стоячи під сценою, було чути всі інструменти в правильній пропорції, музичне полотно ішло рівними долями без провалів та перегинів... Концерт розпочали найкращі пісні з останнього на сьогодні диску May God Strike Me Dead. Було награно No Way Out, Fag-End, Passion, Greed, Day Of Doom та Obtrusion. Потрібно сказати, що нечисленна публіка завелась з півоберту – під сценою відразу ж виникла невелика товкучка фенів, які стійко протримались до кінця концерту трясучи хаєрами, стрибаючи, порикуючи і покрикуючи при цьому...

Після вже знаних пісень Fleshgore перейшов до випробовування в «бойових умовах» нового матеріалу. Не можу вказати назви цих композицій, оскільки майданівська публіка перша (!) слухала їх. Що можна сказати? Прогрес, як кажуть, «на-ліцо», гурт став грати технічніше, хітовіше, досконаліше... Якщо раніше стилістика Fleshgore була десь у напрямку творчості американців Dying Fetus, то зараз, особисто у мене, з’явились асоціації з Vader та Deicide... Хоча, це виключно моя думка, можливо хтось почув щось інше... Асоціації ще не означають прості копіювання класичних рифів – гурт давно довів свою оригінальність і не спростував її і тепер.

Як підсумок – можна поспівчувати тим «фанатам» важкої музики, які пропустили таке якісне дійство... Можливо для них чергова п’янка в парку виявилася важливішою... А можливо вони чекають приїзду в Майдан Cannibal Corpse чи Slayer і виступи вітчизняних команд їм не цікаві – хтозна? Як би не було – справжні фени отримали свою порцію музичного задоволення... Хоча, як і завжди...

Після концерту у Fleshgore було взято інтерв’ю. На запитання відповідали вокаліст Сід і барабанщик Макс.

- Хлопці, дуже приємно сьогодні в котрий раз чути-бачити вас, як вам у луцькому клубі Майдан відносно інших клубів та міст України? Яке враження про публіку, апарат, звук, зал?
М. – В Луцьку для нас головне атмосфера та наші фени. Ми вже втретє виступали в цьому клубі і нам завжди приємно сюди повертатись, граємо майже як вдома.
С. – Взагалі, в Україні дуже небагато клубів з такою теплою атмосферою...
М. - Плюс - величезна робота Ігоря, власника цього закладу, як організатора. У нас фанатів багато всюди, і в Тернополі, і в Ужгороді, і Луганську, Донецьку і т.д., але не всі організатори бажають нас привозити у ці міста, не знаю, правда, чому, може то якісь суб’єктивні фактори впливають на це. А в Луцьку – Ігор - організатор майданівських концертів, завжди з радістю нас приймає.
С. - Мабуть, це найдемократичніша людина серед усіх організаторів в Україні, до того ж, спроможна виконувати умови музикантів, зрештою, наші умови, які вже більш наближені до європейських стандартів. А не так, як деякі команди їдуть виступати за літр самогону і кілограм пиріжків з капустою…

- Поговоримо про новий матеріал, в якому напрямку буде надалі рухатись ваш гурт? Це буде більше техніки, брутальності, чи будуть якісь сюрпризи? Може буде якась балада, чи якесь «піаніно»?
М. - Сюрпризи будуть обов’язково, в принципі, наша нова музика поєднує у собі багато елементів. Вона тепер більш технічна, швидкісна, і брутальна, звичайно, теж, але, порівняно з першим альбомом, ці теми менш ідейно навантажені «злістю», так би мовити, тобто, буде більше позитивних емоцій, енергії, але без «мороку» і «тотальної злості».

- Послухавши пару нових тем, я прикинув, що ваш новий напрям трохи схожий на Vader…
М. - Ні, Vader там немає, там більше «нової хвилі», мається на увазі, в бруталі, взагалі, в екстремальній музиці...
- Це називається оригінальністю і вона у вас без сумніву присутня.
С. - А я б сказав, що якось стилістично порівнювати чи визначати напрям, в якому грає Fleshgore, не можна. Тому що команда постійно росте, розвивається, перегравати старі рифи старих команд, змінивши три-чотири ноти – це вже було, це не нове і Fleshgore завжди намагається міксувати і поєднувати різні стилі, додавати в хард-кор дез-метал, дез-метал-індастріал або прогрессів, тобто така техніка завжди була і є для нас цікавою і ми бачимо, що нашим фанатам це теж подобається.
- Dark Regain Records. Що за звірюга і звідки ви його викопали? Як сконтактувалися і на яких умовах? Які відомі гурти ще на цій «конторі» є?
С. – Це великий американський холдинг, до якого належить дуже багато різних компаній, два лейбли, один з яких – Darkgreen rec, який займається більш екстремальною музикою і Devildove Rec, що пропагує більш різножанрову музику. Також до нього належать Aspritpiar, власником якого є головний редактор Metal maniac mag, найбільшого журналу, що присвячений екстремальній музиці у Штатах, також дві студії і багато різних магазинів по всьому світу. Цей лейбл підписав з Fleshgore контракт на два альбоми, спочатку це був контракт на May God Strike Me Dead, а зараз на Killing Absorption. May God Strike Me Dead був випущений на цьому лейблі і вийшов у продаж 9 травня 2006 року, в цей же день він потрапив в магазини, Інтернет-сайти, присвячені екстремальній музиці, на 350 радіостанцій по всьому світу. Тобто, коротше кажучи, саме цей лейбл запропонував нам дуже гарні умови і ми раді, що співпрацюємо з ним.. До того ж, протягом трьох місяців перед виходом альбому нашій команді був зроблений грамотний промоушeн по усьому світу.
М. – Ми пропонували багатьом лейблам видати наш альбом ‘May God Strikes Me Dead’ і отримували різні пропозиції, тут вже самі вибирали ті умови, які були б для нас найбільш прийнятними. Тобто, можливо нас цікавив не стільки комерційний аспект, як інформаційний, гурту, щоб мати на світовій металевій ім’я, в першу чергу, була потрібна хороша піар-компанія .На цьому лейблі багато відомих гуртів, хоча і регіонально відомих, наприклад, Chuck Norris Experiment, дуже відомий гурт саме у скандинавських країнах, є також гурт з Білорусії Asguard, дуже багато хард-корових проектів.
- Коли у гурті нарешті з’явиться басист? В бруталі важко існувати без серйозної підтримки баса.
М. – Ми це питання вирішили трохи інакше. Наш теперішній склад нас дуже влаштовує, і як зовнішня «картинка» на сцені, так і стосунки внутрішні, які порівняно з попереднім складом, між нами теж ідеальні. Тобто на студії самі гітаристи прописують басові партії, а на концертах ми використовуємо різні технічні засоби, які просто понижають гітарний стрій і заповнюють оцю низькочастотну порожнечу, яку має заповнювати басист, в саунді воно зараз майже не відчутно.
С. – На сцені басиста немає, але щодо звуку, то ця басова частота присутня, її заповнює гітарист Володимир, у нього є спеціальна апаратура, яка дозволяє це робити.
- А чого не можна Володимира перевести на бас?
М. – Тому що він гітарист, він грає на гітарі, поступово прогресує у своєму вмінні. У кожного своє покликання, бас-гітара – це трошечки інший інструмент…
С. - Та й ми усі більше б хотіли бачити його з гітарою в руках.
М. – Звучання двох гітар набагато цікавіше, на наш погляд, в плані саунду, ніж одна гітара і бас.
- А як на рахунок креативу? Зараз Володимир пише щось для гурту чи все як і раніше на плечах Ігоря?
М. - П’ята тема, яку ми сьогодні грали в програмі, це тема, яку повністю придумав Володимир.
С. – Взагалі, новий матеріал пишеться Fleshgore на рівні «колективного господарства», деякі нові рифи придумує один гітарист, деякі інший, потім воно все фіксується і доводиться разом до пуття вже повним складом.
- Приблизна дата, коли чекати на новий альбом?
М. – До кінця року, можливо, у жовтні.
- Повернімось до концертів. Минулого року ви мали виступи і тур по Європі з двома непоганими буржуйськими гуртами Lost Soul та чехами Sanatorium. Як все пройшло, яке враження залишили по собі дані команди і чи можуть українські гурти конкурувати з ними на рівних?
С.- Я вважаю, що жоден з українських гуртів не зміг би з ними конкурувати, хоча ані перший, ані другий гурт не належить до кращих в Європі.


- А як з ними гралося?
С.- Було, чесно кажучи, трохи важко, по-перше, ці гурти грають трохи іншу музику, ніж Fleshgore , а, по-друге, давалася взнаки вікова градація. Середній вік учасників Lost Soul - 35-37рр., а Fleshgore – 22-23рр. і у цьому турі саме ми були хедлайнерами, що неймовірно дратувало цих дорослих хлопців. Зрештою, сам тур був організований нами, в підтримку нового альбому, починаючи від дат концертів до міст і місць їх проведення і т.д., весь менеджмент - усе, а дорослі хлопці упивалися перед концертом, палили травичку, виходили грати – а під сценою три «каліки» якісь в підтримку стоять. Складалося враження, що всі люди порозходились. Коли ж ми потім виходили грати - під сценою збиралось 200-300 чоловік.. Тобто, хоча ми і молодий гурт, але наш концертний досвід виявився більшим і прихильників у нас також було більше, що не могло не дратувати колег по сцені.. Їх дратував наш професіоналізм, як на наш вік, наші фени, те, що ми досягли вже чогось + типу ми з «країни третього сорту», а вони «Європа», от нам і доводилось кожного разу доводити протилежне.
- Чи реально таке турне провести в Україні, хоча б з тими самими гуртами, або з гуртами подібного рівня?
М. - Подібного рівня команди, думаю, не цікаво було б привозити в Україну. Є більш цікаві гурти. В першу чергу, американські, там рівень набагато вищий, це вже доведено практикою. А в Європі, якщо брати серед екстремального бруталу - німці Despondency, досить молодий гурт Disavwoed.
С. – Зі старих –Sinister дуже цікаво побачити, Malevolent Creation, Meatknife – бельгійці, дуже професійні, ми з ними від’їздили попередній тур, який був перед Lost Soul, восени 2004 р, дуже потужний гурт, технічний досвідчений. Гурт дійсно відомий, який грав багато турів в штатах з Six Feet Under, в Європі з Cannibal Corpse.
М. - У них зараз теж труднощі і прикрощі, їхній драмер, дуже досвідчений музикант, який працював з ними 20 років залишає гурт, ми грали з Meatknife на Fuck The Commerce в Німеччині у травні цього року і це був останній концерт, який він з ними грав, тобто невідомо далі, як вони будуть розвиватися.
- Розкажіть про свої враження від Fuck The Commerce. Які емоції залишились? Позитивні, негативні?
М.- Позитивні, звичайно, хоча ми очікували побачити більш потужний фестиваль. Зараз Fuck The Commerce трішечки на спад пішов, ходили навіть чутки, що, можливо, він останній раз проводиться. З кожним роком все по трохи загинається.
С.- Мені здається, що це відбувається по вині організаторів, якась така політика пофігізму з їхнього боку, по великому рахунку, фестиваль не розвивався, якщо років п’ять тому сюди приїжджало 5-7 тис., людей, то тепер нема й половини.
М. - Але, у будь-якому випадку, у дезовій та брутальній музиці - це культовий фестиваль, знаний в Європі, багато гуртів там у свій час переграло. Ми були на Fuck The Commerce лише один день, протягом нашого виступу, встигли послухати Hate Eternal, що нас дуже вразило, бо це команда дійсно відома і потужна.
- А скільки людей було цього разу?
М. - Під Hate Eternal десь близько тисячі було під сценою
- А якщо порівнювати цей фестиваль з Petrogrind Fest і з київським 54 тонни, що можна сказати?
М. - Ну що, перш за все, це різні масштаби, різний рівень організації і т.д. Fuck The Commercs – це Open Air Fest, на який люди з’їжджаються з усієї Європи, а Petrogrind Fest - це локальний фестиваль, 54 тонни - теж непоганий, але команди зі світовим ім’ям там не грають, сам знаєш.
- Поговоримо про біль андеґраунду, тобто про гроші. Чи приносять європейські турне хоч якісь прибутки?
М. - Звичайно приносять, але порівняно з нашими витратами…
С. – Чого ж, я півроку тому назад купив автомобіль, Максим квартиру на Златоустівці. (сміється)
- І це все за гроші зароблені на бруталі? Комерція, однако…
С.- Ні, це не комерція, просто гроші самі на нас «сиплються».
М.- Ну от, дивись, ми вже тричі за цей рік виступали в Майдані, один раз в Києві, їздили на Fuck The Commerce. Сам розумієш, три концерти за півроку, от тобі і автомобіль з квартирою, ще три концерти і….
- Але так по Європі не їздить навіть Вєрка Смердючка!
С. – Та вона і не може їздити по Європі, мало ще концертів дає в СНГ.
М. – Я думаю, що це більше питання зорієнтованості музичного продукту. Вєрка, вона ж тільки на наш ринок розрахована, у Польщі чи Німечинні таке нікому не буде цікаво….Проїхали…У Fleshgore, наприклад, від самого початку була політика європейського спрямування і ми робили усе для того, щоб досягнути своєї мети, піднімали професійний рівень, не орієнтувалися на наші гурти, а на гурти дійсно професійні, з ім’ям.
С. – І дивимося далі…
М. – В принципі, ясно, що ми їздимо у турах не для того, щоб гроші заробити, це поки що рано, а для досвіду.
- А скільки копій вашого альбому було продано на сьогоднішній день? Ви володієте цифрами?
М. – Зараз не володіємо. Видано близько 25 тис. екземплярів, а продано, певно, менше, але саме така кількість фігурувала в контракті.
- Це непогано, навіть Nokturnal Mortum менше продали, хоча вони і не виступали в Європі, але на європейській блек-метал сцені цей гурт також відомий…Ви перший український металевий гурт, який записав повноцінний якісний кліп. Як створювалося це відео, хто режисер і чи не хотіли ви залучити до співпраці культових режисерів відео Океану Ельзи та Ірини Білик?
М. – Власне, ми і знайшли хлопця, який працював з Esthetic Education, Євгена Карпатенка. Він робив багато професійних робіт: і відео, і телепроектів, а спільна мова між нами знайшлася у тому, що цьому режисеру також цікаво просувати якісну українську музику у маси, не тільки екстремальну, звичайно…
С. – Євген виявився дуже талановитою людиною, з європейським мисленням і творчим підходом до речей. І ми будемо і надалі, по можливості, з ним співпрацювати, ще хотілось би зняти більш бюджетне, масштабне відео.
- Від себе додам, що навіть не кожна американська метал група має кліп подібної якості. В чому полягала його основна ідея?
С. – Оскільки відео було відзняте на нашу тему Passion (укр. Пристрасть). Євген Карпатенко взяв текст цієї пісні і передав візуально те змістове і емоційне навантаження, яке у ній було.
М. - Внутрішній протест людини проти нав’язування їй якихось недемократичних стандартів на наших теренах, обмеження свободи слова і т.д. Тому й відео вийшло монохромним, з використанням документалістики, щоб цей стан людського пригнічення передати візуально. Тобто якась така важка енергетика там присутня. І нам дуже приємно, що саме після презентації в вашому клубі, це відео було оцінене, його роздивились і зрозуміли основний зміст, який там, безумовно, є.
- Чи впливає регулярне концертне життя на ваше особисте життя, у тому числі на відносини з жінками, дівчатами?
М. – Не те щоб впливає, воно його формує, у нас достатньо закритий стиль життя, ми приїжджаємо на концерт, спілкуємось зі своїми прихильниками, фенами, з людьми, а в особистому житті ми дуже закриті, все обмежується репетиціями, якоюсь роботою, пов’язаною з інформаційною підтримкою Fleshgore. Потрібно постійно підтримувати сайт, різні контакти з організаторами, не вистачає ні часу, ні бажання шукати собі якісь пригоди, тусовки та інше.
С. – Взагалі, політика Fleshgore виходить така, що всю свою енергію і силу ми віддаємо репетиціям, на якесь інше життя не залишається часу. Ми навіть не можемо дозволити собі працювати, бо доведеться ставити хрест на творчості.
- Але ж вам три концерти дали змогу заробити на авто, то навіщо там працювати…
(сміються)
М. – У нас зараз в пріоритеті стоїть професійний ріст гурту, бо без нього не може йти мова ні про яке просування на Захід, там дуже велика конкуренція і щоб чогось досягти, потрібно та й варто добряче попрацювати. У нас в Україні не всі це розуміють, думають, навчилися трохи грати на гітарах і вже рок-зірки, у нас інші погляди на цю справу, потрібно постійно працювати над новим матеріалом, вдосконалювати техніку гри і т.д.
- У нас в Луцьку багато таких «рок-зірок», вони нічого не вміють, але вважають себе профі.
М. - Та таких багато, в принципі, повсюди…
- Проте, вони нічого не роблять!
С. – Кожна людина повинна якась виправдовувати себе в житті, і як вони це роблять, їхня справа, ми намагаємось робити це інакше, більш серйозно ставитись до життя і до творчості. За нас говорять наші вчинки, наші досягнення, а далі буде видно…
- Ну що ж, хлопці, дякую вам за таке змістовне інтерв’ю, за чудовий виступ, ми завжди раді бачити вас у нашому клубі.
М. – Нам теж завжди приємно сюди повертатись, тут є багато наших фенів, та й сама енергетика Майдану дуже життєстверджуюча, так би мовити, з величезним задоволенням приїдемо сюди ще.

Автор - Metaller

Обговорити статтю

Афіша
НОВИНИ
Журнал "Live in МАЙДАН"
Творчість наших друзів та відвідувачів

Про Заклад
Екскурсія по закладу
Фотогалерея, перший зал
Фотогалерея, новий зал

КОЛЕКЦІЇ
Колекція афіш
Колекція картин
Колекція примочок
Колекція пивних етикеток

МЕНЮ
Для тіла
Для душі

ВЕЧОРНИЦІ
Фотоальбом вечорниць
ПОДІЇ 2006
Гості
ФОТОзвіти 2007
Золоте підпілля + mp3
Архівчик друку

КНИГА СКАРГ І ПРОПОЗИЦІЙ
ГОСТЬОВА КНИГА
КОНКУРС