Хіна Мацурі – Свято ляльок

3-го березня у Японії відзначають дивовижне і дуже красиве свято 雛祭り (ひなまつり, Хіна-мацурі, Свято ляльок) або Свято дівчат. Назва свята походить від японського слова – 雛 (ひな, хіна) – це така маленька паперова лялька.

У цей день у кожній родині, де є дівчинка, влаштовують виставку особливих ляльок 人形 (にんぎょう, нінгьо, «подоба людини»). Ляльок виставляють на спеціальній підставці 雛飾り (ひなかざり, хінакадзарі), яка схожа на гірку, має 3, 5, або 7 сходинок і вкрита червоною тканиною.

Кількість ляльок може бути різною, але 2 з них – обов'язкові. На найвищій сходинці, на фоні позолоченої складної ширми, встановлюють 内裏様 (だいりさま, Дайрі-сама або «пан заступник») – парні ляльки Імператора та Імператриці у дорогих парадних шатах з парчі або шовку. На Імператриці особливий церемоніальний одяг – 12 різнобарвних кімоно. Ці ляльки найдорожці та найгарніші у будь-якій колекції. По обидва боки від них стоять ліхтарики, а посередині – таця зі священним деревом, прикрашеним паперовими стрічками. На нижчих сходинках стоять ляльки придворних дам, які тримають посуд для пригощання саке; музик, що виконують старовинну придворну музику 雅楽 (ががく, гагаку) – тут є співак, барабанщик, флейтист; міністрів і сановників, охоронців та слуг – щонайменше 15 ляльок. Всі вони одягнуті у старовинні церемоніальні шати. На шостій та сьомій сходинках розташовують майстерно виготовлені мініатюрні речі, якими користівались при дворі: меблі, паланкін, візки, шкатулки, посуд та пригощання.

Свято ляльок припадає на саме той час, коли розквітають персики – 桃の節句 (もものせっく, момо-но секку, свято цвітіння персика), і тому хінакадзарі обов'язково прикрашають квітами персика: вони символізують ніжність, грацію, жіночність, спокій – найкращі риси жіночого характеру, які слугують запорукою щастя у сімейному житті. Коли в родині народжується дівчинка, то неме кращого подарунка, ніж ляльки для виставки – і батьки матері дарують нінгьо з побажаннями здоров'я новонародженій. Дуже часто це ляльки, зроблені вручну, з коштовних матеріалів, а секрети виготовлення майстри та їх родини тримають у таємниці. Інколи це справжні витвори мистецтва, і тому вони неймовірно цінні. Їх передають з покоління в покоління як посаг доньці, бережуть як родинний скарб.

До 3-го березня прикрашають також саму кімнату, де виставляють ляльок: до стелі підвішують шари зі штучних квітів вишні та мандаринового дерева. Кожен такий шар доповнюють довгим шовковим шнуром. Всі необхідні прикраси можна купити на спеціальних ярмарках 雛の市 (ひなのいち, хіна-ічі, лялькові базари), які влаштовують ще в лютому. На ярмарки зазвичай приходять не тільки, аби щось купити, але й весело провести час, зустрітись з друзями.

Крім задоволення, свято має ще й виховне значення. В цей день дівчата в святкових 着物 (きもの, кімоно) з квітковими малюнками, як справжні дами, ходять одна до одної в гості, дарують та отримують подарунки, пригощаються спеціальними солодощами: різнокольоровими 菱餅 (ひしもち, хіші мочі, ромбовидні мочі), печивом, хіна араре¹, 白酒 (しろざけ, шіродзаке², біле солодке саке) і милуються ляльками. Так дівчатам прищеплюють правила гарного тону, поняття про риси характеру, які повинна мати жінка, і вміння обережно поводитись з коштовними речами, стримуючи свої бажання та примхи. У цьому святі ідеально співіснують чудова гра, поетичне сприйняття навколишнього світу і традиційне виховання.

Виставка ляльок продовжується приблизно місяць. Існує повір'я, що неможна виставляти ляльок надовго, бо це віддаляє час, коли дівчинка вийде заміж, тому всі предмети обережно спаковують та ховають до наступного року.

Цьому святу вже більше тисячі років і воно має дуже цікаву історію. З одного боку, у давнину в перший день третього місяця (день змії, звідси й друга назва свята – «дзесі-но секку», свято першого дня змії) проводили магічний ритуал позбавлення від хвороб та нещастя «хіна-окурі»: робили паперових ляльок 流し雛 (ながしびな, нагасі біна, «лялька, яку пускають у річку»), потім виконували обряд перенесення зла та нещастя на ляльок, для чого їх терли об тіло дитини, а потім кидали ляльок у річку чи струмок або спалювали, щоб усі хвороби пішли разом із лялькою. З іншого боку, в кінці 8-го століття у Японії була популярна дитяча гра 雛遊び (ひなあそび, хіна-асобі, гра в домашнє господарство паперовими ляльками). Діти гралися двома маленькими ляльками, які символізували чоловіка й жінку. Гра була пов'язана з магією шлюбу, а ляльки зображували наречену і нареченого. Гра в ляльки та релігійні обряди поступово об'єдналися, хіна нінгьо змінювали свою форму і до середини 14 сторіччя було сформовано остаточний вигляд ляльок. І дотепер у багатьох регіонах існує звичай кидати ляльку в річку або ручай.

Мистецтво виготовлення та поклоніння декоративним лялькам було відомо ще за часів Хейан. Сей Шьонагон у своєму «Щоденнику з-під подушки» розповідає про те, що одна дама «виготовила в подарунок імператору кілька гарних ляльок, схожих на придворних пажів. Зростом у п'ять вершків, вони були наряджені у парадний одяг, волосся зачесане на прямий проділ і закручене на скронях. Вона написала на кожній ляльці її ім'я і піднесла їх імператору.»

Сама назва хіна нінгьо з'явилася у 江戸時代 (えどじだい, епоха Едо, 1603-1867), а національним Свято ляльок стало з другої чверті XVIII століття. Вважається, що своєю популярністю воно зобов'язане восьмому шьогуну з династії Токугава – Йосімуне (1677-1751), у якого було багато дочок. Спочатку свято відзначали лише при дворі та в самурайських родинах, але згодом воно стало дуже популярне і серед простих людей. Тоді ж у сім'ях, де є дівчата, почали влаштовувати виставки вдягнених у розкішні шати ляльок, які зображували життя імператорського двору. Сучасний святковий набір хіна нінгьо у вигляді імператорського двору було складено наприкінці епохи Едо. До нього входили ляльки з Кіото і 江戸 (えど, Едо).

Сьогодні існує багато видів ляльок, створених у різних стилях, з дерева, соломи, фарфору, шовку, парчі. Але крім того, можна зустріти сучасні ляльки «імператора та імператриці» у вигляді кумедних тваринок. Для тих, хто не має грошей на дорогі ляльки, або ж хоче створити справжню паперову ляльку, є кілька прикладів, як створити ляльок самостійно: http://www.hinamatsuri-kodomonohi.com/handmade.html

Джерела та посилання:

1. «Календарні звичаї та обряди народів Східної Азії. Річний цикл», 1989 р. Москва, «Наука», Головна редакція східної літератури.
2. Японія сьогодні.
3. Сайт, присвячений японським лялькам.
4. Журнал «Японія сьогодні» – «Дім ляльок».
5. Японське мистецтво. Традиційні ляльки.
6. Інтернет-магазин «Японіка». Традиційні японські ляльки

¹ Хіна араре – пишні особливі солодощі з рису, вкриті солодкою патокою.
² Шіродзаке – біле солодке саке, яке готують шляхом ретельного змішування рисового солоду, звареного на пару рису та міцного саке.