Товажнянський Леонід Леонідович

 
Вчений у галузі хімічної технології, громадський діяч, організатор освіти. Доктор технічних наук (1988), професор (1989), почесний академік Академії педагогічних наук України, заслужений діяч науки і техніки України (2003), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1999).

Народився 26 квітня 1933 року в м. Слов’янську Донецької області в родині службовця. У 1950 р. вступив до Слов’янського хіміко-механічного технікуму, який закінчив у 1954 р. з відзнакою і в цьому ж році вступив до Харківського політехнічного інституту на факультет "Технологія неорганічних речовин". У 1959 р. закінчив із відзнакою інститут, отримавши кваліфікацію інженера-механіка. Працював у цьому інституті асистентом, у 1961 р. вступив до аспірантури. У 1966 р. захистив кандидатську дисертацію, в 1969 р. отримав вчене звання доцента. У 1970 р. призначений на посаду проректора з навчальної роботи Харківського політехнічного інституту. У 1988 р. захистив докторську дисертацію, а в 1989 р. отримав вчене звання професора. У 1990 р. призначений на посаду першого проректора — проректора з навчальної роботи ХПІ. З листопада 1999 р. — ректор Харківського державного політехнічного університету (тепер Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут").

 
  Головний корпус Національного
технічного університету
"Харківський політехнічний інститут"
Професор Л. Л. Товажнянський має понад 400 наукових праць, зокрема 32 монографії, підручники та навчальні посібники. Найбільш вагомими є підручники "Теоретичні основи хімічних реакторів. Комп’ютерний курс", "Процеси та апарати хімічної технології", "Приклади та задачі з курсу процеси та апарати хімічної технології", "Основи теорії ресурсозберігаючих інтегрованих хіміко-технологічних систем", "Основи інтеграції теплових процесів", "Альтернативна енергія та енергозбереження", "Логіка", "Банківська справа" та ін. Підготував 3-х докторів і 10 кандидатів технічних наук.

Леонід Леонідович започаткував наукову школу з інтенсифікації процесів тепло- та масообміну в хімічній, харчовій, нафтопереробній та інших галузях промисловості, а також розробці сучасних теплообмінних апаратів. Упродовж багатьох років спільно з УкрНДІхіммаш створював вітчизняні високоефективні пластинчасті теплообмінники та їх виробництво на Павлоградському заводі хімічного машинобудування. На кафедрі процесів та апаратів хімічної технології, яку очолює з 1977 р., відкрито підготовку фахівців зі спеціальності "Комп’ютерно-інтегровані технологічні процеси та виробництва", засновано Центр інтегрованих технологій та енергозбереження, працівниками якого створено модулі із сучасними теплообмінниками для мереж теплопостачання понад 16 областей України.

Голова спеціалізованої ради із захисту докторських дисертацій. Заснував науково-технічний журнал "Інтегровані технології та енергозбереження", директор Центру енергозберігаючих інтегрованих технологій, голова оргкомітету щорічної науково-практичної конференції "Інтегровані технології та енергозбереження". Обраний дійсним членом Академії вищої школи, Екологічної академії, Академії інженерних наук та Академії технологічної кібернетики.

Л. Л. Товажнянський — визнаний організатор вищої технічної освіти в Україні. Він зробив значний внесок у створення переліку спеціальностей, адаптованих до європейського освітянського простору, прийняття НТУ "ХПІ" в Асоціацію європейських університетів, підписання НТУ "ХПІ" "Magna Charta Universitatum" у 2005 р. Створював нові кафедри та факультети, брав участь у відкритті підготовки з 33-х нових спеціальностей, організовував навчальний процес на нових 34-х кафедрах. Керував створенням трьох поколінь принципово нових навчальних планів з 92-х спеціальностей, зокрема на підставі освітньо-професійних планів Міністерства освіти і науки України, розробкою стандартів різних форм навчальної роботи та організацію підготовки бакалаврів у 1997 р., нових навчальних планів 2007 р.

Активно сприяв пропаганді наукових розробок ХПІ, які були неодноразово представлені на виставках в Україні, Німеччині, Росії, Китаї, Італії, Індії, Болгарії та інших державах. Проводив та організовував роботу в університеті з метою отримання замовлень на науково-дослідну роботу від фірм Індії, Росії, Італії, Швейцарії, Південної Кореї. Значну увагу приділяв пропаганді наукових розробок учених університету, що дозволило за 7 років отримати 8 Державних премій України в галузі науки й техніки. Особисто сприяв покращенню міжнародних зв’язків з 64-ма університетами світу, завдяки чому університет у 2007 р. має 25 міжнародних грантів на суму 2,9 млн. дол. США в партнерстві з університетами США, Німеччини, Франції, Росії, Великобританії, Австрії, Польщі та Угорщини.

Л. Л. Товажнянський велику увагу приділяє зміцненню матеріально-технічної бази. Брав участь у проектуванні та будівництві двох навчальних корпусів, Палацу спорту, спортивної бази в Алушті, Науково-дослідного комплексу інституту "Молнія". Завдяки ньому створено медичний центр та Центр первинної медичної допомоги студентам, сучасний Центр високих технологій у машинобудуванні, розпочато у 2004 р. будівництво книгосховища фундаментальної бібліотеки ХПІ на 2 млн. томів. Брав участь у створенні й організації втілення в життя програми "Підручник" та програми "Кадри", для чого в університеті створено сучасну поліграфічну базу.

З 2000 р. член секції машинобудування й транспорту Комітету з Державних премій України в галузі науки й техніки. Брав активну участь у громадській роботі. У 1966 р. обирався заступником, а з 1967 р. по 1970 р. був обраний головою профспілкового комітету Харківського політехнічного інституту. З 1990 р. по 1994 р. обирався депутатом Київської районної ради м. Харкова. Л. Л. Товажнянський неодноразово ставав Харків’янином року та був визнаний Харків’янином століття.

Джерело інформації: who-is-who.com.ua
[Last accessed 11.09.2007]


Бібліографія публікацій   Л. Л. Товажнянського
(за даними Українського реферативного журналу "Джерело")


Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua