Урочище „Карлзбад” розташоване в смт. Лисянці на правому березі річки Гнилий Тікич. В урочищі мають вихід на поверхню кілька джерел, два з яких досить потужні. Вода з джерел розтікається по березі річки, утворюючи червоно-бурий осад. Джерельна вода насичена залізом та іншими мінералами.

 

 

З історичних довідок відомо, що на початку 19 ст. Лисянка перейшла до коронного гетьмана Францішека Ксаверія Браницького. Гетьман поселив на Лисянських землях багато чиншової шляхти. Через певний час Браницький продав Лисянку Юзефу Корвін-Моржковському. Моржковський відбудував маєток в Лисянці, який був спустошений під час Коліївщини, а його дружина - Юзефа Каролова - заснувала в Лисянці притулок для хворих. В 1820 році біля маєтку була побудована водолікувальниця, яка і одержала назву від своєї господарки „Карлзбад”.

 

 

Відомий письменник, поет, публіцист Пантелеймон Олександрович Куліш у своїх спогадах писав, що коли був важко хворий, то де б не лікувався, ніщо не допомагало. Тоді він поїхав в Лисянку, де приймав цілющі ванни в „Карлзбаді” і „избавился от своего страшного недуга”. Тут стояв будинок, в якому приймали ванни. Воду брали з джерел, яка дубовим коритом направлялася в приміщення.

 

 

В 1840-х роках Лисянка переходить до рук князів Радзивілів. Князівські гості з Вільно, Кракова й Варшави лікували в „Карлзбаді” свої хворі й відпочивали. Проте вже у другій половині 1850-х років цей благословенний куточок півдня тодішньої Київщини уже занепав.

 

 

Сьогодні „Карлзбад” – гідрологічний заказник, оголошений рішенням Черкаської обласної ради від 28 жовтня 1994 року. Загальна площа заказника – 1,5 га. Охорона заказника здійснюється Лисянською селищною радою.