Нова тема для обговорення на www.dialogs.org.ua – середній клас в Україні. “Навіщо обговорювати те, чого немає”, – запитають одні. “Чи може бути цікавим клас, який без жодного спротиву віддав свободу слова, совісті та політичних об’єднань на відкуп купці нуворишів?” – скажуть інші. “А ось так ми виростимо середній клас та наше світле майбутнє, – витягнуть із шухляд десятки заздалегідь підготованих теорій треті. – Що будете замовляти?”. “А що воно таке взагалі, середній клас в Україні?” – запитають четверті. І наперед знаючи, що запитань буде набагато більше, ніж відповідей, ми й починаємо цей діалог. Адже там, де запитанням тісно, а відповідям просторо – і народжуються нові ідеї, теорії, знання. Саме запитання скидають полуду з очей і фальшиву харизму з самозваних королів.

У перехідних суспільствах важко точно визначити розмір середнього класу, окреслити його характерні риси та уподобання. Але про те, що краще бути здоровим і багатим, ніж хворим та бідним, знають усі. У середньому класі, як і будь-якому ідеалізованому витворі людського розуму, втілюються найкращі риси професіоналізму, індивідуалізму та ініціативності. І українці, з своєю природньою жагою до “золотої середини”, тут зовсім не виняток. Про потребу підтримувати та зміцнювати середній клас давно вже говорять соціологи й політики. Про необхідність здійснення практичних кроків щодо створення умов для розвитку середнього класу в Україні йшлося навіть у посланні Президента України Леніда Кучми до Верховної Ради.

Формування середнього класу в Україні, його зростання і зміцнення водночас є і соціальним, політичним і гуманітарним замовленням суспільства. Але є і інші виміри цієї проблеми. У минулому 20 столітті питання нової соціальної стратифікації та долі середнього класу набуло над-соціального, есхатологічного маштабу. Протистояння двох ідеократичних систем - СРСР та США у союзі із Європою – у кінцевому рахунку було кристалізовано у протиставленні двох нових “царств божих на Землі” – комунізму як суспільства вільного часу і реалізованих людських потреб, та “суспільства благоденства” або суспільства суцільного середнього класу.

Більше того, питання нового “некомуністичного” суспільства, де панує середній клас, органічно випливало і з певного розуміння шляху розвитку усього людства – міжцивілізаційних та міждержавних стосунків, глобальної економіки, гуманітарної та соціально-економічної конвергенції тощо. Ось як розмірковував про ідеальне майбутнє відомий англійський історик та філософ А.Дж.Тойнбі, «людина середнього класу та середнього віку»: «До кого ж нам звертатися за спасінням в цьому найнебезпечнішому становищі, коли в наших руках не лише власні життя та смерть, але й доля всього людства? Спасіння, можливо, лежить – як це найчастіше буває – у пошуках середнього шляху. В політиці ця золота середина не означатиме ані необмеженого суверенітету окремих держав, ані цілковитого деспотизму центрального світового уряду; в економіці це також буде щось відмінне від неконтрольованої приватної ініціативи або, навпаки, явного соціалізму. На думку одного західноєвропейскього спостерігача, людини середнього класу і середьного віку, Спасіння прийде, але ні зі Сходу, але й ні з Заходу. (“Сучасний момент історії”).

Запрошуючи наших читачів до участі в обговоренні проблем середнього класу, ми сподіваємося, що ваші статті, роздуми та листи дозволять більш детально та системно дослідити цей непростий соціальний феномен та визначити, чи є у нього майбутнє – близьке, чи, як це часто трапляється в Україні – лише далеке та примарне.

Тож поговоримо про середній клас та його місії.