Чим швидше зростатиме російська економіка, тим вигіднішим це буде для України, бо багатий сусід матиме попит на нашу продукцію та налагоджуватиме з нами коопераційні процеси. Тому, чим кращою буде економічна ситуація в Росії, тим краще – для нас

Наскільки українська та російська економіки зберігають замкнений цикл виробництва, що був притаманний Радянському Союзу?

У Радянському Союзі існував міжреспубліканський поділ праці, і тому  кожна з його республік мала незамкнений цикл виробництва та певну спеціалізацію. Таким чином, в Україні станом на 1990-й рік випускалося лише 17–18 % продукції, готової до використання, а решту становили вироби, котрі відправляли до інших республік для подальшої обробки.

За роки незалежності кожна із республік суттєво підвищила рівень замкненості своїх циклів. Сьогодні така операційна взаємозалежність значно скоротилася. Однак, і зараз існує чимало прикладів кооперації між Україною та Росією у машинобудуванні та інших галузях промисловості. Можливим є також розвиток низки нових коопераційних проектів. Тобто, попри те, що рівень замкненості циклів економіки виріс після розпаду СРСР, ми маємо серйозні підстави очікувати пожвавлення взаємної кооперації та її подальшого розвитку.

Чи є якісь бар’єри в економічних зв’язках між Україною та Росією, подолання яких було б в інтересах українських підприємців?

Якщо вести мову про торгівлю, то мусимо зважати на існування торгових бар’єрів, котрі мають асиметричний характер, бо полягають переважно у захисті російського ринку від українського експорту по низці продукції. Йдеться про квотування експорту труб, про обмеження на ринку кондитерських виробів та деяких видів хімічної промисловості. За різними підрахунками, під такі обмеження підпадає від 5 до 30 % українського експорту до Росії.

Є інші аспекти обмежень, як, наприклад, торгівля енергоносіями. Російська сторона виключила із стандартного оподаткування ПДВ свій експорт енергоносіїв, тобто вона не компенсує ПДВ експортерам нафти і газу. Це веде до подорожчання вартості цих енергоносіїв для інших країн. Окрім того, Росія виключила Україну із режиму вільної торгівлі енергоносіїв, відтак вона впроваджує на них експортне мито. Це підвищує вартість російських енергоносіїв на українському ринку і, безумовно, Україні це не вигідно, тому ми зацікавлені в усуненні усіх цих бар’єрів та обмежень.

Коли вести мову про кооперацію, то питання полягає насамперед у прогнозованості та прозорості економічної політики. Кооперація – це взаємні інвестиції, тому для неї необхідні ясні, передбачувані і певною мірою однорідні економіко-правові умови.

Цікава ситуація в тому, що Україна офіційно заявила про те, що вона не готова сьогодні гармонізувати законодавство з Російською Федерацією, бо прагне гармонізувати його з ЄС. Водночас, як свідчать результати останніх переговорів між Україною та Росією, ми заявили про неготовність гармонізувати своє законодавство з російським саме тому, що в Україні поки що не реформованою залишається система підтримки національного виробника та захисту національної економіки. Ця система захисту однозначно потрібна, проте при вступі України до СОТ вона буде реформована відповідно до вимог цієї організації. Таким чином, постає протилежний аргумент, за яким гармонізація законодавства з російським могла б прискорити просування України в напрямку до СОТ.

Для України вигідно щоб Росія вступила до СОТ раніше від нас, пізніше, чи одночасно з нами?     

Я думаю, що не можна говорити про те, як вигідніше, бо існують аргументи, які вказують і на позитивні, і на негативні сторони у тому, й у іншому випадках. Мені, власне, здається, що варто вести мову не про синхронізацію часу вступу з Росією, а про те, щоб ми визначали терміни і умови вступу, виходячи з наших національних інтересів. Якщо зіткнемося з тим, що муситимемо у досить стислі терміни змінювати наше законодавство, в тому числі у сфері підтримки національної економіки відповідно до вимог СОТ, то ми можемо прийняти закони, які серйозно вдарять по національній економіці.

Можливо, в такому контексті, краще було б відстрочити вступ на якийсь рік, але розробити нормальні, ефективні закони. Тому мені здається, що модернізація законодавчої бази згідно умов СОТ могла б здійснюватись паралельно з консультаціями із Російською Федерацією, бо Росія набагато серйозніше ставиться до захисту національної економіки і, думаю, має багато напрацювань у цій сфері.

Україна потребує сильного партнера, який би лобіював її інтереси в процесі вступу до СОТ. Таким партнером може бути Росія, бо до неї дослуховується світове співтовариство. Тому, можливо, одночасний, або принаймні узгоджений у термінах з Росією вступ до Світової організації торгівлі був би максимально ефективним для української економіки.

Чи скористаються українські підприємці тими можливостями, що виникли у зв’язку із втратами російського бізнесу, пов’язаними зі справою Ходорковського?

Я не поділяю думку про те, що бізнес зазнав значних втрат, адже йдеться про динаміку так званого фіктивного капіталу, тобто капіталу, який знаходиться в цінних паперах, який дуже слабко впливає на реальну економіку. Тому, ці втрати є радше ілюзорними, які як швидко настали, так само швидко можуть бути компенсовані. Таким чином, я не бачу ніяких додаткових чи загроз, чи можливостей для українського бізнесу, пов’язаних із цією справою.

Разом з тим, цей арешт є свідченням того, що в Росії здійснюється державний контроль над сферою економіки. Це може стати підставою для висновку про те, що кооперація та інші стосунки, що були між українським та російським бізнесом мусять набувати офіційних, легальних форм, вони мусять виходити із тіні.

Не секрет, що зараз російський бізнес дуже часто використовує різного роду „удавані” кампанії, для того, щоб впливати на ситуацію на українському ринку. Думаю, що в найближчому майбутньому ці процеси мають бути прояснені. Ось те, що, на мою думку, випливає із теперішньої ситуації в Росії.

Ми вели розмову про вплив російського бізнесу на український ринок, а чи існує зворотній вплив? Чи здійснюємо ми інвестиції в Росію?

Інвестиції України за кордон загалом мізерні. За останніми даними, українськими компаніями за кордон загалом було інвестовано близько 17 млн грн. Це мізерна цифра. На скільки мені відомо, існують інвестиції компанії „Рошен” в підприємства кондитерської промисловості Російської Федерації та деякі інші.

Справа в тому, що масштаби українського та російського капіталів абсолютно різні і, відповідно, можливості для українських інвестицій обмежені. Якщо ж українські компанії все-таки знаходять таку можливість, то це треба вітати і всіляко підтримувати.

А чи не здійснюємо ми інвестицій у вигляді дешевої робочої сили? Чи захищає Україна своїх робітників, що працюють у Росії?

 Мені не відомо цілеспрямованих заходів щодо захисту їхніх прав. Проблема, насамперед, в тому, що ці робітники переважно не є легальними, і тому вони не можуть підпадати під систему захисту на рівні офіційних взаємних угод. Безумовно, такий захист потрібен, і однією з умов формуванні ЄЕП є саме забезпечення вільних потоків робочої сили. Ці люди мають бути офіційно влаштовані.

Якщо говорити про перспективу, то яка модель розвитку російської економіки була б найбільш вигідною для України?

Важко будувати сценарій розвитку російської економіки. Два найпростіші сценарії – це сировинній та високотехнологічний. Мені здається, що вибір тут доволі простий. Збереження сировинного сценарію розвитку означає заведення російської економіки в глухий кут. Зниження вартості нафти на світовому ринку, яке неодмінно станеться через кілька років чи в десятирічній перспективі, дуже серйозно може вдарити по російській економіці. Цінність природно-ресурсного капіталу не зростає, на відміну від цінності капіталу інтелектуального, високотехнологічного.

Якщо Росія буде консервувати у себе сировинну модель, то це неодмінно призведе до занепаду її національної економіки. Це не вигідно для України ні з політичної, ні з економічної точки зору. По-перше, тому що бідний сусід – небезпечний сусід, а по-друге, Україна і зараз активно співпрацює з Росією і співпрацюватиме надалі. Безумовно, з багатим сусідом співпрацювати значно зручніше.

Водночас, я не бачу конкретних загроз збереження сировинної моделі, адже в Росії здійснюється активна політика, росіяни бачать перспективи й загрози і сьогодні вони ведуть мову про необхідність розвитку високотехнологічних галузей у промисловості, модернізацію, розвиток інноваційних процесів. І цей сценарій видається більш ймовірним.

Але темпи зростання можуть бути різні. І чим швидше зростатиме російська економіка, тим вигіднішим це буде для України, бо багатий сусід матиме попит на нашу продукцію, налагоджуватиме з нами коопераційні процеси. Тому, чим кращою буде економічна ситуація в Росії, тим краще – для нас.

Якщо ж торкнутися геополітики. Як може відбитися на майбутньому України перетворення Росії на євразійську державу?

Мені здається, що перед Росією ніколи не стояв вибір, у Європу чи в Азію. Росія географічно є євразійською державою. Тому вона просто приречена бути містком між Європою та Азією, яка зараз активно зростає. Я не думаю, що Росія може стати повноправним членом Європейського Союзу. Це просто не співпадає з тим баченням ЄС, котре ми сьогодні спостерігаємо. Однак, Росія зараз веде активні переговори з ЄС щодо налагодження співпраці, і не відомо, чиї стосунки з ЄС розвиватимуться динамічніше – російські чи українські. Бо Росія, безумовно, більш цікава для ЄС, насамперед, з точки зору  безпеки.

Росія розглядає Україну як ресурс, а чи не може Україна зробити Росію ресурсом для свого розвитку?

Обов’язково може. По-перше, Росія є дуже містким ринком. Якщо вона розвиватиметься за сценарієм інноваційно-технічного розвитку, то найближчим часом становитиме величезний ринок для українського експорту. Україна вже сьогодні є значним експортером продукції машинобудування до Росії. По-друге, можливо це будуть не зовсім офіційні, а лише експертні оцінки, але Україна забезпечує значну частину продовольства, яке реалізується в європейській частині Російської Федерації. Це означає, що підвищення рівня життя у Росії також сприятиме збільшенню частки українського експорту у продукції харчової промисловості.

Другий момент пов’язаний з кооперацією, тобто з налагодженням коопераційних зв’язків з використанням українських та російських  підприємств. Вони дадуть нам можливість розвивати виробництво, створювати нові робочі місця, отримувати бюджетні надходження.  

І, нарешті, третій момент. Росія є джерелом інвестицій в Україну. Російський капітал, який зростає, зацікавлений у інвестиціях на території України, і, фактично, вже сьогодні це відбувається як в офіційній, так і у прихованій формах. У нас дефіцит капіталів, і тому українці об’єктивно зацікавлені у тому, щоб до нас надходили прямі і прозорі інвестиції.

Чи можуть Україна та українці зацікавити Росію не лише в питанні геополітики чи розвитку інфраструктури, а й у плані креативу, у виробленні спільних стратегічних проектів?

Я думаю, що можуть. Ми вже говорили про зорієнтованість Росії на Європу, на зв’язки з Європою, в тому числі має йтися і про європейський конвент, європейську зорієнтованість тих інтеграційних утворень, в яких бере участь Росія. Мені видається, що участь України, яка є європейською державою у цих утвореннях і могла би його забезпечити.

Якщо говорити про той же самий ЄЕП, то в принципі, Казахстан зацікавлений брати участь у цьому об’єднанні через те, що воно наближає цю країну до Європи, усуваючи ті проміжні ланки, що виникають між Казахстаном і кордонами ЄС. Думаю, що саме ця країна буде активно зацікавлена у тому, щоб ЄЕП мав європейське забарвлення. В цьому могла б допомогти Україна, якщо вона активно долучиться до процесу створення ЄЕП і буде вносити європейські норми в існування цього співтовариства.

По-друге, участь України у ЄЕП стала б гарантією його існування на базі міжнародних правових норм, бо Україна є державою, що акцентує на своїй незалежності, на рівноправності всіх учасників об’єднання, і на цьому акцентуванні могли б виграти й інші учасники угоди. Відповідно, участь України в такому союзі була б додатковим стимулом до його утворення та до залучення туди інших країн.

Отже, Росія могла б розглядати Україну гарантом того, що геополітичний проект, який вона реалізує за участю України, став би визнаним за світовими правовими нормами.

Бесiду вела Оксана Гриценко