Київ сьогодні зустрічав День Європи в Україні. На Хрещатику вишикувались палатки та міні конференц-зали переважно темносинього кольору, кольору Єврокомісії. Там можна було дізнатися купу цікавої й корисної інформації про країни європейської спільноти: їх національні, культурні й інші надбання, скуштувати національний напій або страву, почути національну музику, навчитись виконувати пісні іншою мовою. Для небайдужих до долі України як частини Європи культурної, економічної, такої жаданої і поки що недосяжної Європи, було поставлено такі собі дискусійні тенти, де можна було послухати і висловитися особисто з приводу питань національного значення. Міні-школи, де можна було за круглим столом поспілкуватися з нейтів спікерами, радо запрошували всіх бажаючих студентів як молодшого шкільного віку, так і не дуже:)
Люди заполонили центр міста ще з самого ранку. Хтось просто ходив по палатках, аби знайти зайву кульку або прапорець, абсолютно не зважаючи на те, що вони символізують. Деякі просто шукали, з ким поговорити і розповісти про свій світогляд та громадянську позицію. Багато небайдужих активно брали участь у опитуваннях неурядових організацій, зокрема тих, що стосувалися підвищення іміджу України в Європі. Дехто, наприклад, шукав пригод на свою голову, намагаючись якимось неординарним способом познайомитись з дівчиною, а може і не одною, снуючи туди-сюди по Хрещатику. Були також і студенти, а часто і батьки, які активно розшукували й моніторили організації, які займаються працевлаштуванням і навчанням за кордоном, програмами обміну і таке інше. Але більшість прийшла порозважатися і отримати що-небудь, будь-що, аби на холяву.
Для мене особисто цей день залишиться у пам'яті плямою вражень і якихось нових здивувань і вікриттів про те, якими ми є, українці, що проживають у Європі.