Голос України - Філософія розрухи

Бюджетне фінансування, державна підтримка, дотація — ці слова давно перестали виражати лише походження коштів і їхнє цільове призначення.

Сам факт існування в нашій державі складної і заплутаної системи виділення коштів на утримання і рідше на розвиток державних підприємств породив такі поняття, як годівниця, корупція, зловживання тощо.

Державна система сьогодні змушена утримувати тисячі чиновників, які здійснюють контроль за виділенням, розподілом і цільовим призначенням власних коштів. А засоби масової інформації продовжують друкувати сенсаційні зведення про «казкове багатство» державних мужів.

Сьогодні наявність збиткових державних підприємств, що користуються бюджетною підтримкою, зробила чиновників-керівників найзацікавленішими в цьому особами.

Малюючи в бюджеті України мільярдні цифри, всі одностайні в думці, що лише близько половини виділених коштів буде використано за призначенням.

Тепер цілком зрозуміло, чому ініціатива нинішнього міністра вугільної промисловості Віктора Полтавця реалізувати програму приватизації підприємств вугільної галузі викликала неоднозначну реакцію не тільки в стінах парламенту і Кабінеті Міністрів, а й на місцях.

Розруха не на підприємствах, а в головах...

Безгосподарність і нездатність організувати ефективну роботу на вугільних підприємствах державної форми власності сьогодні видно з руїн закритих шахт. Нагадаємо, що за роки незалежності України зупинено видобуток більш як на 100 шахтах і скорочено більше 200 тисяч шахтарів.

Водночас приватні власники вугільних шахт нарощують видобуток, закуповують дороге устаткування, фінансують соціальну сферу і будують багаторічні плани розвитку власних підприємств.

А державні шахти, стрімко скорочуючи видобуток, не уявляють свого сьогоднішнього існування без мільйонних дотацій.

Здавалося б, різниця між розрухою і процвітанням очевидна, трудові колективи державних шахт одностайні в думці, що шахті необхідний інвестор, господар чи власник. Тобто той, хто зацікавлений передусім у добробуті, процвітанні і розвитку підприємства, а не в розкраданні державних коштів, що їх виділяють замість розвитку на його напівголодне утримання.

Сьогодні в місті Новогродівка (Селидівський район Донецької області) триває боротьба трудового колективу шахти 1-3 «Новогродівська» за право вижити в непростій ситуації, штучно створеній Мінвуглепромом і керівництвом Державного об’єднання «Селидоввугілля».

Фактично йде протистояння між вірою колективу в майбутнє шахти і свавіллям державних керівників. Критичний стан на шахті викликаний цілковитою відсутністю фінансування з боку ДП, що до кінця року неминуче призведе до зупинки видобутку вугілля і скорочення працівників.

Далі все піде за сценарієм не дуже давно «благополучно» закритих шахт, що входили в об’єднання «Селидоввугілля», №2 «Новогродівська», «Гірник» і шахти мені Коротченка, що вже перебуває в третій групі і йде правильною дорогою до закриття.

***

На початку року генеральний директор ДП «Селидоввугілля» вкотре відзвітувався у міністерстві про дуже тяжкий стан справ в об’єднанні. Цифри, наведені на нараді, свідчили про очікувані збитки більш як 60 млн. грн. тільки по шахті 1-3 «Новогродівська». Брак коштів на її розвиток не дасть змоги вчасно запустити нову лаву, і через припинення видобутку буде прийняте рішення про скорочення робітників на шахті.

Керівництво міністерства в лютому 2008 року підтримало висунуту керівництвом ДП «Селидоввугілля» пропозицію про виділення шахти у самостійне державне підприємство для залучення інвестора. Незабаром інвестора знайшли, його програму було прийнято. Але час минав і відчувалося, що думка генерального директора ДП «Селидоввугілля» Ремізова В. В. різко змінилася, очевидно, під впливом якихось сил. Замість зацікавленості в якнайшвидшому приході на шахту інвестора, протягом майже півроку шахта чула тільки обіцянки і відмовки. А дорогоцінний час спливав, і ті, хто спускався в шахту, бачили на власні очі, що без участі колективу у долі свого підприємства нової лави напевно не буде.

Затим підключилися профспілки, і від трудового колективу на ім’я міністра вугільної промисловості було написано звернення з проханням прискорити процес виділення шахти з ДП. Нарешті з’явився наказ по міністерству про відділення шахти.

Інвестор ТОВ «Укргеотехнологія», що входить до складу НВО «Механік», почав завозити запасні частини, устаткування, матеріали. Все йшло до того, що тепер шахта зможе не тільки підготувати нову лаву, а й відремонтувати основні гірничі виробки, стаціонарні установки, транспортний ланцюжок і т. д.

Та все виявилося не таким безхмарним.

Тепер доля шахти знову стурбувала колишніх хазяїнів, і керівництво ДП почало всіляко зволікати з процесом оформлення документів, охорона перешкоджала завезенню устаткування. Інвестиційна програма сьогодні на межі зриву, адже надійшов новий наказ №381 від 28.07.2008 р. «Про призупинення дії наказів Мінвуглепрому», суть якого — призупинити виділення шахти 1-3 «Новогродівська» у самостійне державне підприємство, а директора шахти позбавити довіреності на право укладати договори господарської діяльності.

На склади шахти завезли устаткування і матеріали, що готуються до спуску в шахту. Для прискорення темпів проходки інвестор залучив додатково дві бригади прохідників у кількості більше 100 осіб. Налагоджувальне і будівельне управління готові приступити до роботи...

Що ж перешкодило здійсненню намічених планів?

Запитаємо про це президента науково-виробничого об’єднання «Механік» Віктора Вишневецького.

— Сьогодні інвестиційна програма під загрозою зриву. Ситуація на шахті 1-3 «Новогродівська» дуже непроста. Втрачений дорогоцінний час, необхідно якнайшвидше розпочати ті роботи, що дадуть можливість запобігти зупинці видобутку. Палки в колеса сьогодні ставлять ті самі люди, котрі не так давно активно підтримували необхідність приходу інвестора.

На державному рівні постійно обговорюється тема про необхідність створення сприятливого інвестиційного клімату, особливо в життєво важливих для країни галузях.

Хіба сьогоднішня ситуація на шахті 1-3 «Новогродівська» — це прояв правильної державної позиції Мінвуглепрому? Адже ми готові були вкласти в шахту більше 160 млн. грн. уже до кінця поточного року, при цьому повністю відмовившись від державної підтримки. Розроблена нами програма передбачала технічне переозброєння й оснащення шахти високопродуктивним імпортним обладнанням, збільшення видобутку вугілля до 1 млн. тонн вже в 2009 році (що майже в два рази перевищує поточний рівень видобутку), підвищення рівня заробітної плати, організацію додаткових робочих місць. Хочу так само наголосити на соціальній спрямованості всіх наших проектів. Уже досягнуто домовленості з адміністраціями міст Селидове і Новогродівка про розробку спільних соціальних програм за прикладом багатьох наших успішно працюючих проектів.

Хіба це ефективне управління вугільними підприємствами, коли до сьогоднішнього дня ДП «Селидоввугілля» вже встигло припинити видобуток на трьох із семи раніше працюючих шахт. Шахта ім. Коротченка сьогодні лише качає воду, шахти №2 «Новогродівська» і «Гірник» були закриті. Становище шахт, що ще якось працюють, близьке до критичного.

Сьогодні ми уже відновлюємо закриту раніше селидівську шахту «Гірник», на якій колектив з 200 осіб уже приступив до видобутку і щодоби видає на-гора близько 100 т вугілля з зольністю до 20%. Водночас сусідня шахта «Курахівська» ДП «Селидоввугілля» добуває 300 т із золою до 50% за чисельності 1 600 осіб. Цифри кажуть самі за себе!

Нині на шахтах асоціації «Надра Донбасу» (вуглевидобувний сектор НВО «Механік») щодоби добувають вже близько 2 200 т високоякісного вугільного концентрату, а до кінця року, за рахунок уведення нових лав, ця цифра досягне 3 000 т на добу. До того ж всі працюючі сьогодні шахти асоціації — це відновлені в результаті наполегливої семирічної праці, які були раніше закриті, затоплені «убиті» шахти. Всі вони ввійшли до асоціації «Надра Донбасу» у доволі жалюгідному стані.

Ми знаємо, як ефективно відродити колишню славу і досягнення шахти 1-3 «Новогродівська», вирішивши при цьому весь пакет соціальних програм і підвищивши заробітну плату робітникам шахти на рівень набагато вищий за середньогалузевий.

На сьогодні ми не спостерігаємо багатьох бажаючих реально вкласти гроші в це підприємство, зате бажаючих «присмоктатися» до грошових і вугільних потоків — скільки завгодно.

Ми за приватизацію цієї шахти і всього ДП «Селидоввугілля» і готові в ній брати участь, але поки уряд розробляє механізми довгоочікуваної всіма приватизації, шахту

1-3 «Новогродівська» фактично спіткає розруха і це вже буде процес приватизації руїн. Чи знайдуться бажаючі придбати таке?

Єдино можливий варіант порятунку цієї шахти — негайне залучення недержавних інвестицій без відчуження власності шахти від держави, шляхом укладення інвестиційного договору в кожній з дозволених законодавством форм.

Як же колектив шахти 1-3 «Новогродівська» переживає сьогоднішні події?

Про це ми поговорили з головою профспілки шахти Олександром Шуфричем.

— Колектив шахти не буде мовчазно спостерігати за подіями, що відбуваються. Почалася робота з конкретним інвестором, ми побачили діло, а не звичні слова й обіцянки. Не можна сьогодні навіть думати про те, що інвестору не дадуть працювати, адже це фактично означає неминучу загибель шахти під керівництвом ДП.

На нашій шахті трудяться багато робітників, які прийшли з закритих підприємств, і ми не дозволимо, щоб доля нашої шахти повторила їхню сумну долю. Ми живемо в місті, життя якого тісно пов’язане з нашою шахтою, фактично вона залишилася єдиним містоутворюючим підприємством. За подіями, що відбуваються, уважно спостерігає все місто, адже майбутнє шахти — це майбутнє міста! Якщо сьогодні промовчати і залишитися байдужими, значить, завтра залишитися без вугілля, без роботи, без зарплати...

— Що ж відбудеться, якщо невизначеність і мовчання з боку Мінвуглепрому і протистояння з боку ДП «Селидоввугілля» не дадуть можливості вчасно реалізувати почату інвестиційну програму по шахті 1-3 «Новогродівська»?

— Найімовірніше, керівництво ДП знову почне роздавати шахтарям обіцянки, в які вже давно ніхто не вірить. Керівництво Мінвуглепрому знову займе позицію спостерігача, адже відповідального за зупинку видобутку через відсутність підготовленого фронту очисних робіт на шахті вже через п’ять місяців, як завжди, знайти так і не вдасться. Чиновники вкотре повторюють звичні фрази — винна держава, не було грошей, не встигли, виділяючи при цьому щомісяця 8,7 млн. грн. на підтримку шахт ДП «Селидоввугілля».

У такій обстановці інвестор переорієнтує гроші на інші проекти.

А що ж колектив шахти? Саме він опинився сьогодні в найнезавиднішому становищі!

P. S.

Поки матеріал готувався до друку, стало відомо, що на шахті 1-3 «Новогродівська» з ініціативи профспілкового комітету відбулася конференція трудового колективу, на яку були запрошені представники інвестора і керівництво ДП «Селидоввугілля». Повідомлю, що ніхто з керівництва ДП так і не виявив бажання прийти на нього. Мабуть, їм ніяково дивитися в очі людям і відповідати на прямі запитання.

А інвестор повідомив, що від своїх планів відступатися не має наміру, однак у сформованій обстановці постачання устаткування і матеріалів змушений призупинити.

Представники колективу були більш категоричні у своїх висловленнях і, розуміючи, що сьогодні всі вони фактично беззахисні перед свавіллям ДП «Селидоввугілля», висунули пропозицію направити письмове звернення на адресу Президента, Прем’єр-міністра і міністра вугільної промисловості України.

У своєму зверненні колектив має намір зажадати рішучих дій з боку влади і просити підтримки для продовження дії інвестиційної програми. Звучали різні висловлювання, зокрема, вимоги про звільнення генерального директора ДП «Селидоввугілля» Ремізова В. В.

Було вголос твердо сказано, що у разі чергового ігнорування вимог колективу, спроби затягти час чи приховати суть конфлікту, з боку шахти будуть прийняті найрішучіші заходи, аж до припинення відвантаження вугілля.

Ми дуже уважно стежитимемо за розвитком подій навколо шахти 1-3 «Новогродівська» і найближчим часом обов’язково повідомимо читачам про подальший розвиток подій.