— Хворий, роздягайтеся...

— Я не хворий!

— Зараз будете хворий... Роздягай­теся!

Отже, здійснилося. Батьків­щина таки запровадила обов’язкове розшифровування контрагентів у податкових деклараціях. Комерційної таємниці в Україні більше немає.

І небезпечно це не тільки для дрібних посередників, які спеціалізуються на з’ясовуванні того, в кого можна купити дешевше та кому можна продати дорожче. Ні, круті фірми-виробники теж абсолютно не в захваті від того, що їм доведеться тепер уже повністю роздягнутися, видавши (через коди) усіх своїх партнерів — і постачальників, і покупців — податковій, отже, і конкурентам.

Податківці, звичайно, божаться, що нікому не скажуть: «Що ви! Адже нам не можна!» Та хто ж їм повірить... Тим паче, коли на кону така інформація і, отже, такі гроші!

Виходить, доведеться плутати сліди.

Шефам фірм потрібно терміново дати вказівку своїм бухгалтеркам не роздягатися і нічого не розсекречувати. Якщо ж таких указівок не буде, бухгалтер зобов’язаний поцікавитися в шефа, чи можна здати податковій одразу всіх.

І якщо не можна, те нехай 170-гривневий штраф за порушення правил податкового обліку шеф пообіцяє бухгалтеру щоразу компенсувати. Якщо, звичайно, вважає, що інформація коштує дорожче.

Поради давати цю інформацію тільки в паперовому (а не в електронному) вигляді не зовсім серйозні. Так, у купі паперів легко заплутатися, але кому дуже треба, той своє знайде. Причому з меншими зусиллями, ніж колись було потрібно.

Отже, плутати сліди доведеться по-справжньому — створюючи чимало проміжних фірм між собою і кожним великим постачальником/покупцем. І, до речі, нехай помиляються із зазначенням неправильного коду контрагента краще вони. І нехай над ними, з яких узяти все одно нічого, і знущається податкова.

А фірма справжня — біла та пухнаста — може чесно називати коди проміжних партнерів. І навіть нічого не плутати.

Хоча чому б ні?

«Ой, я така затуркана, така затуркана...»