Добрими новинами, які привіз з Києва генеральний директор СП ТОВ „Світловодськпобуту” Сергій Яременко 17 жовтня, він аж ніяк не міг не поділитися зі своїми земляками-світловодцями: Світловодськ – першим в області – має необхідні ліміти газу для запуску своїх котелень.

У нас чудная страна: сначала - финансовые «пирамиды», потом «лохотрон» с кредитованием в масштабах целой страны. Похоже, на государственном уровне проблемы простых граждан никого не волнуют.
Этот рассказ - об одной из украинских фирм, довольно-таки успешно практикующей «кидалово» граждан нашей страны. Началось все с того, что в один из дней я зашел в торговый центр «Европорт», который расположен возле Южного вокзала в Киеве. Там, на цокольном этаже, и до сих пор пребывает фирма с названием ДП «Филднес Украина». Эта фирма занимается продажей автомобилей в кредит.

Певний ажіотаж у Світловодську викликали на минулому тижні повідомлення деяких центральних телеканалів про те, що, буцімто, на киян чекає неабияке випробовування – тариф на опалення у столиці збільшується на цьогорічний опалювальний сезон з 0,80 грн./кв.м опалювальної площі до 2,03 грн./кв.м. „Як же так, - обурювалися городяни, - невже світловодці настільки заможніші за киян, що з цього року мають платити аж чотири гривні 85 копійок за опалення квадратного метру!?”...Щоби достеменно розібратися з цим питанням, ми звернулися безпосередньо до гендиректора СП ТОВ „Світловодськпобут” Сергія Яременка.

„Зняття” депутатами мера, що сталося на останній сесії міськради, певною мірою відтінило інше рішення наших обранців: притулкові для позбавлених житла громадян – бути...
Аби роздобути подробиці щодо цієї шляхетної справи, ми звернулися до начальника міського управління соціального захисту населення Володимира Михайленка. Винести це питання на розгляд сесії, сказав пан Михайленко, нас спонукали листи на адреси УСЗН в містах України, які надійшли від міністра праці і соціальної політики Михайла Папієва. В них пан міністр наголошує на необхідності створення притулків для бездомних громадян...

Він задоволений Світловодськом і не дуже – умовами роботи у нинішньому кабміні.
Акурат у п’ятницю, 13-го головний український міліціянт відвідав з інспекційною поїздкою Світловодськ. Надвечір цього дня на ґанку головного входу до міськрайвідділу яблуку не було де впасти: високі і дуже міліційні чини у парадних одностроях, громадяни, що вишикувались у чергу аби достукатися своїми бідами безпосередньо до серця міністра, журналісти, що раз за разом, намагалися „висмикнути” якийсь більш-менш цікавий персонаж, який щойно вийшов від міністра. Переважна більшість цих персонажів віддавала належне чуйності й тактовності міністра, який, до речі, прийом проводив за схемою: хто зі скаргою на ментів – до нього особисто, з інших питань – до його заступників. Хоча були й виключення... Так, опального з боку міськдепів голову міста Павла Солодова міністр Луценко прийняв особисто. Як повідомив журналістів по завершенні аудієнції пан Солодов, він приїздив скаржитись міністрові на дії депутатів, які женуть його з кабінету у „білому домі” та ще й печатку силоміць намагаються відібрати...

Опісля драми 10 жовтня з майже примусовим „витискуванням” міського голови Світловодська Павла Солодова з його кабінету, яке, у свою чергу, сталося після рішення міської ради про дострокове припинення його повноважень та повноважень виконкому, у п’ятницю, 13-го пан Солодов знову зайняв своє робоче місце у „білому домі”. Як він повідомив представникам ЗМІ, подібне сталося можливим згідно рішення міського суду, який призупинив „вердикт” депутатів міської ради, які сорока голосами „за” (міська рада Світловодська налічує 50 депутатів) вказали голові міста на двері.

Здавна плавні, що знаходяться на околиці Світловодська, приваблювали мешканців своїм затишком. В ці живописні місця направляють свої стопи і рибалки, де в тихих озерцях можна досхочу настьобати карасиків, і грибники, де в навколишньому лісі можна „вполювати” чимало опеньок, маслюків та білих грибів, і травників, і просто відпочивальників. Та ось, з недавніх пір цю місцину облюбували... „стихійні” сміттєвози. І вже іншого вигляду поступово набувають наші плавні – захаращеного та смердючого...

Минулі вихідні принесли чимало прикрощів мешканцям багатоквартирних будинків на Новому городі й частині Обеліску – суботу та наділю вони знов сиділи без води...Чому так сталося і чи не початок це обіцяного водоканалом страйку? З цими запитаннями ми звернулися до директорки КП „Світловодський міськводоканал” Любові Осіпчук.

10 жовтня наше містечко поповнило список населених пунктів України, де їхні голови були позбавлені владних повноважень достроково. В даному випадку – через зусилля депутатського корпусу.
Варто зазначити, що мер Світловодська Павло Солодов йшов до цієї розв’язки уперто і цілеспрямовано. Так, отримавши майже п’ять місяців тому мерську булаву і подолавши, таким чином, чимало судових перипетій, де конкуренти пробували опротестовувати законність його обрання, пан Солодов повів себе наче розпорядник у власній хлібопекарській фірмі „Хлібодар”, яку він очолював до свого обрання. Голова міста, представник НСНУ Павло Солодов за рекордно короткий термін встиг протиставити себе не лише депутатам-„регіоналам” – головне, представникам крупних підприємств міста, а й налаштувати проти себе ще вчорашніх соратників-однопартійців. Мало того, що мер виявився не гнучким у стосунках з тутешніми містечковими князьками, він ще й до складу виконкому назбирав не вельми авторитетні кадри...

Колись (за „совєтів”) у невеличкому Світловодську налічувалося аж три культурних заклади, де можна було пасивно розважитись за переглядом якої-небудь кінострічки. Ну, по-перше, це окраса міста – міський Палац культури. Там наразі, головно, через брак фінансування, повний капєц із кіно. „Хоча би штати фахівців зберегти, які опікуються тим чи іншим аматорським гуртком, а про відновлення кіносеансів у двох наших залах, ми навіть не заїкаємось”, – бідкається нинішній директор цього „вогнища” культури Анатолій Сало. Другим „кінопунктом” був районний Будинок культури – в ньому ж приблизно таке „кіно”, я і у попереднього культурного закладу. І нарешті – кінотеатр ім. Т.Г. Шевченка аж на 850 „посадочних” місць. Так, було колись: два кінозали, два касових віконця аби справлятися майже з постійними аншлагами, буфет... Після того, як наше народонаселення поголовно перейшло на „відіки”, храм масової культури, ще на початку 90-х років минулого століття, „пішов з молотка” за, так званою, балансовою вартістю – за 132 тисячі рублів. „Вагу” цієї суми у період, чи то інфляції, чи то гіперінфляції, можуть оцінити не лише економісти... А зараз у цій обшарпаній будівлі у центрі міста чого тільки немає: меблевий салон, кафешка, крамниця побутової техніки, по вихідним по черзі моляться представники чисельних християнських гілок. Немає тільки...кіно. За словами останнього директора кіномережі міста, а нині депутата міськради Миколи Сопільняка, ще у 1987 році прибуток кінотеатру ім. Т.Г.Шевченка склав один мільйон рублів понад плану...