Вироком Апеляційного суду Івано-Франківської області І.Різака визнано невинуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч. 2 ст. 120, ч. З ст. 365, ч. З ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України і виправдано через відсутність у його діяннях складу злочину.

І.Різака виправдано за епізодами обвинувачення його в доведенні до самогубства, перевищенні влади та зловживанні службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, в отриманні хабара в особливо великих розмірах, поєднаного з його вимаганням, та в службовому підробленні.

Під час судового розгляду встановлено, що кримінальні справи проти І.Різака незаконно порушувалися цілим рядом посадових осіб правоохоронних органів.

У рішенні суду зазначено: «Таке стало можливим лише тому, що працівники прокуратури Закарпатської області не тільки не дали належної правової оцінки матеріалам дослідчої перевірки, а упереджено, в порушення вимог ст.ст. 94, 98 КПК України, порушували кримінальні справи за відсутності на те законних приводів та підстав.

Як видно з матеріалів справи, вказані кримінальні справи, кожна з яких мала свій окремий номер, неодноразово органами досудового слідства об’єднували­ся в одне провадження під єдиним номером кримінальної справи, а через деякий час, з надуманих, формальних причин роз’єдну­вались в окремі провадження, яким привласнювались попередні, фактично скасовані досудовим слідством номери кримінальних справ, у яких було прийняте процесуальне рішення.

Крім того, в матеріалах кри­мінальної справи наявні про­цесуаль­ні документи в ксероко­піях із різними номерами кримінальних справ, а будь-які процесуальні рішен­ня щодо їх обґрун­тованої появи в справі слідст­вом не прийняті.

Під час досудового слідства за даними епізодами звинувачення низку слідчих дій проведено поверхово, неповно і з порушенням закону.

Зокрема, у протоколах допитів свідків мають місце одні й ті самі покази з однаковими граматичними помилками, що в суді призвело до заперечення свідками даних показань на слідстві. Окремі свідки взагалі заперечили в судовому засіданні ознайомлення з протоколами їх допитів на досудовому слідстві.

Крім того, огляд місця події в м. Ужгороді за епізодом звинувачення в доведенні до самогубст­ва проведено з грубим порушенням вимог ст.ст.190, 191, 195 КПК України. Зокрема, слідчим не було в повному обсязі оглянуто фактичне місце події. Огляд проведено неповно, частково та вибірково. В процесуальному документі допущено виправлення години проведення слідчої дії, а сам термін складання цього документа є невеликим за часом, що ставить під сумнів можливість його проведення в такий короткий термін.

Змиви з лез двох ножів, які були вилучені з місця події, всупереч вимогам ст. ст. 78, 79 КПК України, не було долучено до матеріалів справи, а після направлення справи в суд безпідставно, в порушення вимог КПК України, зберігались у слідчого, що призвело до втрати їх доказового значення в цілому.

Постановою слідчого від 28.08.2005 року незаконно виділено як такі, що не мають відношення до справи, одяг потерпілого зі слідами бурого кольору, схожими на кров, та два ножі, які були виявлені на місці події та безпідставно повернуті потерпілій, до вирішення справи по суті».

Не дотримувався слідчий вимог закону і під час затримань І.Різака.

Зокрема, у постанові про затримання І.Різака не викладено жодної з підстав, передбачених статтями Кримінально-процесуального кодексу України, що надають слідчому право затримувати особу. 12.09.2005 року, коли закінчився встановлений судом попередній термін тримання обвинуваченого під вартою (що не був подовжений апеляційним судом), слідчий у приміщенні СІЗО, в порушення закону та вимоги суду, яка є обов’язковою та безумовною до виконання, повторно затримав І.Різака, обвинуваченого за епізодом злочину, який йому на той час було інкриміновано.

Розслідуючи епізоди інкримінованих І.Різакові досудовим слідством злочинів, слідчий не долучив до матеріалів справи жодних даних, які б характеризували особу обвинуваченого, копій документів про призначення та звільнення його з посади, характеристики з місця роботи, даних про склад сім’ї та наявність на утриманні неповнолітніх і непрацездатних осіб.