Версiя для друку Обговорити в форумi

ДЖЕРЕЛА

З КНИГИ "ПЕРО ПИСЬМЕННИКА ╤ ПЕНЗЕЛЬ ХУДОЖНИКА"
КУЛЬТУРА БАРОКО НЕ ОБ╤ЦЯЛА ЛЮДЯМ ЛЕГКОГО ЩАСТЯ НА ЗЕМЛ╤, АЛЕ ВЧИЛА БУТИ СОВ╤СНИМИ, МУДРИМИ, СВ╤ДОМИМИ СВО╢╥ ПРИНАЛЕЖНОСТ╤ ДО В╤ЧНОСТ╤.
А. МАКАРОВ.

Про укра╖нське бароко у хрестомат╕╖ для 8-го класу сказано так: "На в╕дм╕ну в╕д простоти мистецтва доби В╕дродження для бароко характерна п╕дкреслена урочист╕сть, пишн╕сть, примхлив╕сть, п╕двищена мальовнич╕сть.
Серед засоб╕в мистецтва центральне м╕сце пос╕дають метафора, пор╕вняння, алегор╕я. Представники бароко вважали, що завдання л╕тератури - дивувати, вражати читача незвичайною побудовою твору, незвичайним сп╕взвуччям сл╕в.
Вплив бароко позначився на викладанн╕ поетики ╕ риторики у XVII - XVIII ст. в Ки╖вськ╕й колег╕╖, а п╕зн╕ше - в академ╕╖. Тут ми бачимо в╕ршов╕ ╕гри, поетичне штукарство, ф╕гурн╕ в╕рш╕ тощо.
Укра╖нське бароко було пов’язане з нац╕онально-визвольним рухом проти османського ╕га, владарювання Габсбург╕в ╕ католицько╖ експанс╕╖, з утвердженням нац╕онально╖ укра╖нсько╖ самосв╕домост╕.
Найяскрав╕шими представниками бароково╖ л╕тератури були Кас╕ян Сакович, ╤ван Величковський, Климент╕й З╕нов╕╖в" (Укра╖нська л╕тература, 8-й клас, хрестомат╕я. - Льв╕в. - Св╕точ, 1997).
Як бачимо, це визначення головну увагу приверта╓ до формальних вияв╕в барокового стилю. Та якщо врахувати зауваження Г. Р╕да про те, що ╕стор╕я мистецтва - це ╕стор╕я р╕зних способ╕в бачення св╕ту, то виходить, що т╕ формальн╕ ознаки бароко сл╕д розглядати як пох╕дн╕ в╕д певних св╕тоглядних особливостей барокового сусп╕льства XVI - XVIII ст.
У п╕дручнику "Укра╖нська л╕тература" Олександри Бандури для 9-го класу гуман╕тарних г╕мназ╕й, л╕це╖в, коледж╕в ╕ шк╕л з поглибленим вивченням предмета ("Осв╕та", 1998) стиль бароко розгляда╓ться ширше, з врахуванням св╕тоглядних зм╕н сусп╕льства ╢вропейського континенту у зв’язку з борнею в╕дмираючих феодальних ╕ народженням кап╕тал╕стичних в╕дносин, також в╕дкриттями науки в галуз╕ астроном╕╖, ф╕зики, св╕тово╖ механ╕ки, географ╕чними в╕дкриттями.
"Перед огромом всесв╕ту, - пише автор п╕дручника, - людина в╕дчула себе м╕зерною, беззахисною, безпорадною, а життя поставало марним, безперспективним, скороминущим, що теж посилювало песим╕стичн╕ настро╖".
Щодо персонаж╕в барокових твор╕в, то автор зауважу╓, що вони "вих╕дц╕ з ус╕х стан╕в сусп╕льства, але, як правило, позначен╕ псих╕чною невр╕вноважен╕стю, хворобливими, або й низькими пристрастями, пройнят╕ настроями приреченост╕. Вони борсаються в тенетах рокованих обставин ╕ не знаходять способу визволитися з них" (с. 114).
Надто вже приречено-сумно ╕ однобоко. В╕дчува╓ться вплив стереотип╕в т╕╓╖ доби, коли нам тлумачили, що бароко - це занепадницьке явище.
Справд╕, в╕дкриття Коперника, що Сонце руха╓ться не навколо Земл╕, а якраз навпаки, географ╕чн╕ мандр╕вки за три моря у незв╕дан╕ ран╕ше св╕ти, безумовно, посилили м╕стичн╕ настро╖. Св╕т н╕би перевернувся, а горизонти поширшали. Ренесансн╕й людин╕ важко було розлучатися з усталеними зр╕вноваженими геоцентричними та антропоцентричними поглядами, з гуман╕стичним переконанням у безмежних можливостях людського розуму, гармон╕╖ душ╕ ╕ т╕ла. Ц╕ ренесансн╕ тенденц╕╖ продовжували прямувати до Просв╕тництва. В мистецтв╕ вони породили класицизм (у Франц╕╖ теор╕я Буало, заявили про себе письменники-класицисти, серед великих живописц╕в XVII ст. - Пуссен). Та динам╕чна стривожен╕сть бароково╖ людини, з одного боку, заглиблювала ╖╖ у св╕й внутр╕шн╕й св╕т, наближала до людських переживань та почувань, а з другого - ця людина стала тягнутись до та╓мниць всесв╕ту, до символ╕чних над╕й на Бога, н╕би повертаючись до архетип╕в готично╖ доби. Барокова особист╕сть стала складн╕шою, р╕зноб╕чн╕шою ╕ в чутт╓вому план╕ глибшою. ╤ лише пан╕вна верх╕вка, збагнувши в╕дносн╕сть людських знань ╕ поривань, кинулась у гедон╕зм та еротику, оточивши себе розкошами. Це й позначилось на мистецтв╕ ╕ л╕тератур╕, та й на вс╕й культур╕.
Що ж до перес╕чного громадянина, то в╕н знав м╕ру ╕ не втрачав житт╓во╖ мудрост╕. Недарма за тих умов бароко в Зах╕дн╕й ╢вроп╕ про╕снувало два стол╕ття, а пот╕м продовжилось у патетично-бурхливому ╕ вта╓мниченому романтизм╕.
Щодо укра╖нського бароко, то чимало автор╕в сходиться на тому, що воно дуже добре пристало до наших уподобань у часи козацько╖ вольниц╕, всенародного п╕днесення в нац╕онально-визвольн╕й боротьб╕. Яке ж тут занепадництво? Навпаки, нац╕ональне в╕дродження. Олександра Бандура натякала на роль "визвольних рух╕в", але висновки про бароко чомусь зробила однобоко похмур╕. Так, бароко, тим б╕льше укра╖нське, далеко не одновим╕рне явище.
Укра╖нське бароко по╓дналось ╕з характером укра╖нця. Його настр╕й часто бува╓ меланхол╕йно-чутт╓вим, а св╕тобачення мр╕йливо-споглядальним аж до м╕стичного. Але не завжди. ╤ не на людях, як кажуть. П╕зн╕ше Антон Чехов (до реч╕, за походженням теж укра╖нець) напише: "Кр╕м природи, н╕що не диву╓ мене так в Укра╖н╕, як загальне довольство, народне здоров’я, високий ступ╕нь розвитку тутешнього мужика, котрий ╕ розумний, ╕ рел╕г╕йний, ╕ музикальний, ╕ тверезий, ╕ моральний, ╕ завжди веселий ╕ ситий".
Читач може запитати: а до чого тут бароко? Чехов жив п╕зн╕ше ╕ бачив ╕ншого "тутешнього мужика". Автору цих рядк╕в зда╓ться, що ми з давн╕х час╕в ╕ понин╕ ма╓мо бароковий характер. Швидко зм╕нюються обставини, а ментальн╕сть, як ╕ традиц╕╖, - поняття досить ст╕йк╕.
Отже, поверта╓мось ще до визначення бароко. На наш погляд, б╕льш глибоке розум╕ння цього явища як великого ╕нтернац╕онального ╓вропейського стилю вс╕╓╖ культури виявля╓ наш черкаський учений-ф╕лолог, письменник Василь Пахаренко. У сво╓му "Нарис╕ укра╖нсько╖ поетики" в╕н пише: "На зм╕ну ренесансу в ╓вропейськ╕й культур╕ приходить бароко, у ньому по╓днуються традиц╕╖ готики ╕ ренесансу. Визначальн╕ прикмети бароко:
1. Знову спостер╕га╓ться нахил до ускладнено╖ форми (як у п╕зн╕й готиц╕).
2. Поверта╓ться дотичний геоцентризм (тобто погляд на Бога як на вершину досконалост╕, серцевину буття), але збер╕га╓ться й антропоцентризм, лише тепер людина тракту╓ться не як противага Богов╕, а як найдосконал╕ше його твор╕ння.
3. Зам╕сть св╕тсько╖ спрямованост╕ ренесансу в часи бароко знову рел╕г╕йне забарвлення ус╕х сфер культури, як у добу середньов╕ччя.
4. Зам╕сть визволення людини в╕д пут соц╕альних та рел╕г╕йних норм знову пом╕тне посилення рол╕ церкви ╕ держави.
5. Збер╕га╓ться античний ╕деал краси (його можна уособити в образ╕ Венери М╕лосько╖), але робиться спроба по╓днати його з християнським ╕деалом (уособлення в образ╕ С╕кстинсько╖ Мадонни), тобто йдеться про по╓днання краси духовно╖ ╕ ф╕зично╖, внутр╕шньо╖ ╕ зовн╕шньо╖, в ц╕лому в╕дбува╓ться примирення традиц╕й антично╖ ╕ християнсько╖.
6. Як ╕ ренесанс, бароко збер╕га╓ увагу до природи (╕ в науц╕, ╕ в мистецтв╕), але тепер природа тракту╓ться не як противага Богов╕, але як шлях п╕знання досконалост╕ ╕ благостини Творця".
╤ лише п╕сля цих зауваг про переплет╕ння в бароко р╕зних успадкованих ╕ нових св╕тоглядних традиц╕й учений назива╓ суто стильов╕ особливост╕ тод╕шн╕х л╕тератури ╕ мистецтва - так╕, як динам╕зм ╕ рухлив╕сть, експрес╕ю, прагнення до г╕пербол, парадокс╕в, гротеску, антитез, до ун╕версальност╕, всеохопност╕ тощо. Вказу╓ в╕н на формальн╕ ╕ стильов╕ вади бароко. Серед найпосутн╕ших - "часом надто велика перевага зовн╕шнього над внутр╕шн╕м, "чиста" декоративн╕сть, за якою часом зника╓ або в╕дходить на задн╕й план глибокий сенс, внутр╕шн╕й зм╕ст твору; ще небезпечн╕ше намагання переб╕льшити, посилити всяке напруження, всяку протилежн╕сть, усе вражаюче, дивне, - це призводить бароко до надм╕рного замилування у мистецьк╕й гр╕, до перевантаження твор╕в формальними елементами".
Нам зда╓ться, що через ту надм╕рну захоплен╕сть декоративними зайвинами бароко й змушене було п╕зн╕ше поступитись м╕сцем б╕льш витонченому ╕ гармон╕йному (але не менш емоц╕йному, особливо у Франц╕╖) рококо, хоча св╕тоглядн╕ п╕двалини цих теч╕й залишилися сп╕льними.
Принаг╕дно нагада╓мо, що в Укра╖ну цей великий ╕нтернац╕ональний ╕ ун╕версальний стиль прийшов дещо п╕зн╕ше. Тут народно-традиц╕йн╕ ╕ бароково-рококов╕ первен╕ переплелися, тож ми сприйняли ╖х н╕би разом. Надм╕рност╕ були в╕дкинут╕ б╕льш демократичними смаками, хоч нашо╖ укра╖нсько╖ химерност╕ ╕ тод╕ не бракувало.
Б╕льш╕сть досл╕дник╕в, у тому числ╕ ╕ Василь Пахаренко, стверджують, що в Укра╖н╕ цей сво╓р╕дний стиль сприйняли без будь-якого опору - особливо в ел╕тарн╕й частин╕ сусп╕льства. Це засв╕дчу╓, що в╕н дуже добре припасувався до нашого тод╕шнього душевного стану.
В укра╖нськ╕й ментальност╕ тод╕, як ми вже казали, витав козацький дух. Як зазнача╓ М. В. Гоголь, саме козацтво "накинуло св╕й характер ╕, можна сказати, колорит на всю Укра╖ну". Козацтво стало т╕╓ю верствою, що повело народ до власно╖ державотворчост╕, нац╕онально╖ св╕домост╕, до утвердження кращих прагнень до свободи, правди ╕ краси. Все укра╖нське сусп╕льство пройнялось над╕╓ю на волю, динам╕чним прагненням до визволення, енерг╕╓ю д╕яння ╕ в╕рою в справедлив╕сть Божого промислу. Земне н╕би з’╓дналось ╕з небесним, тому в цей час в укра╖нську культуру природно входять бароков╕ мотиви. Ел╕та (козацька старшина, профес╕йн╕ письменники, художники, зодч╕) сприйняли т╕ мотиви як сво╖, а низи поступово трансформували ╖х по-сво╓му, з’╓днавши з давн╕шими (архетипними) традиц╕ями ╓дност╕ побожного ╕ людського. Адже козаки виступили на захист р╕дно╖ земл╕ ╕ православно╖ в╕ри, ╕ вол╕.
По╓днання зах╕дно╓вропейського в стил╕ укра╖нського бароко ╕ м╕сцевих традиц╕й укра╖нський досл╕дник В╕ктор Копт╕лов (Париж) поясню╓ так:
"Укра╖нське мистецтво XVII - XVIII ст. дуже часто п╕д бароковою зовн╕шн╕стю хова╓ зовс╕м в╕дм╕нний зм╕ст, близький до ренесансного. Чому так сталося? Тому, що через несприятлив╕ ╕сторичн╕ умови (в╕д╕рван╕сть в╕д ╓вропейського культурного процесу у XIV - XV ст. переважно╖ б╕льшост╕ укра╖нських земель, як╕ належали тод╕ до перифер╕йного з погляду Зах╕дно╖ ╢вропи Великого княз╕вства Литовського) мистецтво ренесансу в Укра╖н╕ не розвинулося, хоча й дало к╕лька гарних паростк╕в на зах╕дноукра╖нських землях, насамперед, в арх╕тектур╕ Львова. Але ренесансн╕ ╕де╖ ╓ в Укра╖н╕ - вони знайшли вияв в елементах барокових форм. В Укра╖н╕ стався синтез ренесансного зм╕сту ╕ бароково╖ форми. Проте цей синтез був не механ╕чним. Типове для зах╕дного бароко згущення декоративних оздоб на портал╕ храму чи на фасад╕ палацу розр╕джувалося в укра╖нському бароко, площина муру не втрачала сво╓╖ монументальност╕, ╕ бароков╕ в╕зерунки лише п╕дкреслювали ╖╖ над╕йн╕сть ╕ сол╕дн╕сть. Та й в╕зерунк╕в на багатьох спорудах було мало. Наприклад, Ганнозачат╕╖вська церква Ки╓во-Печерсько╖ лаври, Преображенська церква у Великих Сорочинцях, збудован╕ ╤. Григоровичем-Барським".
Таку ж м╕н╕мал╕зац╕ю барокових прикрас бачимо ╕ на церкв╕, споруджен╕й у ма╓тку Богдана Хмельницького у Суботов╕.
В╕ктор Копт╕лов вбача╓ впливи на укра╖нське бароко настро╖в республ╕канських Н╕дерланд╕в. "Духовне п╕днесення народ╕в, самоусв╕домлення ╖х, - пише в╕н, - зумовили появу яскравих оптим╕стичних елемент╕в у бароковому мистецтв╕ голландц╕в ╕ укра╖нц╕в. У Н╕дерланди бароков╕ впливи йшли через Н╕меччину, а в Укра╖ну через Польщу" (жур. "Сучасн╕сть", № 2, 1997).
Слушно зауважу╓ цей автор, що укра╖нському бароко не був притаманний запаморочливий зах╕дно╓вропейський ╕люз╕он╕зм, як це бачимо в ансамблях ╕тал╕йського арх╕тектора ╕ скульптора Барн╕н╕ чи в розписах венец╕анц╕в Веронезе ╕ Ть╓полло.
У багатьох ╕тал╕йських соборах параф╕янин потрапляв у чар╕вний св╕т ╕люз╕й. Розписан╕ плафони кликали його душу в безмежний прост╕р небес. У сл╕пучому сяйв╕ там клубочились пухнаст╕ хмарини, на розкриллях яких можна було бачити р╕зних святих ╕ ангел╕в. Складалось враження, що храм не ма╓ меж ╕ сво╖м устремл╕нням у небо прорива╓ться у Всесв╕т, де лунають закличн╕ звуки сурм ╕ в╕дбуваються найсвят╕ш╕ д╕йства.
Не зловживали укра╖нськ╕ арх╕тектори, скульптори та художники ╕ надм╕рним динам╕змом вигнутих л╕н╕й, звивистих карниз╕в, надм╕рним л╕пленням на фронтонах, фасадах. Виняток становлять майстри Льв╕всько╖ школи, як╕ були ближчими до зах╕дно╓вропейського бароко. Наприклад, в╕домий майстер - П╕нзель. Його скульптурн╕ твори "Святий Юр╕й", "Мар╕я", "Жертвопринесення Авраама" та ╕н. в╕дзначаються особливими динам╕змом ╕ експрес╕╓ю. Творч╕сть майстр╕в Подн╕пров’я щодо цього набагато стриман╕ша. Буйна бароков╕сть ╕з позолоченою р╕зьбою по дереву (орнаментальною ╕ скульптурною) б╕льше притаманна п╕зн╕шим ╕коностасам, як╕ набули особливого розвитку в перш╕й пол. XVIII ст. Наприклад, ╕коностас Спасько╖ церкви у Великих Сорочинцях Полтавсько╖ област╕, бароковий ╕коностас Вознесенсько╖ церкви, побудовано╖ у 1761 р. в сел╕ Березна б╕ля Черн╕гова.
Застосуванню бароково-рококово╖ естетики в укра╖нськ╕й граф╕ц╕ сприяли ╕конописн╕ майстерн╕ Ки╓во-Печерсько╖ лаври та цехов╕ художники, що працювали на Подол╕. Поширеними тод╕ були навчальн╕ альбоми кунстбушки (кушбушки) ╕з зразками зах╕дно╓вропейсько╖ граф╕ки. Вони мали вплив ╕ на ки╖вських та черн╕г╕вських граф╕к╕в. Однак талановит╕ш╕ з них мали сво╓ творче обличчя ╕ залишили певну спадщину. До таких належать ╤. Щирський, О. та Л. Тарасевич╕, ╤. М╕гура, Д. Галяховський, Н. Зубрицький, П. Левицький, А. та Й. Гочемськ╕.
Укра╖нськ╕ письменники ╕ художники в цей час практикували панег╕рики на честь рел╕г╕йних д╕яч╕в та козацьких ватажк╕в, що вносить у ╖хню творч╕сть дещо в╕д "високого" стилю класицизму, який, як ми вже зазначали, у Зах╕дн╕й ╢вроп╕ ╕ п╕зн╕ше в Рос╕╖ розвивався паралельно, або й переплетено з бароко й особливо рококо. Класицизм сприяв звеличенню ╕мпер╕й. В Укра╖н╕ цим панег╕ричним шляхом йшла ел╕та, а так зване "низове", або "козацьке", бароко ближче сп╕впрацювало з народною творч╕стю, з мандр╕вними дяками, кобзарями та ╕н. Патр╕отично налаштован╕ митц╕ надавали укра╖нському бароко свого забарвлення. Воно разом ╕з рококо особливо розвинулось п╕д час гетьманування ╤вана Мазепи (з 1687 по 1709 p.) - цього високоосв╕ченого, з ╓вропейським кругозором ╕ смаками чолов╕ка, поета ╕ пол╕тика, який був пристрасним меценатом осв╕ти ╕ культури, фундатором багатьох перебудов ╕ новобудов. Його пристрасть передавалась козацьк╕й старшин╕, тож к╕нець XVII ╕ початок XVIII ст. в╕дзначались особливою пл╕дн╕стю бароково╖ творчост╕ в ус╕х сферах життя ╕ культури.

Л╤ТЕРАТУРА
У творчост╕ яких укра╖нських поет╕в ╕ письменник╕в простежуються бароков╕ мотиви ╕ в╕дпов╕дн╕ засоби творення художн╕х образ╕в? Згадуваний черкаський науковець Василь Пахаренко уже в творах ╤вана Вишенського знаходить бароков╕ формотворч╕ ознаки - довг╕ пер╕оди, нагромадження паралел╕зм╕в, см╕лив╕ антитези, неймов╕рне скупчення формальних прикрас. "Одначе, - п╕дкреслю╓ вчений, - справжн╕м початком укра╖нського бароко стала творч╕сть Мелет╕я Смотрицького, а також в╕ршування Кирила Транкв╕л╕она Ставровецького, повною ж перевагою бароко - утворення Ки╓во-Могилянсько╖ академ╕╖, ц╕лком бароково╖ за суттю". Вчений-письменник назива╓ ╕мена П. Могили, ╤. Величковського, С. Яворського, ╤. Мазепи, Ф. Прокоповича, ╤. Галятовського, Л. Барановича, Д. Туптала, Г. Граб’янки, С. Величка, автора Л╕топису Самовидця.
╤ зак╕нчу╓ цей перел╕к ╕м’ям Г. Сковороди. "Саме в╕н сво╓ю популярн╕стю, авторитетом вв╕в нашу культуру в коло ╓вропейських, св╕тових культур".
(Дал╕ буде).

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #40 за 05.10.2007 > Тема "Душі криниця"