Чудові пляжі, сонце, казкова морська вода. Неподалік — старовинні міста й середньовічні замки. Така картинка асоціюється радше з теплими південними морями, ніж із холодною Балтикою. Але цього літа варто перевірити, наскільки стереотип зимного Балтійського моря відповідає дійсності. Всупереч поширеній думці, приблизно від половини червня до першого тижня вересня температура води на південнобалтійських пляжах цілком прийнятна для купання. А польське узбережжя — це не тільки море й пляжі, а й безліч принад у ближчому й дальшому сусідстві. Причому за цілком божеські для пересічного українця гроші.

Труймясто (агломерація Гданська, Сопота, Гдині та кількох навколишніх містечок) — особливий мільйонний мегаполіс. З одного боку, це динамічна й заможна метрополія, потужний портовий, промисловий та діловий центр великого Балтійського регіону. Свідченням чого є бум на ринку нерухомості, зокрема поява на узбережжі височенних хмарочосів, які видно далеко з моря.

З другого — на відміну від Варшави, де всі кудись квапляться, улаштовуючи важливі справи, у Гдині й Сопоті панує атмосфера літнього курорту — великою мірою завдяки доволі цікавій формі мегаполіса, котрий з пташиного польоту нагадує величезний банан завдовжки понад п’ятдесят і завширшки лише два-п’ять кілометрів. А все тому, що міста цієї балтійської агломерації затишно «вмостилися» поміж морем і величезними лісовими пагорбами, з яких розгортаються прекрасні краєвиди на Гданську затоку. Не проблема, якщо ви опинилися в самісінькому центрі мегаполіса — кільканадцять хвилин приємної прогулянки і ви вже в справжній дикій пущі або на пляжі під лагідним балтійським сонцем. Тим часом, гуляючи вулицями міста, маєте пам’ятати, що з-за рогу може вискочити... сім’я диких кабанів, які давно вже стали повноправними мешканцями Труймяста.

Сім розташованих одне за одним міст і містечок метрополії — Вейхерово, Реда, Румія, Гдиня, Сопот, Гданськ та Прущ Гданський — з’єднує в один міський організм наземне метро, а точніше, «колєйка» — швидкісна міська залізниця (SKM). Саме навколо неї зосереджується ділове життя й дозвілля Труймяста. Водночас це — основний транспорт для туристів: «колєйка» без проблем доправить вас у всі цікаві місця. Це значно кращий транспортний засіб для подорожування агломерацією, ніж автомобіль, оскільки після входження Польщі до ЄС тут постійно ремонтують дороги, а надто влітку. Та хоча метрополія складається з семи міст, справді привабливими для туристів є тільки три центральні: Гдиня, Сопот і Гданськ. Вейхерово, Румія, Реда та Прущ — лише міста-супутники, спальні райони, де зазвичай нема чого робити.

Найцікавіше, що Труймясто — це один міський організм і водночас три окремі міста із власною історією та неповторним характером. Столицю регіону Гданськ немає потреби рекламувати. Проте, прибуваючи в це старовинне місто, більшість туристів обмежується лише історичним центром — із відомими на весь світ вулицями Длугою, Длугим Таргом, Маріацькою та набережною Мотлави. Тим часом не завадить від’їхати трохи далі в напрямку Сопота й Гдині й відвідати два дуже цікаві історичні міста, а нині райони Гданська. Ідеться про Вжещ та Оливу. Вони давно вросли в міську тканину Труймяста, але яскраво вирізняються на ній своєю неповторністю.

Перше з них причаїлося відразу за гданською корабельнею — місцем, де почалася революція «Солідарності». Саме у Вжещі можна знайти найцікавіші в Труймясті паби, про які, проте, не пишуть у туристичних довідниках. Тут нікого не дивує, що в одному з них, розташованому на вулиці До Студзенки, можна купити лише українське пиво, яке в Польщі вважається елітним. Воно тут настільки сприймається як своє, що власникові паба навіть на думку не спало рекламувати свій заклад як українську кнайпу чи хоч як відобразити його «українськість» у назві. Таких несподіванок, котрі терпляче чекають на відкриття, у Вжещі дуже багато.

Принади цієї забутої авторами путівників частини Гданська мусите відкривати самотужки. Гуляючи вузькими вуличками, академічними кампусами й старовинними парками, можна іноді спіймати себе на думці, що тутешня атмосфера чимось нагадує... старовинний Львів. Мало хто усвідомлює, що саме у Вжещі зберігся автентичний довоєнний Гданськ, який не знищили ні війна, ні комуністичне та посткомуністичне архітектурне свавілля. А історичний центр самого Гданська (безперечно, надзвичайно гарний) усе ж таки є всього лише післявоєнною реконструкцією, музеєм під відкритим небом, котрий має небагато спільного з колишнім Гданськом. Тим часом його сліди збереглися над річкою Мотлава: там досі, у самісінькому центрі міста, можна побачити руїни — як нагадування про страшні наслідки війни.

Зовсім інший характер має Олива. Саме там, на вулиці Полянки, розташована резиденція людини-символу — Леха Валенси. Тут-таки, поблизу, — старовинний Оливський парк, у центрі якого височіє кафедральний собор — одна з найвизначніших пам’яток готичної архітектури Польщі. Цей район напевне сподобається наймолодшим подорожувальникам, оскільки неподалік, посеред лісу, заховався Гданський зоопарк із безліччю екзотичних тварин.

У протилежному напрямку, за три кілометри від центру Оливи, на межі Гданська і Сопота, розташований затишний морський курорт Єлітково. Про відпочинок на єлітковському пляжі варто подумати особливо в ті дні, коли вода в Гдині й Сопоті зацвітає (що, на жаль, трапляється часто). Буває, що пляжі Єлітково та Бжезьно залишаються єдиними, де можна купатися. Хоча подеколи буває й навпаки: водорості буяють саме на гданському пляжі, тоді як у Гдині відносно чисто.

Варто також додати, що Олива, Єлітково та сусіднє приморське Бжезьно чудово підходять для прогулянок велосипедом. Труймясто пишається своєю мережею доріжок для велосипедистів та безліччю цікавих місць для екскурсій. Велосипеди можна недорого взяти напрокат: де — підкажуть у пунктах туристичної інформації в центральних районах Гданська, Сопота, Гдині й біля вокзалів. Спортивні прилади, у тому числі велосипеди, дозволено безоплатно перевозити міською залізницею: у вагонах виділили спеціальні купе для їхніх власників.

«Кривий дім» — візитівка Сопота

Гданське Єлітково ми згадали не випадково. Цей курорт є своєрідним морським продовженням славнозвісного Сопота, котрий називають розважальною столицею Польщі. Саме тут ви знайдете безліч наймодніших, відомих на всю країну дискотек і пабів. Чимало польських VIPів вважають, що влітку просто мусять тут «засвітитися». Характерними місцями цього курорту є Монцяк (вулиця героїв Монте-Касино), «Кривий дім», Лісова опера, найдовший у Європі дерев’яний пірс і «Гранд-готель». Утім, кілька років тому в цьому місті з’явився новий магніт, який особливо притягує туристів з-поза східних кордонів. Це — сопотський аквапарк, надійна гарантія того, що ні негода, ні цвітіння морських водоростей не зіпсують вам активного водного відпочинку.

Лише півгодинна прогулянка відділяє сопотський аквапарк від гдинського Орлова — затишного рибальського кварталу-курорту, розташованого в гущавині лісів, у долині річки Кача. Це один з найгарніших районів Гдині та Труймяста. Тому не дивно, що орловський кліф — обов’язковий елемент зображення обкладинок фотоальбомів, присвячених Гдині. Це чудове місце для тих, хто хоче спокійно помилуватися краєвидами та дикою природою, що збереглася в самісінькому центрі мільйонного мегаполіса. Від нічних принад Сопота до Орлова — лише півгодини ходу мальовничим пляжем або п’ять хвилин міською залізницею чи автобусом. А ціни за нічліг у тамтешніх господарів значно нижчі, ніж у Сопоті (30—50 злотих: 60—100 гривень). Знайти місце для ночівлі тут не проблема, оскільки влітку мало не всі жителі здають туристам кімнати, а то й цілі поверхи, спеціально облаштовані для гостей.

Формально Орлово є частиною Гдині, але насправді його цілком можна сприйняти за окреме курортне містечко. Орловський кліф — одночасно і природний заповідник, і мілітарна пам’ятка: тут посеред лісу вціліли залишки військових об’єктів.

Гдиня — «морська відповідь» довоєнної Польщі на шантаж тоді німецького вільного міста Гданська, котрий блокував полякам доступ до порту. Аби відвоювати економічну незалежність, Польща одразу після війни вирішила побудувати власний порт і за кілька років здійснила свою мрію. Місто-порт Гдиня виникло в місці, де, крім невеликого хутора, нічого не було. Але наприкінці 20-х років минулого століття це вже був найбільший і найсучасніший порт на Балтиці. Динамічне й заможне місто приваблювало мігрантів з усієї країни. Не випадково Гдиню називають «чудовим дитям молодіжного ентузіазму» та «містом, створеним з моря і мрій».

Відсутність тут середньовічних будівель успішно компенсує цікава модерна архітектура, яку вважають унікальною. У Гдині особливо відчувається морський характер міста (чого не скажеш про Гданськ). Тож не дивно, що найцікавіші туристичні принади розташовані безпосередньо на набережній. Передусім це Сквер Костюшка — символ міста. Тут-таки пришвартувалися судна-музеї, поруч — будинок-акваріум із дивовижними морськими рибами. Варто також набратися снаги й видертися на Кам’яну гору, звідки розгортається чудовий краєвид — порт, місто, Гданська затока, Гельська коса.

Труймясто неможливо уявити без моря. Кожен спраглий морської пригоди неодмінно знайде тут для себе щось цікаве.

Перше, що спадає на думку, — скупатися в Гданській затоці. Багато хто вважає, що вода там холодна й брудна, інші, навпаки, що чиста й тепла. Правда, як завжди, лежить посередині. Зазвичай купальний сезон на польському узбережжі триває від половини червня до половини вересня, саме тоді вода тепла й приємна, але... Власне, кожного сезону тут є якесь «але»: одного дня морська течія викине на пляж водорості, іншого — тривала негода сколотить воду й спричинить її різке й неочікуване похолодання... На польському узбережжі Балтики все можливе, проте коли на одному пляжі холодно або брудно — це ще не трагедія. Може виявитися, що на іншому, неподалік, усе гаразд.

Варто зазначити, що Гдиня розташована не над відкритим морем, а над Пуцькою та Гданською затоками, відокремленими від моря вузькою Гельською косою. Пуцька затока — ідеальне місце для вінд- та кайтсерфінгу. Тут віє досить сильний вітер, тим часом Гельська коса перешкоджає утворенню високих хвиль. Вода тут набагато тепліша, ніж у відкритому морі (щоправда, й значно брудніша). Тому цілком логічно, що майже на всьому узбережжі затоки вам траплятимуться серферські чи яхтові табори, школи вінд- та кайтсерфінгу або просто місця, де можна купити або взяти напрокат дошку. Звісно, ця приємність не безплатна: одна година катання, причому без інструктора, обходиться приблизно в 100 гривень (50 злотих). Можна заплатити й більше (1500—2500 грн.) і впродовж тижня-двох пройти вишкіл у серферському таборі.

Останніми роками на Гданській затоці інтенсивно розвиваються яхтові гавані. Вони розташовані в підгданських Західних Гірках, у Сопоті, Гдині, на Гельській косі і навіть у центрі Гданська, на набережній над річкою Мотлава. Міська влада всіх міст регіону має амбітні наміри й надалі розширювати інфраструктуру морського яхтингу, особливо в рамках підготовки до Євро-2012 (щоправда, гданську владу критикують, що більше про це говорить, ніж робить насправді). Тим часом польська інфраструктура ще тільки наближається до того, що в сусідній Скандинавії вважають стандартом. Яхтових гаваней замало, подекуди бракує навіть туалетів і продовольчих крамниць. Але з року в рік ситуація помітно поліпшується.

Найкращу на польському узбережжі репутацію має модний курорт Леба, що на 50 км західніше Гдині. Його охоче відвідують й українські яхтсмени. Леба — не тільки цікаве місце для відпочинку й розваг, а й вихідна точка для екскурсій у сусідню Словінську пустелю та на унікальне солоне озеро Лебсько, що колись було морською затокою. Популярність Леби як яхтової гавані не в останню чергу залежить від того, що розташована вона на Центральному примор’ї, звідки відносно недалеко до берегів Швеції та острова Борнгольм.

Старий Журав у Гданську

Проте для тих, хто цілком уявляє свій відпочинок без яхти, найкращою базою для коротких екскурсій до Скандинавії є Гданськ і Гдиня. Поромну переправу Гдиня—Карлскрона обслуговує шведська компанія Stena Line, а на маршруті Гданськ—Нінесгамн (місто-супутник Стокгольма) курсують пороми польського Polferries. Екскурсії недорогі — квиток туди й назад можна купити за 100—150 злотих, а в пакеті з екскурсією до Карлскрони — за 250. Щоправда, на такі ціни можна розраховувати, як правило, в «низький» сезон. Збираючись на польське узбережжя й плануючи коротку екскурсію до Швеції, краще зробити шенгенську візу у шведському посольстві, ніж у польському: шведи не вважають українських туристів за потенційних контрабандистів. Квитки на пором можна забронювати й купити по Інтернету — і про це варто подбати ще в Україні, оскільки вони є підставою для видачі візи. До речі, у Стокгольмі можна пересісти й на інші пороми, котрими зручно добиратися до Фінляндії, Естонії, Латвії та Санкт-Петербурга. Інформацією про ці сполучення володіють представники гданського поромного оператора.

Проте не обов’язково переправлятися до Швеції, аби відчути смак морської пригоди. Місцеві перевізники пропонують і кількагодинні рейси Гданською затокою. Особливо популярними є маршрути з Гданська, Гдині та Сопота так званим водним трамваєм на Гельську косу (вартість — усього 10 злотих). Єдиний клопіт — потрібно завчасно купити квиток, оскільки їх часто бракує. А після повернення до Труймяста можна зайти до однієї з багатьох таверн, де, слухаючи морську пісню та попиваючи холодне пиво, достеменно відчути, що таке відпочинок на польському узбережжі. Гарантовано: хто раз спробує, повернеться сюди через рік.