Через ігнорування аварії в одного зі своїх індійських контрагентів харківський «Турбоатом» ризикує заборгувати індійцям майже 40 млн. дол. і зіпсувати свою репутацію на міжнародному ринку. Прямими наслідками цих подій можуть стати простій підприємства, невиплата зарплати й масове звільнення, причому не тільки на «Турбоатомі», а й на низці його суміжників.

Тільки 13 вересня директор заводу (за версією ФДМ) Віктор Суботін зважився провести нараду з приводу полом­ки одного з поставлених «Турбоатомом» в Індію турбогенераторів, яка сталася 25 серпня. Це при тому, що інформація про аварійну зупинку третього енергоблоку індійської АЕС «Кайга» надійшла в Харків ще 26 серпня. Турбогенератор цього блоку був поставлений харків’янами в рамках контракту, який ВАТ «Турбоатом» уклало з індійською стороною 2002 року. Контракт (на суму 71 млн. дол.) передбачає поставку в Індію чотирьох турбогенераторів.

Підрядниками «Турбоатома» за цим контрактом виступили державні підприємства — «Електротяжмаш» і «Харківський приладобудівний завод ім. Шевченка».

Винним в аварійній зупинці енергоблоку індійці називають «Турбоатом» — буцімто той поставив неякісну продукцію. Втім, це могло статися й через неграмотну експлуатацію турбогенератора. Справжні причини аварії мала встановити двостороння комісія. Проте з моменту повідомлення індійською стороною 26 серпня про аварію керівництво ВАТ «Турбоатом» жодних конкретних дій зі свого боку не розпочало.

Індійська сторона стверджує, що простій енергоблоку АЕС «Кайга» за існуючих в Індії тарифів на електроенергію (4 центи за кіловат) обходиться в 90 тис. дол. за годину, або в 2,16 млн. дол. на добу. З огляду на те, що 75% акцій ВАТ «Турбоатом» належать державі, штрафи заводу мають оплачуватися в основному за рахунок бюджетних коштів. За станом на 27 вересня, пеня, яку нараховує індійська сторона «Турбоатому», становить майже 60 млн. дол.

Окремою складовою є втрата репутації харківського підприємства — звістка про ситуацію в Індії та бездіяльність керівництва «Турбоатома» не залишиться непоміченою на світовому ринку.

Навіть тепер, коли індійська сторона просить у максимально стислі строки зробити ремонт турбогенератора й готова цей ремонт оплатити, В.Суботін не може скласти ціну ремонтним роботам.

Примітно, що бездіяльність менеджменту «Турбоатома» виявилася буквально відразу ж після серії інтерв’ю Віктора Суботіна, розміщених в українській пресі наприкінці серпня, саме напередодні спроби ФДМУ провести збори акціонерів заводу.

«Стурбованість ситуацією вже висловили представники компанії «Енергостандарт», — йдеться у заяві прес-служби цієї компанії, — з яким афілійована фірма «Сварог Ессетс Менеджмент», що володіє 15% акцій заводу». Акціонери стверджують, що за час управління підприємством Віктором Суботіним ціна однієї акції впала з 5 до 3,6 грн., а вартість підприємства знизилася з 420 до 300 млн. дол. При цьому вартість 75-відсоткової державної частки зменшилася з 315 до 230 млн. дол.

Як раніше неодноразово зазначали міноритарні акціонери «Турбоатома», зокрема Ігор Курда, В.Суботін є контролюючим акціонером і де-факто керівником Мегабанку й має необмежені можливості щодо використання коштів «Турбоатома» в інтересах своєї фінустанови.

Також акціонери нагадали, що В.Су­ботін обіймає посаду генерального директора всупереч рішенню Харківсь­кого обласного господарського суду від 3 лип­ня 2007 року.

Менеджери й власники «Енергетичного стандарту» вже давно не одинокі в боротьбі з директором «Турбоатома». Єдиним фронтом із ними виступили Міністерство промислової політики й Харківська облдержадміністрація в особі Арсена Авакова, котрий уже в травні цього року назвав дії В.Суботіна знищенням енергетичного машинобудування.

Втрата грошей і ринку може обернутися безробіттям для 5 тисяч працівників «Турбоатома» та ще кількох тисяч працівників суміжних підприємств, три з яких теж є держпідприємствами і розташовані в Харкові. Робітники чітко розуміють, що можливі наслідки бездіяльності директора «Турбоатома» — це простій, невиплата зарплати, скорочення штату. Розуміють вони й те, що керовані коаліціантами держоргани потурають директорові «Турбоатома».

Які саме партійні кадри «вміло» управляють підприємством уже двадцятий рік, у Харкові добре відомо. 19 років заводом керував Бугаєць, нині народний депутат від однієї з лівих партій. Тепер приймальня Бугайця займає половину поверху в будівлі заводської прохідної. Керував він так, що оборот заводу 2006 року ледь досяг 60 млн. дол. Негусто, з огляду на те, що заголовок інтерв’ю Суботіна газеті «Экономические известия» від 28 серпня цього року дуже красномовний: «Турбоатом» создавался под оборот в 1 млрд. долларов»... Для порівняння: оборот пітерських «Силових машин» (це прямий конкурент харків’ян на світовому ринку) в неуспішному 2006-му становив 565 млн. дол.

Уже на початку 90-х Бугаєць вступив у виробничу кооперацію з однопартійцем банкіром Суботіним. Як неодноразово заявляв акціонер «Турбоатома» Ігор Куйда, при Бугайці на рахунки Мегабанку пішли майже 40 млн. дол., й умови розміщення цих грошей є таємницею. Ці заяви, до речі, Суботін навіть побічно визнав в іншому своєму нещодавньому інтерв’ю — «Инвестиционной газете» від 27 серпня. На сьогодні всі гроші «Турбоатома» проходять через Мегабанк, а дві третини усіх витрат заводу, за словами того ж Куйди, йдуть на рахунки фірм із приставкою «Мега».

Бугаєць — у депутати, Суботін — у крісло директора «Турбоатома». На цій посаді Суботін опинився 24 квітня цього року завдяки одноосібному наказу ще однієї партійної колеги — голови Фонду держмайна Валентини Семенюк.

Відповідальність за ситуацію, що склалася, лежить також і на керівникові ФДМУ В.Семенюк, котра, попри протести Харківської обласної держадміністрації, Міпромполітики та приватних акціонерів «Турбоатома», призначила В.Суботіна на посаду в.о. гендиректора й відмовлялася замінити його на іншу кандидатуру. Роблячи це своїми наказами, причому з порушеннями процедур управління ВАТ.

«Турбоатом» не повинен повторити долю «Криворіжсталі», — сказав Віктор Суботін в інтерв’ю «Инвестиционной газете» 27 серпня. Для тих, хто не пам’ятає: колись, ще при президенті Л.Кучмі, «Криворіжсталь» мало не визнали банкрутом. Підприємство розкрадалося. Саме тоді виникла ідея приватизувати його. У результаті завод продали за більш як
4 млрд. дол., і сьогодні його капіталізація за біржовими цінами становить
13 млрд. дол. В.Суботіну, очевидно, це не потрібно. Адже з приватного підприєм­ства не виведеш грошей у свій банк і директора наказом не призначиш.

Питання про зміну менеджменту заводу перестає бути справою відносин ФДМ і приватних акціонерів — у ситуацію напевно втрутиться уряд. Перший варіант розвитку ситуації такий: держпакет акцій «Турбоатома» передається в управління Мінпромполітики. Другий варіант: уряд не міняє управляючого акціями, але зобов’язує ФДМУ усунути В.Суботіна з посади й призначити нового директора. Третій варіант найрадикальніший: уряд вирішить провести приватизацію держпакета акцій із зобов’язанням для покупця взяти на себе розв’язання індійської проблеми.

Не виключено, що одне з цих рішень ухвалять у перший же тиждень після виборів.