Дванадцятого січня о 23.00 за місцевим часом у британському графстві Суррей у маєтку Даунсайд поблизу містечка Лезерхед перестало битися серце найбагатшої людини Грузії — 52-річного Аркадія (Бадрі) Патаркацишвілі. За повідомленням ЗМІ, Бадрі стало зле прямо вдома, при домашніх і гостях. Він зненацька впав і помер. Попередній огляд тіла британськими патологоанатомами підтвердив початкову версію, що смерть була природною. За кілька тижнів отримають дані ще й токсикологічної експертизи. Ще раніше поліція встановила, що в будинку й на тілі небіжчика немає слідів радіоактивних елементів: перевірку на радіоактивність провели у зв’язку з загибеллю в Лондоні Олександра Литвиненка.

Утім, усе це не виключає й версії про насильницьку смерть грузинсько-російського олігарха. Представники британської влади відразу назвали наглу смерть мультимільйонера підозрілою, слідство передали відділу з особливо тяжких злочинів. Утім, це звичайна процедура для випадків смерті багатих людей або справ, що викликають у Великобританії політичний резонанс. Сьогодні завдання слідчих — відтворити останні 48 годин життя небіжчика в найменших подробицях, щоб підтвердити або спростувати попередні висновки слідства, а також з’ясувати, чи могла смерть бути неприродною.

На користь версії про насильницьку смерть Патаркацишвілі говорить багато чого. В олігарха було більш ніж дос­татньо противників і недругів. Ос­тан­ніх — у Росії та Грузії. І не треба забувати, що російські спецслужби мають багатий досвід проведення спецопе­рацій, після яких жертви вмирають «природною» смертю. З іншого боку, Патаркацишвілі дивним чином пов’язаний з осінньою трагедією 2006 року. Адже саме головний підозрюваний в отруєнні Литвиненка Андрій Луговий, видачі якого домагається Ве­ликобри­танія від Москви, був другом олігарха й навіть консультував його з питань безпеки. Патаркацишвілі ніколи не вірив, що Луговий причетний до загибелі Литвиненка й захищав його від нападок британського правосуддя.

Ці гучні справи прямо ведуть до Бориса Березовського: опальний олігарх — один з останніх, хто бачив свого друга Бадрі фатального дня. І одним із перших оприлюднив версію про серцевий напад та інформацію, що за кілька годин до смерті Патаркацишвілі скаржився на болі в серці. Хоча, за заявами родичів і знайомих грузинського олігарха, він ніколи не мав проблем із серцем. А останні медичні обстеження, які він пройшов за кілька днів до смерті, також не давали підстав побоюватися за його здоров’я. «Він не страждав на серцеві захворювання», — сказав особистий лікар Патаркацишвілі Заур Кіркітадзе.

В останні місяці Патаркацишвілі неодноразово заявляв, що на нього готується замах з боку влади Грузії. Як доказ наводив аудіозапис, згідно з яким «замовлення» на нього надійшло з Тбілісі від чиновника МВС одному з чеченських бойовиків — такому собі Увайсу Ахмадову. Втім, як кажуть самі чеченці, Ахмадов був підставною особою й вийшов на замовників Патаркацишвілі в Тбілісі за завданням самого Бориса Березовського або іншого політемігранта Ахмеда Закаєва. Британці обіцяють відпрацювати й цю версію. Щоправда, зазначають, що покійний ніколи офіційно не інформував Скотланд-Ярд про загрозу його життю. І в Британії забезпечував свою безпеку сам, маючи «армію» охоронців із 120 людей. Проте, за даними газети «Санді таймс», олігарх не почувався в безпеці.

Наприкінці минулого року Патаркацишвілі кинув виклик нинішньому пре­зидентові Грузії Михайлу Саакашвілі й почав фінансувати грузинську опозицію. Мало того, він навіть виставив свою кандидатуру на президентських виборах. Однак до фінішу він прийшов третім із сімома відсотками голосів виборців. Усе це викликало гнів грузинських можновладців, які завели на нього справу у зв’язку з підготовкою державного перевороту. Але сам олігарх неодноразово заявляв, що є прихильником легальної боротьби з владою й незадовго до січневих виборів ініціював створення в Грузії нового політичного руху національно-демократичної спрямованості.

Смерті Патаркацишвілі хотіли дуже багато людей, але разом з тим вона практично нікому не була вигідна. І незалежно від результату подальшого розслідування є очевидним, що в цій ситуації найбільш постраждалою поки видається грузинська влада — вона заморожувала рахунки Бадрі, позбавила бізнесу в масмедіа й спорті, переслідувала його найближчих прибічників тощо. А в ситуації взаємних обвинувачень, які собі часто дозволяють грузинська влада та її політичні опоненти, смерть Патаркацишвілі — удар по президентові Грузії Михайлу Саакашвілі. Останнього в Тбілісі багато хто вже оголосив мало не прямим замовником убивства олігарха.

Саакашвілі сьогодні ладні пригадати все. Й загадкову смерть прем’єр-міністра Зураба Жванії. І кримінальну справу про підготовку держперевороту, яка позбавила можливості Патаркацишвілі повернутися на батьківщину. І жорсткість заходів під час розгону демонстрації сьомого листопада. Усі ці події псують імідж сучасної Грузії, влада якої декларує свою відданість демократичним цінностям і сподівається в найближчі місяці приєднатися до Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ).

Боротьба за політичну спадщину Патаркацишвілі тільки починається, і в багатьох буде велика спокуса урвати від неї трохи й собі. Хоча, як багато хто каже в Тбілісі, він був занадто великою фігурою для маленької Грузії, щоб хтось у цій країні зміг його «приватизувати».