Анна Кульчицька: 40 років Собору св. Володимира і Ольги в м. Чікаго...

додано: 24-03-2008 // // URL: http://maidan.org.ua/static/lvivmai/1206324853.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Для Майдану

• Громадська Дія •

В період другої світової війни Мар’ян Бутринський був студентом. Серед студентів відзначався порядністю і високим патріотизмом.
В час війни, як Європа палала в вогні, він взяв у руки зброю і пішов визволяти рідний край, так як зробили його ровесники – воювали за визволення рідної Вітчизни від червоно-брунатних зайд - за Волю, Честь і Славу народу свого!

Як закінчилась воєнна хуртовина, Мар’ян Бутринський вирішив змінити свою зброю і взяв в руки Святий Хрест. Бо де Хрест Святий - там Перемога, Правда і Життя, благословенні діла там будуть, зникне зло і кривда страшна.
Після закінчення війни Мар’ян Бутринський поїхав до Канади із своєю сестрою п. Надією Губель та сестрінкою Оксаною. Спочатку було дуже нелегко - праця, наука в Духовній семінарії... .

Після закінчення теології Мар’ян Бутринський висвятився на священика. Дістав в Канаді парафію. Здавалось, що все буде добре і спокійно, можна буде трохи відпочити від суєт мирських і взятись до якогось творчого діла.

1964 рік в м. Чікаго.
В дієцезії церкви св.отця Миколая в м. Чікаго єпископ Ярослав Габро змінив календар з Юліанського стилю на Григоріанський (новий стиль), без узгодження із своїми парафіянами. В цей час в багатьох українських церквах почали відправляти Богослуження на англійській мові, а в українських школах наступили великі зміни...

Багато людей спротивилися тому і вирішили негайно зреагувати на цей неприємливий поступ. Вони створили Комітет Оборони Українських Традицій, Мови і Культури. Виникла велика потреба у духовному провідникові, в якого був би патріотичний український дух і Хрест Святий в руках – поборника Святої Віри і Правди.

Наступна болюча подія сталася на свято Чесного Хреста. Люди прийшли до церкви св. о. Миколая на святу відправу, а двері церковні замкнені. Було дуже багато людей і вони стояли на сходах перед церквою із запаленими свічками в руках. Співали побожних пісень “Христу Твоєму поклоняємось, Владико” і ін. До людей вийшов священик і питає: “Чого ви сюди прийшли?” - “Ми прийшли до церкви, бо сьогодні – свято”. Отець на те каже: “Ви знаєте, що календар змінився і свято відбулося два тижні тому. Люди, будьте добрі, ідіть додому”. Люди розійшлися і понесли із собою кривду цю. Вони продовжували стояти на своїх позиціях, виявляючи свій протест в обороні календаря, батьківської віри і мови!

В зв’язку з цими церковними болючими проблемами, новостворений комітет звернувся до молодого отця Мар’яна Бутринського з проханням стати нашим духовним провідником. Люди знали про його міцну любов до своїх традицій, вірили в його силу і вірність релігійним засадам, вірили і надіялись, що впевненим кроком він піде вперед аж до завершення мети. В цей час служив у церкві достойний отець Павло Джулинський. Він був людиною старшого віку, а ця архиважлива і відповідальна справа вимагала молодого, енергійного, більш витривалого пароха.

Отець Мар’ян їде в м. Чікаго і промовляє до людей: “Брати і сестри, держіться у Вірі мов Апостоли Христа! Я їду до вас, я вирішив з вами працювати, бо з нами Бог, Правда і Віра Свята!” Приїхавши до Чікаго, отець побачив, яка вельми велика праця предстоїть, але заспокоївся, бо управа, комітет і громада були добре зорганізовані і патріотично свідомі.

Липень 1966 рoку.
До м. Чікаго приїхав Український Греко-католицький Патріарх Йосиф Коберницький-Дичковський-Сліпий і Митрополит Сенишин а також єпископи, священики, диякони і вірні з різних країн.Святу Літургію відправляли в місцевому Гренд-Парку над озером Мічіган. Зібралась велика кількість людей, своїх і гостей. Після закінчення св. відправи Патріарх Йосиф мав промову до всіх присутніх. В кінці своєї промови сказав до нашого українського люду: “Пошукайте місце під церкву, закладіть Хрест в ту землю. Святий Хрест – це символ перемоги! І буде між вами спокій і згода. Будуйте свій храм – моя віра і надія і бачення з вами!” Він промовляв далі: “24 липня було Свято нашої української святої княгині Ольги, а сьогодні є 28 липня – це свято українського Апостола, нашого святого Князя Володимира Великого, то ж з нагоди цих величних свят назвім цей храм Собор святих Володимира і Ольги!
І так Патріарх Йосиф створив нову парафію св. Володимира і Ольги за старим стилем календаря.

“Моє благословення вам!!!”
Такі могутньо-пророчі слова були сказані Патріархом Сліпим. Люди з радості плакали, інші задумались – звідки брати кошти? Але з оптимізмом і вірою в душі розійшлись по своїх домівках.

Невдозі купили старі будинки, які необхідно було знести і підготувати землю під будівництво. А також була велика проблема з коштами .

Православна Парафія св. Князя Володимира
Тодішній Комітет Оборони Традицій, шукаючи за тимчасовим приміщенням для новостворенної парафії святих Володимира і Ольги, попросився в комірництво до Православного Собору Князя Володимира. І вони радо погодились прийняти нас до того часу, поки не побудуємо свій новий храм.

21 вересня 1968 року в празник Різдва Пресвятої Богородиці, ми греко-католики молися вже разом із православними братами-українцями в одній церкві аж до 14 жовтня 1973 року. Літургійні відправи відбувалися за попередніми домовленнями отців . Часом в народі буває так, що з Божого Провидіння неможливе стає можливим!

Прийшли Різдвяні Свята! Величезна Свята Літургія! Як закінчилась відправа, ми, хористи новоствореної парафії, пішли заколядувати отцеві Федорові і пані-матці Ніні Білецьким. Вони були дуже зворушені і вдячні.

Пригадую, як ми мали спільний концерт колядок у великій залі. На закінчення концерту хористам подали запалені свічки. На залі світло погасили і хор разом із присутніми колядував величний гімн “Бог Предвічний народився” та колядку “Що то за предиво”. Це було особливо урочисте, хвилююче і неймовірно величне дійство. Всі разом із хором колядували, а свічки миготливо блимали в затемненій залі. Здавлось, що сам Господь Бог завітав до нас із спасінням і благословенням у нашому духовному єднанні. Здавалось, ось-ось світло в залі засяє, і ми усі побачимо себе в рідній Україні, а не в цій холодній чужині... Засвітилось світло, а я поглянула на свічку з думкою: “Чи це світло загасити, чи десь заховати глибоко у серце, як прозріння і взаємну любов і єдність між нами українцями?”

Парох Православного Собору святого Князя Володимира отець протопросвітер Федір Білецький був український патріот, розумна і розсудлива людина. За п’ять років перебування разом багато дечого ми навчились від братів православних, а вони від нас - греко-католиків. Тут відбувалися спільно Йорданське водосвяття, а у Страстну П’ятницю – спільний обхід із Святою Плащеницею. Це найбільше закарбувалося у моїй пам’яті. Я вийшла на бік із процесії, щоб побачити це божественне дійство. Людей було дуже багато. Початок і кінець процесії зімкнувся в одне велике містичне коло, що єднало нас у святій вірі до Бога, у сердечному зближенні всіх українців. Люди співали, плакали з радості, гомоніли, несучи в руках запалені свічки. Панував чудовий святковий настрій! Тріумфальний обхід кругом Православного Собору Князя Володимира - це великий духовний подвиг людей, які не відступились від батьківських прадавніх традицій.

Та поволі проходили місяці, роки... Отець-провідник Мар’ян Бутринський гаряче шептав молитву до Небесних висот, де миготливі блакитні зорі подавали йому надію і віру в його сили. Він благав святих небесних покровителів надоумити його за яке діло братися перше, щоб церкву збудувати? Потрібно було мати великий капітал, щоб перший вал започаткувати.

Але чудо звершилось! Місце і гроші знайшлись і Храм Божий зведено! Стоять і красуються високі мури і золочені бані, але до повного завершення ой, як ще далеко!.. Але поступово вже вдалось і церкву помалювати, і у Вівтарі і над Святим Престолом, і вже Небесна Божа Мати у блакитно-золотому омофорі із піднесеними вгору руками щедро вітає і благословляє всіх, хто входить до Храму! Згодом, при підтримці отця Мар’яна Бутринського була завершена будова Українського Культурного Осередку!

Якщо входимо в Храм, вся увага прикута на різьблений Іконостас – раритет Собору, чудово виконані ікони, фрески, вітражі, медальйони святих, вишиті обруси і рушники. Все це створює неповторну божествену ауру, яка лягає на душу чудодійним бальзамом.. Молишся і думаєш: де я? Може в якомусь святому раю?

Собор святих Володимира і Ольги в Чікаго – це Божий храм, який славиться на цілий світ! Збувся чудовий задум архітектора Ярослава Корсунського! Наша греко-католицька громада під проводом отця Мар’яна Бутринського збудувала храм, який є запорукою стабільності українського духу та збереження батьківської віри і мови для прийдешніх українських поколінь тут у діаспорі.

Та одної Божої днини 19 липня 1992 року тужно задзвонили дзвони. Сумну вістку зголосили -- Господь Бог покликав до Свого Раю будівничого нашого Храму для нагороди за добру працю в Його винограднику – отця крилошанина Мар’яна Бутринського..

Спочинь у Бозі, наш дорогий наставнику і провіднику.
Слава і честь цій Великій Благородній Людині, великому провідникові, який ревно молився за нас, будував, працював і навіки пішов узасвіти, а нам залишив цю диво-святиню
Собор Святих Володимира і Ольги!
Анна Кульчицька ,
м. Чікаго

Обговорити цю новину у форумі

додано: 24-03-2008 // URL: http://maidan.org.ua/static/lvivmai/1206324853.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.