| 27 липня 2006 року |
 |
Нинішній уряд, прийшовши до влади восени 2005 року, мав одне головне завдання: заспокоїти ділове середовище. Він успішно виконав його, найкращим індикатором чого стало зростання інвестицій. Надалі уряд зосередився на виконанні поточних завдань, зберігаючи економічну стабільність і передбачуваність свого курсу. З огляду на те, що ця діяльність ускладнювалася суттєвими проблемами політичного й економічного характеру: підвищення цін на газ, високі передвиборні соціальні зобов’язання бюджету, політична невизначеність і обмежена легітимність уряду, блокування парламентом важливих рішень – загальну роботу уряду над поточними завданнями можна вважати дуже успішною. Оскільки активних регуляторних впливів на діяльність економіки практично не було, можна казати про ефективне невтручання уряду, що може стати уроком і для майбутніх урядів. Однак оскільки Україна є молодою державою, кожен уряд потрібно оцінювати не лише за успіхи чи провали в економічній політиці, а й за те, як він розбудовував саму систему державного управління, яка ще далека від ідеальної. У цьому сенсі робота уряду оголила деякі серйозні проблеми, які зменшували її ефективність. Перше, що впадає у вічі: головні успіхи, про які нині йдеться, не є результатом реалізації документа “Пріоритети діяльності уряду на 2006–2007 роки”, ухваленого на початку цього року. Тобто у своїй поточній діяльності уряд не послуговувався програмою, яку сам для себе і розробив. Програма дій уряду так і не стала управлінським документом, за якими уряд і громадськість можуть здійснювати поточний і кінцевий моніторинг своєї діяльності. Зіставлення дій уряду із задекларованими пріоритетами виявляє, що робота більш-менш провадиться лише на двох із шести напрямів, зазначених урядом у “Пріоритетах”: стабілізація економічної ситуації і налагодження діалогу з бізнесом. В іншому діяльність мало співвідноситься із задекларованими цілями, а іноді навіть суперечить їм. Як приклад: уряд задекларував одним зі своїх пріоритетів “єднання країни” через “сприяння здешевленню внутрішніх та зовнішніх пасажирських перевезень шляхом лібералізації ринку...”. Тимчасом у червні на 50% піднято тарифи на перевезення пасажирів залізницею. У нових умовах жорсткої політичної конкуренції, коли опозиція напрочуд ефективна в роботі зі ЗМІ, уряд не може бути успішним без активної співпраці з громадськістю, зацікавленими сторонами, без аналізу наслідків своєї діяльності. Без цього він ставить під удар власні ініціативи і суттєво ускладнює їх реалізацію. Публічна присутність уряду – не в сенсі присутності перед телекамерами, а продуктивної співпраці з громадськістю і групами інтересів у проактивному, а не реактивному режимі – була мінімальною. Уряд відмовився від цього напряму роботи взагалі. Як наслідок уряд, який домігся пристойного рівня економічного зростання і стабілізував економічну ситуацію, один з найменш популярних інститутів влади серед населення. Баланс недовіри до уряду за останні півроку, за даними Фонду “Демократичні ініціативи”, зріс від -25,9% до -38,2%. Особливо яскраво неспроможність уряду у цій сфері продемонстрували події початку року щодо газових домовленостей з Росією та недавні події в Криму навколо міжнародних військових навчань. Ці події засвідчили, що опозиція набагато ефективніша у співпраці із зацікавленими сторонами і ЗМІ, ніж уряд. Уряд по суті провалює кампанію з популяризації НАТО серед населення. Непрозорі газові угоди стали улюбленим пунктом, за який уряд критикують і українські, і іноземні політики. Наведені приклади свідчать, що урядова машина реформується вкрай повільно і не встигає за змінами у політичній системі. Таке “відставання” може призвести до того, що урядова неефективність стане головною перешкодою у провадженні майбутніх реформ. Цей чи наступний уряд мають обрати одним із перших пріоритетів внутрішні зміни інструментів і процедур ухвалення рішень. Ці рекомендації не нові, але дотепер дуже актуальні. Уряду потрібно ставити перед собою реалістичні завдання і послідовно виконувати їх. План – це управлінський документ, який містить основні пріоритети діяльності і механізми їх досягнення. На його основі здійснюється розробка заходів, моніторинг виконання, оцінка їхньої ефективності. Успішний уряд також переконливий у розмові з громадськістю. Інформаційна кампанія та обговорення із зацікавленими сторонами в демократичних державах є частиною процесу вироблення кожного важливого державного рішення, на них виділяють час і ресурси. Ця робота має випереджальний характер і не є реагуванням на критику. Уряду необхідно зробити всебічний аналіз наслідків ухвалених або таких, що ухвалюються, державних рішень обов’язковою процедурою під час їх розроблення. Інакше урядове рішення приречене на критику й імовірну неефективність. Без цих внутрішніх змін “вікно можливостей”, що може з’явитися перед урядом, ніколи не буде використано, урядова машина щоразу “здаватиме” реформи на користь поточних завдань. І насамкінець. Очевидно, багато із задуманого не мало шансів бути виконаним через відсутність підтримки у парламенті. Уряд у своїй діяльності виходив з того, що він міг зробити у складній політичній ситуації, це зрозуміло. Я не критикую дії уряду. Дай Бог кожному досягти тих результатів, яких вдалося цьому уряду. Я критикую те, що він досі не навчився планувати й ефективно висвітлювати свої дії. І це є проблемою.
| Також дивіться: |
|
|
|
| 14 червня 2006 року |
|
Новий директор МЦПД |
|
| 7 листопада 2005 року |
|
Директор МЦПД співголовуватиме у комітеті з підготовки перших президентських слухань |
|
| 7 квітня 2005 року |
|
Директор МЦПД увійшла до наглядової ради LGI |
|