Виставки „Фортеця" Виставка на пошану Михайла Рожка

Неймовірну кількість народу зібрала „Дзига” сьомого вечора місяця лютого. Відкриваєш собі двері в галерею, а тут неможливо навіть пройти всередину. І контингент такий різний: від малечі до людей похилого віку... А молоді скільки! Старатись культурно просунутись трохи вперед – марна справа, хіба пощастить і звільниться невеличкий простір. Такого в „Дзизі” я ще не бачила...

А причиною приходу цих всіх людей у галерею стала виставка під назвою „Фортеця. Особистість. Тустань. Експедиція”, присвячена пам’яті науковця і педагога, архітектора, археолога, художника, громадського діяча, фотографа, геодезиста, скелелаза, етнографа Михайла Федоровича Рожка.

1971-го року Михайло Рожко вперше потрапив у село Урич на Львівщині, де відкрив для себе скелі із загадковими, нікому тоді ще невідомими знаками. Через декілька років науковець відкрив світові унікальну пам’ятку – давньоруську наскельну фортецю Тустань. Аж тридцять чотири роки Михайло Рожко присвятив археологічним дослідженням скельного комплексу поблизу села Урич, що привело до відкриття невідомого раніше у слов’янському світі нового виду середньовічної наскельної побудови фортець. Він достовірно відтворив дерев’яні споруди наскельного міста-фортеці, що існувало тут у IX-XIII століттях.

До виставки увійшли вибрані твори: фото, графічні реконструкції, живопис, графіка, кераміка, інсталяції.. А організував її Державний історико-культурний заповідник „Тустань”, керівником якого являється син Михайла Рожка Василь. Він же і вів вечір, присвячений річниці з дня смерті батька.

У колі науковців та вчених ім’я Михайла Рожка є досить відомим, та організатори виставки поставили собі за мету неодмінно відкрити ім’я дослідника Тустані ширшому колу як львів’ян, так і гостей міста, а зокрема – молоді. Гадаю, це їм вдалося, бо ж з першого дня виставка викликала просто неймовірну зацікавленість людей найрізноманітнішого віку, які не зважали ані на нестачу свіжого повітря і духоту, ані на тісняву у приміщенні.
Під час відкриття вечора увазі всіх присутніх в залі був також представлений документальний фільм з експедиційного життя археолога у супроводі українських пісень, що відкрив глядачам чудове почуття гумору Михайла Федоровича. Під час фільму у багатьох не сходила з обличчя легка усмішка.
Зі спогадів однієї з учасників експедиції, сталінський режим усіляко притискав усіх, хто вважав себе українцем. В Уричі ж команда Михайла Рожка, що вела дослідження, могла вільно і вголос пишатись своїм українським походженням.

На вечорі про відданого своїй справі ученого говорила не одна близька йому людина, не один його товариш. І в усіх них в очах можна було прочитати одне – ці люди гордяться тим, що знали Михайла Федоровича Рожка - людину, яка залишила після себе в історії значний слід.

Як зауважив у своїй промові один з товаришів талановитого вченого, хтось мудрий сказав: „Не жалійся на темряву, а запали свічку”. Михайло Рожко запалив свою свічку. Не тільки в науці, а й в серцях навіть тих людей, які особисто не були знайомі з цією людиною, та багато чого відкрили і винесли із собою з виставки, яка нам хоча й частково, але багато чого цікавого розповіла про людину-патріота своєї справи і своєї держави, людину, яка виклалась до кінця заради того, щоб розповісти українцям про їхню неповторну історію.
      

Катрін ДЗІГУА