Правда, що прийшовши до МВС, я не мав готової команди. Правда, і те, що «нема мєнта без хвоста», але я робив ставку на тимх, хто професійно і морально був здатен започаткувати нову міліцію. Як показав досвід, пан Василов на це був здатен. Якщо Ви не упереджені, то підтвердите покращення служби в УМВС Буковини в порівнянні з попереднім періодом.

Я не ображений за своє звільнення (до речі, - законне). І борюся не за повернення на посаду, а проти реваншу антиукраїнських сил і в МВС, і в цілій державі. Щодо звільнень, то я, дійсно, ініціював тотальну заміну керівництва МВС, які у великій мірі відповідали за доведення народу до повстання у 2004 році, а отжеи не мали морального права далі бути обличчям правоохоронної стрруктури. Правда і у тому, що більшість звільнилася не через це, а через матеріальні обставини, спричинені нерозумними рішеннями Верховної Ради попереднього скликання, що різко обмежували їх пенсії з березня 2005 року.

Нічого нового не можу сказати, бо зробив усе, що в компетенцї МВС. Принаймні, перше свідчення безпосередніх підозрюваних у вбивстві я отримав у своєму робочому кабінеті, звідки вони були передані до Генпрокуратури. Всі інші слідчі дії, згідно з Законом, лише в руках ГПУ.

Тільки час покаже, за ким підуть люди. Я ж не збираюся підлаштовуватися – був і лишаюся своїми переконаннями і в опозиції, і у владному кріслі. Правда, що люди зневірилися. Правда, що питають, скільки ще протестувати. Відповідаю: стільки, скільки тркеба, аби влада відповідала за свої обіцянки. Щодо ідеалів, то ідеї свободи, законності та справедливості були і є обєднуючими для Українию.

Під час «Україна без Кучми», Помаранчевої реворлюції я боровся не за посаду, а за переконання. Більше того, я розглядаю будь-яку посаду не як приз, а як важку відповідальність перед людьми. Сьогоднішню діяльність я веду не за посаду, а проти тотальної брехні та зради політиків, що розглядають вибори лише як лохотрон, за який не потрібно нести відповідальність.

Занадто розлоге запитання, але я не погоджуюся що відсутності здійснених в МВС реформ. Скорочення ДАІ удвічі і збільшення за рахунок цього на 40 відсотків патрульної служби призвело до 10 відсоткового прадіння ДТП і 25-відсоткового падіння злочинності на вулицях. Це один з прикладів тих реформ, які мали вивести міліцію з кабінетів до людей. І задля людей. Згадаю також про сотні злочинців у погонах, які впереше отримали реальне тюремне покарання завдяки перебудови роботи внутрішньої безпеки. Про 2,5 кратне зростання зарплатні міліціонерів. Про перебудову оцінки боротьби з наркотрафіком від кількості порушених спорав щодо хворих наркоманів до кількості нарколабораторій та ваги вилученого зілля. Зрозуміло, що це були лише ті реформи, які можна було здійнити всередині МВС. Шкода, але всі наші радикальтні законодавчі ініціативи так і не були розглянуті ВР.

Саме тому, що я думаю не про себе, а про перемогу обєднаних демократичних сил, я не вступаю до жодної з помаранчевих партій, а домагаюся їх обєднання. Принаймні, - ненападу та співпраці. Пригнагідно зазначу, що вважаю БЮТ найпотужнішою опозиційною силою, яку не рекомендую нікому поборювати. Але (увага!) БЮТ, прицьому, не самодостатня партія для перемоги демократичних сил. Очищення та відновлення потуги НУ – абсолютно необхідне. Сприяти співпраці цих сил має тиск їхніх виборців. Я щиро тішуся з того, що такий тиск в рамках активності «Народної самооборони» був ними почутий і призвів до заяви про єдність демократичних сил в Україні.

Вступ до НАТО не означає навантаження для України для утримання їхніх вояків чи будівництво житла для них. Не обовязково має йтися і про створення військоівих баз. Мені близький приклад Норвегії, яка, будучи членом НАТО, отримала від свого вступу лише гарантії колективної оброни і безпеки, а проведення будь-яких навчань в рамках НАТО обовязково погоджується тамтешнім парламентом.

«Народна самооборона» - не партія. Тож, вона не може привести тих чи інших людей до влади. Її ціль зорганізувати активних громадян, які готові захищати свої права і домагатися виконання обіцяного від найнятих ними політиків. Щодо другого, то вважаю, що найважливіше для відродження української мови має здійснюватися в українському дитячому кіно, дитячій книжці, дитячих навчальнизх закладах. Моя б воля, - я б дав звання Героя України пану Малковичу (видавництво «А_БА БА ГА ЛА МА ГА» за те, що вперше українська дитяча книжка перетнула 60-відсотковий рубіж дитячого книговидання.

У нас з ЮВТ – договір про ненапад, тому не буду аж надто детально відповідати на це запитання. Сподіваюся, що в неї та в її прихильників, крім палкого серця, є ще й голова на плечах, аби ваші страхи не зреалізувалися на практиці. P.S. Взагалі, Юля мені більше подобається без коси і без бронзи.

Враження добрі. Бачу, люди не такі уже й розчаровані та дезорієнтовані, як це навязується провладними ЗМІ. Дуже важливо, що на зібраннях і на Сході, і на Заході люди гаряче вітають заклики до свободи, закону, справедливості. І Схід, і Захід визнають, що обрані ними політики при порожніх майданах брешуть і торгують переконаннями. Чи є це підставою для заспокоєння? Ні – ми робимо лише перші кроки. І майбутній марш справедливості – не одноразовий акт перемоги. Це початок довгого шляху до становлення свідомого громадянського суспільства.

Багато років тому я, дійсно, мав прес-конференцію в Донецьку, але ніколи не чекав, що вона бути мати наслідком абсолютно невідповідну моїм уявленням статтю в «Московскому комсомольце в Донбасе». Цікаво, що це сфальшоване інтервю стало поширюватися лише зараз. Якщо Вам цікаве моє ставлення до УПА, не рекомендую брати з таких сумнівних «джерел». Вважаю, що УПА – абсолютно природна і здорова реакція українців на сталінські репресії, дії німецьких окупантів та загрози польської афензиви на Галичині та на Волині. А найперше, - це прояв боротьби за незалежну державу від окупації. Говорячи це, я не маю жодного наміру примешити подвиги іншої частини українства, які боролися з окупантами за свою землю і родину під прапорами Червоної Армії. Вважаю за необхідне якнайшвидше визнати всіх героїв України і прининити надуманий поділ на чорно-білій оцінці величної та трагічної історії України.

Пісня не в моєму музичному смаку, але, з огляду на нервову реакцію пана Януковича на її пародіювання «95-им кварталом» – нехай буде.

Моя переоцінка СПУ відбулася не через керівництво МВС. Я і сьогодні підтримую кожну свою дію і слово в спільних з Морозом діях антикланової СПУ. Але політична ціна його другого спікерства є для мене неприйнятною. Від того моменту СПУ стала залежним вассалом донецького клану, а її представники – ширмою і механізмами відновлення неокучмізму в Україні. Призначення заступником МВС людини, яка дала наказ видати бойові набої спецназу внутрішніх військ проти Майдану, який гукав «Слава Морозу!» є яскравим прикладом мого розходження з нинішньою СПУ.

Нічого про це не знаю. Ігри з печатками і свідоцтвами – не для мене.

Анекдот не дуже свіжий, але до смаку. Шуфрич питає у Луценка, чи правда, що він ходив на зібрання до «голубих». А Луценко йому відповідає: «Правда, але Бог свідок, я не хотів працювати в цьому уряді».

Не сказав би, що довго. Та й більшість показників були в нормі. Проблема ж замовних убивств не може бути вирішена кращим чи гіршим начальником міліції. Адже міліція лише на воротах, гра відбувається зовсім на іншій частині поля. Проте, пан Максимов мною, дійсно, був поставлений перед завданням організувати розкриття цих резонансних для Львова злочинів. Часу перевірити його організаційнфі та фахові якості не вистачило.

Однозначно – сумую. Коли є вільна хвилина, завжди згадую ті героїчні і романтичні, а інколи і сатиричні історії опозиційних часів. Як приклад. Памятаєте, як на Майдані всі стояли з табличками своїх населених пунктів. Так от, львівяни з села Коти приїхали і, піддавшись загальній моді, на фанерці написали «с. Коти за Ющенка». Їх всі штурхають, а вони, щиро не розуміючи, в чому справа, кажуть: «Ми, дійсно, так звемося і ми, дійсно,за Ющенка».

Думаю, що дружина була би більше проти частих змін прес-секретарів. Якщо серйозно, стабільність команди, яка не залежить від урядовості чи опозиційності мого статусу, мене направду тішить.

Дякую за пораду. В координаційній раді львівської «НС» є багато інших діячів, в тому числі і з правого політичного спектру. А знаходження лідера – справа часу і реальних дій.

«НС» не планує проводити жодних таборів. Здається, табір на Хрещатику в грудні 2004 року і так дав практику самоорганізації всім, хто цього хотів.

Завтра обовязково підніму питання села Бірки в Секретаріаті Президента України. А якщо серйозно, то моя порада: зорганізовуйтеся в пікет і вимагайте від управління транспорту ЛОДА внесення цих вимог до ліцензійних умов тендеру. Не допоможуть пікет під ЛОДА – ідіть під їхні помешкання, поспілкуйтеся з дружиною та рідними високого чиновництва, напишіть їм на паркані «Бірки хочуть зупинку!». Я абсолютно серйозно: влада рахується з людьми лише, коли вони не мовчать.

Хіба проблема пасивності «Самопомочі» лише у тому, що Садовий став міським головою? А може, просто львівяни не готові реально самоорганізуватися для контролю, в тому числі і мера Садового? Я не виключаю, що в разі виборів, можу прийняти рішення балотуватися до парламенту. Але «Самооборона» залишиться громадською організацією, основна ціль якої – контролювати обраних політиків, в тому числі і Луценка.

З перших зібрань в рамках «НС» я не приховую того, що видатки на сцену, музичний супровід та технічну підготовку взяв на себе мій давній товариш по Помаранчевому Мадану, народний депутат Давид Жванія – грузин, українському патріозму якого варто було б повчитися багатьом українцям. Як лідер громадської організації ( ане партії!) я не можу запропонувати йому ні місця ц виборчому списку, ні посади у владі. Проте пан Жванія є далекоглядним бізнесменом, бо вкладає свої гроші у демократизацію української влади – головну умову вільного і конкурентного бізнесу.

Штаб львівської «Народної самооборони» на вулиці Тиктора, 6 – в колишньому офісі народного депутата Луценка. Принагідно хочу висловити подяку всім, хто був сьогодні на чаті і на львівському Майдані. Як і завжди, Львів підзарядив мене вірою в Україну та її народ.