Весь світ на язиці
Мова — не «балакання», а мислення. Подумаймо про це хоча б у День рідної мови Анастасія БОГУСЛАВСЬКА   

Як наша мова поєднує нас із далекими предками і дозволяє зберігати інакшість у глобалізованому світі? Чому двомовність може призвести до психічних розладів і роздвоєння особистості? На ці питання ще в XIX ст. давав відповідь український вчений Олександр Потебня.

Валерій Гончаров: Грошей хоче не тільки молодь, а й «старики»
Чемпіон Афін—2004 розповідає про невдачу українських гімнастів на чемпіонаті світу, свої олімпійські перспективи й історію кохання

Провал на вересневому чемпіонаті світу у Штутгарті, де українська чоловіча команда зі спортивної гімнастики вперше в історії не здобула олімпійської ліцензії, досі викликає неприємні спогади в учасників турніру. Удвічі болючіше переживати такі невдачі лідерам збірної. Ось і олімпійський чемпіон Валерій Гончаров, хоча й розуміє, що судді були до нього надто прискіпливими, визнає: «Нині суперники навчилися виконувати елементи, на які три роки тому в моєму виконанні дивилися з відкритим ротом». Зрештою, на недавньому етапі Кубка світу в тому ж Штутгарті Валерій у вправах на поперечині був третій, що засвідчило: порох у порохівницях ще є.

Вредна і фатальна
Таня Малярчук про німецькі читання, старі кладовища і письменницькі біографії Вікторія СТАХ   

Люди самі не знають, чого хочуть. З одного боку всі погоджуються, що авторів потрібно багато і різних. І водночас кажуть, як це погано, коли молодий автор починає «педалювати» (себто забагато писати). За шість років Таня Малярчук написала чотири не надто товсті книжки. Якщо ж відверто, то й зовсім не товсті. «Хіба це багато? — дивується дівчина. — Невже краще було б, якби, поки я писатиму кожну наступну книжку, моє ім’я встигали забути?».
Таню помітили відразу. Першу ж її книжку «Ендшпіль Адольфо, або Троянда для Лізи» Павло Загребельний висунув на здобуття Національної премії ім. Т. Г. Шевченка. Дякувати Богові, в черзі на цю премію роками стоять автори значно поважнішого віку. Та, здається, Тані Малярчук живеться і пишеться добре і без цієї почесної відзнаки.
Останнім часом письменницю доволі часто запрошують виступати за кордон. Вона залюбки мандрує, знайомиться із західноєвропейськими колегами, просто собі живе і жодним чином не переймається, що пише про неї преса. Точніше й правдивіше було б сказати, що письменниця переймається цим аж так, що вирішила не читати власне інтерв’ю чи рецензії на свої книжки. Останні (часом навіть позитивні) її іноді так засмучували, що Тетянин чоловік, письменник і журналіст Олег Криштопа, демонстративно шматував ті рецензії і викидав їх у смітник.
Як письменниця Таня Малярчук має унікальний хист дивитися на себе, як на чужу людину, і цілком перевтілюватися в образи сторонніх людей. Можливо, тому її проза, навіть маючи цілком автобіографічний грунт, сприймається казково й очуднено. Таня здатна по клаптях зшити саму себе з найрізноманітніших людей, тварин, природних явищ і населених пунктів.
До речі, щодо населених пунктів. Минулого тижня Таня повернулася з двотижневого європейського туру містами німецькомовного простору (Німеччина, Швейцарія, Австрія). Перед тим як вмонтувати мандрівні враження у художній текст, письменниця погодилася трохи розповісти про них читачам «УМ». Наш кореспондент вирішив не обмежуватись лише Таниною мандрівкою, а й просто поговорити. Бо розмовляючи з цією дівчиною, розумієш, що досвід і життєва мудрість — то не лише прерогатива сивочолих старців.

Жива дівчина небальзаківського віку
Бріттані Мерфі — дочка рекетира, яка досі не любить льодяники Гаврило СТЕПАНЯК   

Про Бріттані Мерфі більшість українських кіноглядачів дізналася після виходу на екрани доволі примітивної молодіжної комедії «Молодята». Так вона у нас і залишалася переважно зіркою однієї ролі, принаймні до появи у «Місті гріхів» (до слова, зараз Брітт знімається у продовженні цього фільму). Навіть прикро за дівчину, бо насправді Бріттані — досить талановита актриса. Що й довела, чудово зігравши ролі у «серйозних» стрічках на кшталт «Автомобільні прогулянки із хлопцями» (2003) та «Мертва дівчина» (2006). Чарівній «лялечці» Мерфі випадало перевтілюватися і в пацієнток психологічних клінік, і в самотніх матерів, і в п’яниць, але чомусь із ними вона асоціюється найменше. Як і з «жінкою бальзаківського віку», адже більше ніж на 20 без макіяжу актриса не виглядає. Хоча «юній дівчинці» Бріттані, між іншим, завтра виповнюється саме 30 років — як героїні роману Оноре Бальзака, котра, власне, й дала назву визначенню «бальзаківський вік».