Художній храм

Прикарпаття давно і цілком логічно вважається туристичним регіоном. На жаль, незважаючи на загальноприйняте позиціонування Івано-Франківська як туристичного центру, його можна назвати лише воротами в гори, передбанником, своєрідним перевалочним пунктом. Адже переважно гості швиденько «проскакують» місто транзитом по дорозі у Карпати. У кращому випадку, затримуються на годинку, щоби пройтися історичним центром і випити кави в якомусь затишному кафе. Тому що насправді місто досі не має гідних туристичних об’єктів. Є історія, ще лишилася архітектура, а от із повноцінними туроб’єктами — проблема. Хіба що, Художній музей…

Є меценати в Україні

Директор Івано-Франківського державного Художнього музею Михайло Дейнега п’ять років тому був «вільним» художником. Каже, що тоді було легше. Керівник музею — це все ж таки більше адміністратор, ніж митець. Хоча в ідеалі напевно має бути митець з менеджменту. Адже нині в Україні відчутні проблеми з культурою — на неї просто бракує грошей. Тож часто-густо українські культурні об’єкти тримаються на  ентузіазмі колективів, котрі там працюють, і на підприємливості їх керівників.

Нині художній музей має у фондах 15 тисяч творів XV-XX сторіччя. Виставлено в експозиції — 2 %, на більше просто не вистачає площі. З тих творів, що зберігаються в архівах (ікони, скульптури, стародруки), 1,5 тисячі уже потребують реставрації.

«Ми не сидимо, склавши руки, і не чекаємо коштів від держави, — каже Михайло Дейнега. — За цей рік уже відреставровано 16 ікон. Це — багато. За рахунок меценатства церкви і простих людей. Справді, приходять і звичайні люди — франківці і приїжджі — і просять прийняти гроші на реставрацію ікон. Іноді навіть не хочуть казати прізвища, а я ж мушу провести ці внески через бухгалтерію… Дві ікони відреставрували при спонсорстві «Кредобанку», свої особисті гроші давали на реставрацію губернатор Івано-Франківщини Роман Ткач, мер міста Віктор Анушкевичус, голова облради Ігор Олійник».

Ринкові умови

За словами Михайла Дейнеги, тих коштів, що дає держава, музею не вистачає, а протриматися на гідному рівні самостійно він не зможе навіть теоретично. Адже комунальні послуги, охорона нині не є дешевими. А якщо врахувати всі витрати і поставити відповідні ціни на вхідні квитки, кількість відвідувачів зменшиться до критичної. Та й нині — 30 тисяч на рік — правду кажучи, не багато. А щоби музей вижив у ринкових умовах і зберіг фонди, треба розвиватися. Втім, це стосується всіх українських музеїв. Тож необхідна ґрунтовна державна політика в  сфері культури.

«Художньому музею потрібне нове приміщення. Сучасне, з різними експозиційними відділами: сакрального, світського, образотворчого, народного, декоративно-прикладного мистецтва. — говорить Михайло Дейнега. — Храм, у якому музей знаходиться нині, зобов’язує. Ми ж не можемо виставити у костьолі твори, наприклад, світського мистецтва: італійського, голландського, австрійського, польського… Потрібен художній музей європейського зразка. З комп’ютерним залом, де можна було б дізнатися все про життя і мистецтво художників. З ігровими кімнатами для дітей. З екскурсійним технічним забезпеченням на декількох мовах. Щоби турист провів у музеї півдня і не змучився. Тоді можна буде говорити про повноцінний культурно-мистецький комплекс чи туристичний об’єкт».

Небайдужа молодь

Втім, керівництво музею не чекає, поки самі собою здійсняться найзаповітніші мрії. Є домовленості про співпрацю з Міністерством культури Польщі, з фондом Ротшильда (Велика Британія), є інші проекти, які допомагає втілювати в життя молодіжна група підтримки.

При музеї діє громадська організація «Мистецька формація «Форумс». Її учасники, молоді іванофранківці, організували школу мистецтв вихідного дня, яка має два відділи — художню і фотостудію. В них мешканці міста (від 18 років і старші) вчаться розуміти і творити мистецтво. До  речі, Михайло Дейнега каже, що молодь все більше цікавиться історією та культурою рідного краю. А це означає, що перший рядок державного гімну все ще лишається актуальним…

Довідка

Експозиція Івано-Франківського державного Художнього музею відкрилася у 1980 році в пам’ятці архітектури — парафіяльному костьолі Пресвятої Діви Марії, колишній римо-католицькій колегіаті. У XVII сторіччі в публічній школі при колегіаті навчалися 200 учнів філіалу Краківської академії.

Спочатку споруда була дерев’яною. Будівництво мурованого костьолу почали у 1672 році за проектом і під керівництвом італійських архітекторів Франсіско Корасіні і Карло Беное. Основні роботи закінчилися у 1703 році. Крім духовного центру міста, костьол протягом певного періоду використовувався, як родинна усипальниця славетного роду Потоцьких — засновників міста Станиславова (так тоді називався Івано-Франківськ).

Поруч із храмом у 1744 році збудували дзвіницю, що мала дзвін вагою понад дві тонни. За радянської влади костьол закрили, а дзвіницю — зруйнували. Відновили її у 2000 році за старими фотографіями та кресленнями.

Івано-Франківський державний Художній музей розташований за адресою: майдан Шептицького, 8. Відкритий з 11 до 18 години. Вартість вхідного квитка — 3 грн., для дітей — 1 грн. Вартість екскурсії — 10 грн.