Рецензія фільму Я - легенда

Чергова екранізація роману Ричарда Метьюсона «Я – легенда»  могла би бути більш вдалою. За Метьюсоном вакцина проти раку визвала епідемію, яка почала швидко поширюватися  з Нью Йорку і призвела до майже тотального знищення людства. В живих залишилися  еволюціоновані люди-вампіри та мізерна кількість  людей  з природнім іммунітетом. Якимсь макаром одним з везучих є військовий вірусолог Роберт Невілл (Уілл Сміт). Саме він має винайти вакцину і спасти людство. Його дім в безлюдному Лонг Айленді, Нью Йорк є його фортецею, його дослідницькою лабораторією.

Агресивні та вразливі до сонячного світла вампіри відповідно бушують тільки вночі. Тому Роберт Невілл погано спить...Але вдень він іх методично висліджує, ловить та проводить над ними лабораторні дослідження заради їх же спасіння...Письменник Ричард Метьюсон змалював паралельне співіснування двох гілок еволюції людини в пост апокаліпсичному світі, за задумкою ж режисера Френсіса Лоуренса вампіри навпаки успішно деградують до рівня диких тварин. З не меншим успіхом вони могли б заробляти на зйомках «ВанХельсінга» чи «Underworld».

Повернімося до видовищного, цікавого та принаймні осмисленого в цьому фільмі , на що режисер тратить левову частину зусиль, часу та грошей... Це сцени закинутого, пост апокаліпсичного Нью Йорка. Ці види вражають і захоплюють. Туристична мекка США, шумне , переповнене потоком людей та транспорту, космополітичне місто , яким ми його звикли бачити , через 3 роки  виявляється закинутим, мертвим та безлюдним. Але вночі воно перетворюється в повні небезпеки та хижих звірів урбаністичні джунглі.

Самотність головного героя, трагічна втрата близьких та його доля у фільмі дуже нагадують «пригоди Робінзона Крузо» з тою тільки відмінністю що у Роберта Невілла є все , що він забажає. Він міг би сто разів залишити Лонг Айленд, але він впевнений , що його місце тут, його місія ще не завершена. Він мусить винайти вакцину! Живе він про цьому досить не погано: грає в гольф на крилі бомбардувальника, «розшиває» на машині та полює на оленів по Бродвею , працює ФМ діджеєм від армії спасіння... Якщо Робінзон знав , що люди ще десь є, то Невілл на це, здається, вже не розраховує. Його єдиним товаришем та супутником є вівчарка. Дослідження вакцини та щоденна рутина не дають його «даху поїхати» принаймні поки кмітливі вампіри не приготують для нього сюрприз.

Гострі непередбачувані моменти, якісна комп’ютерна графіка та тваринний страх тримають вашу увагу майже до самого кінця...Далі наступає облом. Уілл Сміт героічно повторює подвиг Гастелло, звучить патріотична музика, а на екрані майорить американський стяг – майже повний хепі енд.

За винятком банального кінця фільм заслуговує на міцну 4. Міг би стати культовим , фантастичним хорором  але їм не став. Маємо тур по безлюдному Нью Йорку, агресивну громаду вампірів з вразливою шкірою та людину-легенду Уілла Сміта , який псує їм кров.