|
Суспільство
8 червня 2008 21:10:35
|
Автор: Наталія Безсонова
|
По лабіринтах фашистського пекла. Частина 4 |
Із спогадів "Від роду до роду" мого батька Павленка Івана Івановича (1923-2000), записані у 1990 році.
Частина 1 http://h.ua/story/104204
Частина 2 http://h.ua/story/104384
Частина 3 http://h.ua/story/104479
СІДЛЕЦЬКИЙ ТАБІР
Коли німці перекидали нас із Славути у Володимир-Волинський, то, очевидно, вважали, що це вже глибокий тил. Геббельсівська пропаганда галасувала на весь світ про „неприступний східний вал” по Дніпру. Та у жовтні 1943 року наші війська форсували у кількох містах цю велику українську ріку, а 5-го листопада вибили фашистів із Києва і почали їх громити на Правобережжі. Ми про це знали. Знову затеплилася надія на визволення. Та взимку почалася поспішна евакуація. Нас повели до вокзалу і почали заганяти у холодні вагони-телятники. Понабивали так, що стало тепліше, і повезли далі на захід, уже за межі Батьківщини.
Вивантажили нас у Польщі, біля містечка Сідлець Люблінського воєводства. Тут на піщаних горбах розкинувся табір з десятками бараків, ізольованих один від одного колючими дротами. Тут я перебував з півроку, здається до липня 1944 року, тобто до початку Білоруської військової операції. За цей час я кілька разів мало не розпрощався з життям. Жили ми у землянках. Схожих на картоплесховища, зверху над якими був зведений цегляний сарай чи барак. Вхід до нього через двері, потім кілька сходинок вниз, і там розміщені знайомі уже двоярусні нари. Такі землянки-бараки були сирі і холодні. У лютому температура опускалась до +6. Спали, притиснувшись один до одного. Так було кілька днів, а потім надворі і у бараках потепліло. Багатьох мучили простудні хвороби. Харчування слабе. Та ж 300-грамова пайка хліба, чай і літр баланди з брюквою замість картоплі.
Десь через тиждень чи два схопив я запалення легень. Проходила хвороба гостро і боляче. Кашель і кольки у грудях були такими, що хотілося скоріше вмерти. З високою температурою перенесли мене у у лікувальний барак, де було тепло і сухо. Мені знову поталанило. У цьому бараці лікарем була жінка з військовополонених. Вона щоденно оглядала хворих і надавала їм посильну допомогу. Підійшла і до мене. Така молода і привітна. Послухала з усіх боків і питає:
- Звідки ти родом?
- З Полтави, - відповідаю коротко, бо нічим дихать.
- І я з Полтави, - каже вона.- А на якій ти вулиці жив?
- На Паризькій Комуні, - називаю свою студентську квартиру.
- А я по вулиці Шевченка.
Знайти у такому стані земляка – це своєрідний порятунок. І я уже не признався, що у Полтаві жив тимчасово. Звали мою землячку Надія Федорівна, а прізвище забулося. Перед війною вона закінчила інститут і попросилася на фронт. Але незабаром попала в оточення і у полон. Лікувала вона мене старанно. Давала мені якісь таблетки, білі і червоні. Казала, що випросила у німецького лікаря. Підгодовувала і супом та хлібом, а також держала мене у лікувальному бараці довше норми. А коли я зовсім одужав, вона обстукала мої груди, усміхнулась і сказала: „Молодець, у грудях гуде, як у порожній коробці.” Я їй щодня дякував, як тільки міг. Якби не вона, то, може, я попав би у приміські рови.
Повернувся я у свій барак. А там уже німці придумали для інвалідів роботу. Їх водили до великих складів у таборі, в яких навалом лежали розбиті авіаційні і танкові мотори, а також електрообладнання з них, акумулятори, карбюратори. Усе те треба було розбирати і складати в окремі ящики – мідь, алюміній, свинець, графіт. Повітря у приміщенні важке, перенасичене бензиновими та кислотними парами. Подихаєш з місяць – і готове отруєння організму. Ганяли на ту роботу навіть безногих. А от якщо руки немає, то залишайся дома. Процедура така. Щоранку після чаю усі виходять надвір і стають у чергу до німця з перекладачем. Вони обдивляються кожного. Якщо без руки – марш у барак, решта – на роботу. Таких безруких на 160 чоловік було, може, п’ять або шість.
| Селекція військовополонених
http://www.russned.ru/stats/2240 |
Після лікування поклали мене біля молодого казаха Касимова з-під озера Іссик-Куля. Ніби він був молодшим лейтенантом. От він і каже: ”Ты, Иван, худой и тонкий, как камыш возле нашого озера. Тебя блок-фюрер и переводчик ещё не знают. Давай тебе примотаем одну руку к телу, а пустой рукав гимнастерки опустим вниз, будто у тебя руки нет. Не будешь работать – живой будешь. Иначе после твоей болезни через месяц ты в этих газах пропадёшь.”
Я погодився. Замаскували ми вночі одну руку, і я з тиждень „вибраковувався”, залишаючись дома у числі безробітних. Але хтось мене видав. Очевидно, в бараці був підсадний „стукач”. У мене й так мурашки по тілу бігали, коли щоранку проходив перевірку, а цього разу якесь було недобре передчуття. Став у чергу і бачу, що перекладач ще здалеку окинув мене хижим поглядом і щось сказав німцеві. Той теж позирнув у мій бік, блиснув очима. „Знають!” – майнуло у голові. Черга просувалася усе ближче, зосталися попереду два чоловіки. І раптом німець як загорланить: „ Русіш швайне райн! Фарфлюхт нох маль!” (Щось таке: „Ах ти руська грязна свиня! Прокляття!”) Я тікать у двері бараку, а він, хапаючись за кобуру пістолета, за мною. Вскочив я у барак, він – за мною і уже з совковою лопатою у руках, яку підхопив у коридорі. Я щукою кинувся під нари, і в останню мить він таки оперіщив мене лопатою по спині. Заліз я під нари у самісінький куток ні живий, ні мертвий. А він, лаючись, побіг надвір.
Пролежав я під нарами з годину, а потім ледве виліз, так боліла спина. Але добре, що не пристрелив. Ніхто мене більше не карав за симуляцію. На другий день я став дворуким і пішов на роботу. Ще раз смерть тільки війнула на мене своїм холодним крилом, але пролетіла мимо. Наш блок-фюрер був уже старий, років п’ятдесяти, очевидно, з резерву. Мабуть, він ще не звідав фронтового зла, а може, у нього у той день був непоганий настрій, і він „помилував” мене, огрівши тільки лопатою. А міг би запросто пристрелити у всіх на виду, щоб подібне не повторювалось.
У зв’язку з таким сміливим вчинком мій авторитет у бараці зразу ж підвищився. Появилися нові друзі, але у спілкуванні з ними я був обережний. Проте одному з них довірився і усе розказав про себе. Він був харків’янин. Прізвище – Новицький. Грамотний і душевний. Я помітив, як він то тут, то там розповсюджував фронтові новини. Очевидно, він був членом підпільної організації, в яку затягнув поступово і мене. За усіма ознаками, він був політпрацівником в армії, бо мав добре підвішеного язика і всебічні знання. Одного разу я сказав йому про це і запевнив, що ніколи його не видам. Ми зблизились. Він сказав, що його військове звання – капітан, служив він інструктором у політвідділі дивізії, у 1942 році під Барвенково попав в оточення і при виході з нього був поранений і взятий у полон. Він узяв мою адресу і дав мені свою, говорячи, що після війни, може, доведеться свідчити один за одного, які ми були у полоні і чим займалися. Після війни я написав листа на його домашню адресу, але відповіді не було. Харків двічі руйнувався і переходив із рук у руки, тому і адресати не збереглися.
Новицький навчив мене грати в „очко”, вірніше показував, як окремі шахраї махлюють карти і обдурюють новачків, і попередив, щоб я не грав, бо залишусь без останньої пайки хліба. Згодом на його пропозицію і при підтримці ще кількох чоловіків мене обрали роздавачем баланди на черговий місяць. Процедура ця була такою. З кухні приносився бак на 50 чоловік. Усі ставили довкола свої котелки, і один з нас (обраний на місяць) розливав баланду літровим черпаком. Треба було так поділити, щоб кожному попала порція однакової гущини. За справедливий розподіл я мав право на додатковий літр баланди, яку з’їдав увечері. Але якщо хтось вважав, що йому дісталася порція занадто рідка, то він міг обмінятися зі мною, що інколи траплялося, хоч собі я насипав так, як усім.
Пізніше Новицький признався, що він не сам запропонував обрати мене роздавачем баланди, а з волі „групи товаришів”, які вирішили, що я „хороший парень, але дуже худий після хвороби, і мене треба було чимось підтримати.”
Трапилася зі мною у цьому таборі ще одна небезпечна пригода, яка теж мало не коштувала мені життя. Поряд з нашим інвалідним блоком був пересильний робочий блок. Роз’єднувала нас лиш дротяна загорожа, до якої заборонялося наближатись, особливо у вечірню пору. Однак голодні люди підбігали до неї, щоб перекинути на той бік якусь одежину, а звідти одержати таким же способом плату за неї – пайку чи навіть буханку хліба. Німці з вишки дивилися байдуже на ту торгівлю, але були й такі, що стріляли і убивали.
У тому робочому блоці об’явився мій земляк з Лохвиці – Кудін Василь Васильович, який до війни жив по вулиці, що йде на Яшники, біля Терещенків. У свої п’ятдесят років він евакуювався на схід і під Харковом був мобілізований на окопи, а потім – оточення і полон. Ми з ним познайомилися, коли прибуло нове робоче поповнення. Він почав ходити на роботу у Сідлець і попросив, щоб я за буханку хліба підшукав йому гімнастерку для продажу на волі полякам. Ми з Новицьким підшукали таку гімнастерку. Я замотав у неї невеликий шматок цеглини, обв’язав мотузочком, щоб перекинути через загорожу. Зробити це можна було тільки ввечері, як Кудін прийде з роботи. Я знав, що наближатися до дроту небезпечно, але рішився. Вискочив із-за барака і кинув. Рубашка полетіла за призначенням, і я рвонув назад і впав за барак, а позаду тільки пилок схоплювався від автоматної черги.
Отже, смерть у цьому таборі ходила за мною назирці, але в останню мить щось рятувало мене. І весь час було якесь внутрішнє відчуття, що я не загину.
А Кудін Василь Васильович не повернувся з полону. Його з робочою командою погнали на етап, і більше я його не бачив. Після війни я знайшов у Лохвиці його родину і розповів усе, що знав про нього. Його літня дружна і заміжня дочка дуже жалкували за ним. Невдало склалася його доля. І старий уже був, і у боях не брав участі, а за колючу проволоку попав, і, очевидно, у свої п’ятдесят років не витримав тяжких випробувань фашистського полону. А його ж в евакуацію домашні не пускали, та він поїхав. Така його доля.
Кінець частини 4
Частина 5 http://h.ua/story/104996
Наталія Бизова (Безсонова) |
|
Подивитись рейтинг цього материалу
Звідки приходять читачі
|
Кількість переглядів: 237
Відредаговано: 03-07-2008 [13:55] |
Переглянути оцінки |
|
|
Наталія Безсонова, вільний журналіст "ХайВей"
|
|
Теги: Війна, Павленко Іван Іванович, полон |
|
Для того, щоб оцiнити статтю, Вам потрiбно ввiйти в систему
увiйти в систему
реєстрація
Право оцінювати рецензії на ХайВей можна отримати від редакції сайту за рекомендацією одного із журналістів ХайВей |
|
|
|
|
Всього коментарiв: 13, Всього рецензій: 16
Рецензії на публікацію
Наталія Безсонова, 08:13 10/06/2008
"Как же больно им теперь, тем что остались ещё живы, видеть - что то, за что они так боролись - рассыпалось в ничто..."
Сьогодні можна багато говорити про сталінську диктатуру і її наслідки, але в ту епоху сформувалось покоління, яке любило свою Батьківщину і приймало її такою, як вона була, з усіма плюсами і мінусами, проливало за неї кров, отримувало за це заслужену шану ( я маю на увазі тих, хто повернувся з фронтів переможцями), для них сучасність - трагедія...Однак, батько на своєму прикладі, думаю, хотів показати, що сталінська ідеологічна система була людиноненависницькою.,оскільки не прийняла військовополонених як повноправних членів суспільства, не кажучи уже про те, щоб віддати їм шану. Навпаки, значна частина після війни була відправлена у сталінські табори "спокутувати свою провину перебування у німецькому полоні"...
| Згоден?
відповісти |
|
|
реєстрація
Опублікувати матеріал
Опублікувати фото
Сторінки ХайВей вантажаться швидше!...
Новий вигляд Хай-форуму...
Відкриваємо інформацію про оцінки...
Зміни у правилах публікації Хай-новин...
Больше общения на ХайВей!...
Наслідки інтернет-залежністі на Донеччині порівняні із Чорнобилем
Саморятівники єнакіївської шахти не врятували шахтарів
Молоді краматорчани навчилися літати
Маріупольці одружуються за теорією Піфагора
«Донецькміськгаз» попереджає – безпека споживачів не безкоштовна
Суміш пива та електроструму призвела до смерті двох горлівчан
Майже кожен одружений донеччанин прагне інтиму з чоловіком
всі новини
10 47 ::
Линдсей Лохан планирует лесбийскую свадьбу
10 45 ::
Крымские налоговики перекрыли нелегальный канал поставки спирта
10 43 ::
Самолёт оказался в запретной зоне над резиденцией Джорджа Буша
10 39 ::
Кэни Уэст и Крис Браун работают над пластинкой T-Pain
10 35 ::
Группа ABBA снова бьет рекорды
10 34 ::
В Иране у американцев и британцев будут брать отпечатки
10 32 ::
Мороз рассказал, почему не пойдет в Президенты
10 28 ::
Милиция Бердянска ищет владельца тира, где расстреливали Тимошенко, Ющенко и Януковича
10 27 ::
В турецкой Анталье заявили, что ситуация с пожарами под контролем
10 27 ::
«Алиса в Стране Чудес» в Плимуте
10 25 ::
Наводнение в Западной Украине: экологи обнародовали дату конца света
10 22 ::
В США на дом упал самолет
10 22 ::
Неотразимая Моника Беллуччи в журнале Madame Figaro
10 20 ::
International Paper приобрел подразделение Weyerhaeuser
10 18 ::
Американские фармацевты не сошлись в цене
всі новини
БЮТ ·
Василь Чумак ·
Влада ·
вiршi ·
Гладчук ·
Дівчинка ·
Донецьк ·
ДТП ·
Життя ·
Інтернет ·
історія ·
Київ ·
Крим ·
Культура ·
казка ·
квіти ·
кохання ·
лiрика ·
море ·
Проза ·
політика ·
природа ·
Свобода ·
Суспільство ·
Тимошенко ·
Україна ·
фестиваль ·
філософська лірика ·
щастя ·
Ющенко ·
Показати всі теги
· · · investments · Виставка · Донецьк · Київ · кохання · ОАЕ ·
Показати всі теги
ТОП-10 активних авторів...
Голосування щодо нецензурної лексики на ХВ...
Чат на ХайВей (Оновлено)...
Сторінки ХайВей вантажаться швидше!...
Новий вигляд Хай-форуму...
Відкриваємо інформацію про оцінки...
Зміни у правилах публікації Хай-новин...
Больше общения на ХайВей!...
Личные сообщения. Версия 2.0...
Рекомендуємо матеріали одне одному!...
New: фотоальбоми на ХайВей...
ТОП-автори на ХайВей...
New: самостійна публікація новин...
New: добивки до матеріалів...
New: чернетки на ХайВей...
RSS канали і статистика кількості прочитань...
На ХВ з’являється система тегової розмітки...
Струмок Сирий Потік після двохтижневих злив АС
|
Мандрівки кораблем Лєра Лауда
|
Рэгби. Украина Великобритания. Сергей Кочетов
|
Несколько видов Италии. Дольчедо Оксана Л.
|
Каким бывает небо... Наталья Владимировна
|
Це не еротика, це - жива природа. АС
|
Суспільство, 19:20 31.07.2008
Село. І совість відпочине?
Петра Цвяшинська
Суспільство, 23:03 31.07.2008
Психология руководства или кадры решают все
Оксана Шамрай
Політика, 20:41 31.07.2008
Справедливость по-украински
Донко
Литературное общество ОргЛитр-А
мама
Владислав Лувер
Україна, Харків
Виталий Матвеев
Павел Иванин
Україна, Харків
|
Анна Семенович подделка. Разоблачающее ВИДЕО
Тину Кароль носят на руках! Невероятное ВИДЕО
Скандальная драка в прямом эфире ВИДЕО
Ксения Собчак променяла лошадь на зебру! ВИДЕО
Собчак и Канделаки исполняют неприличные частушки ВИДЕО
Казус в прямом эфире ВИДЕО
Join-новости
Погода,
Новости , загрузка...
ReadMe-новости
...
|