Україна обирає собі суддю

Автори: Тетяна КОТЮЖИНСЬКА, Світлана МАКСИМОВА

  • принт версiя
  • обговорити
  • надіслати другу
  • прочитати пізніше
  • лист редактору

Багато українців вважають Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) своєю останньою надією на відновлення справедливості. За кількістю заяв Україна посідає місце у першій п’ятірці поряд з Росією і Туреччиною. Регламент Європейського суду передбачає, що у розгляді справи проти країни обов’язково бере участь суддя з цієї ж країни. З 1997 року і дотепер Україну представляє Володимир Буткевич, повноваження якого закінчилися у листопаді нинішнього року. Вибори нових кандидатів від України поки що супроводжують не притаманні цій поважній посаді пристрасті.

Кількість заяв від України вже досягла свого піку. Кількість рішень ЄСПЛ, за якими Україна повинна відшкодувати зі свого Державного бюджету суму від 1 до 625 тисяч євро, тільки починає наростати. Тому у розв’язання питання, хто представлятиме Україну, активно втрутилися політики, розуміючи, що від того, хто обійматиме цю посаду у найближчі шість років, багато в чому залежатиме і доля справ проти України, які розглядатимуться Європейським судом.

Нагадаємо, що вибори судді ЄСПЛ відбуваються у два етапи: спочатку держава добирає три кандидатури та подає їх на розгляд Парламентської асамблеї Ради Європи. У найкоротший термін ПАРЄ проводить співбесіду з кандидатами і визначає одного — суддю, який і представлятиме країну. Рекомендаціями ПАРЄ визначено, що від кандидатів на цю високу посаду очікують високих моральних якостей, досвіду у сфері, пов’язаній з правами людини, володіння принаймні однією офіційною мовою (англійська, французька) на достатньому рівні. Від держави очікують, що список кандидатів міститиме представників обох статей. Одностатеві списки кандидатів будуть розглянуті, коли дана стать представлена у суді в меншій кількості (менш ніж 40% суддів). Асамблея переконана, що процес інтерв’ю надає додаткових можливостей для розуміння особистих якостей кандидатів.

Україна вже двічі подавала своїх кандидатів на розгляд ПАРЄ, але до цього року якоїсь процедури добору не існувало. 21 березня нинішнього року така процедура була затверджена Кабінетом міністрів України, а на Міністерство юстиції було покладено обов’язок із забезпечення її виконання. Комісія з добору, створена Мін’юстом, 26 квітня проголосувала список із трьох осіб: Василь Мармазов, Ганна Юдківська та Сергій Головатий. Наступного дня цей список було відправлено в Секретаріат Ради Європи.

1 червня 2007 року Рада суддів України ухвалює звернення до ПАРЕ, в якому висловлює свою категоричну незгоду з кандидатурою пана Головатого, зазначивши що його кандидатура не відповідає критеріям, визначеним ст. 21 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

14 вересня 2007 р. вийшов указ президента № 869/2007 «Питання добору кандидатур для обрання на посаду судді Європейського суду з прав людини від України». Цим указом президент дав доручення МЗС України до 17 вересня повідомити генсека РЄ і голову ПАРЄ про відкликання списку кандидатів на посаду судді та скасував свій попередній указ від 28 лютого 2007 р. № 157, який створював нормативне підґрунтя для проведення конкурсу. Далі була утворена нова комісія і призначено її голову — Миколу Онищука, якому доручено до 20 грудня забезпечити проведення конкурсу і подання нових кандидатур на розгляд ПАРЄ.

Мотивація цього указу президента щодо призначення нового конкурсу: «у зв’язку із численними зверненнями громадськості та Ради суддів України щодо допущенних порушень під час проведення національного конкурсу».

Наприкінці вересня Василь Мармазов зняв свою кандидатуру.

1 жовтня президент асамблеї Ван дер Лінден подав на її розгляд свій звіт, в якому наполягав на відсутності надзвичайних обставин, які б обґрунтовували відкликання асамблеєю українського списку і звернувся до українського уряду з проханням доповнити список, замінивши кандидата, який відкликав свою кандидатуру. При цьо­му він послався на додаток до резолюції 1432 (2005), п. 1. «У принципі, список кандидатів для виборів суддів, якщо він уже поданий до Парламентської асамблеї, не може бути змінений. Асамблея може лише в порядку винятку прийняти часткову або повну модифікацію списку за ініціативою уряду, якого це питання стосується». Втім, проблеми у ПАРЄ щодо процедури добору кандидатур виникли не лише з Україною, а ще із сімома державами. Серед них Ірландія, Молдова та інші. В цих країнах теж оголошено нові конкурси, а попередні кандидатури відкликані.

Мін’юст України доповнив список та направив до ПАРЄ на розгляд нового кандидата — Станіслава Шевчука. Але той офіційно відмовляється від співбесіди в асамблеї, зазначаючи: «Я в цілому не відмовляюсь від співробітництва з ПАРЄ, однак я як юрист не можу приїхати на цю співбесіду, оскільки указ президента від 14 вересня є чинним, і я його буду виконувати».

Іншим кандидатом міг би стати пан Олександр Мережко, проте його коментар не залишає сумнівів щодо позиції в цьому питанні: «Процедура попередніх виборів ні фактично ні формально юридично правильною і чесною не була. Фактично йшлося про те, щоб направити до Страсбурга одного з кандидатів, який став предметом політичних домовленостей, і двох статистів. Були також порушені і формально-юридичні критерії. По-перше, наскільки мені відомо Рада Європи взагалі не рекомендує висувати представників уряду (урядових чиновників). А Мармазов і Головатий у різні часи саме такими і були. Крім того, Цивільний кодекс України містить норми проведення конкурсів, які роз’яснюють, що не можна змінювати умови конкурсу після його оголошення. А під час цього конкурсу якраз так і відбулося. Також порушено вимогу ПАРЄ щодо відкритого голосування. Голосування було закритим. Хотілося б також зазначити, що доволі дивним був склад першої комісії — жодного доктора наук, лише один представник від громадських організації. У цілому, склад учасників конкурсу був набагато більш представницьким, ніж сама комісія, а такого не повинно бути. Взагалі я не вірю в ті конкурси, де немає чітких умов добору, а є незрозуміла співбесіда. В наших умовах така співбесіда — синонім корупції».

Вибори судді від України мають відбутися під час чергової сесії ПАРЄ у січні 2008 року. На виконання указу президента, до 6 грудня всі охочі взяти участь у конкурсі мали подати свої кандидатури. 12 грудня кандидати складатимуть тест з англійської мови. А 18 грудня відбудеться засідання конкурсної комісії, співбесіда з кандидатами і буде сформований новий список, який подаватиметься в ПАРЄ.

Суто юридичні порушення під час проведення попереднього конкурсу, що стали підставою для різкої реакції як Ради суддів України, так і громадськості, стосуються двох питань. Перше. Постановою Кабміну, якою було затверджено Порядок проведення конкурсу, зазначено: «добір кандидатів на посаду судді Європейського суду з прав людини проводиться шляхом відкритого голосування більшістю голосів від складу конкурсної комісії». Фактично ж голосування відбувалося бюлетенями (себто таємно), що вже порушило процедуру.

Друге. Під час таємного голосування С.Головатий і С.Шевчук набрали однакову кількість голосів. У прес-релізі, який розповсюдив Мін’юст наступного дня після проведення конкурсу, сказано: «щодо Сергія Головатого та Станіслава Шевчука як кандидатів, котрі набрали рівну кількість голосів, був проведений другий тур голосування. У результаті за Головатого Сергія в таємному режимі проголосувало шість членів комісії, за Шевчука Станіслава — чотири». Слід зазначити, що в порядку взагалі не була прописана процедура можливого другого туру голосування, так само як і у Регламенті конкурсної комісії.

Ще одне порушення — це направлення до ПАРЄ кандидатури С.Шевчука замість В.Мармазова без засідання Конкурсної комісії, а виключно на підставі листа від Міністерства юстиції (цей лист надійшов також і з порушенням вимог другого указу президента від 14 вересня, оскільки лист був датований першою декадою жовтня). Тим більше, з огляду на те, що Міністерству юстиції було доручено лише забезпечити організацію проведення конкурсу.

Президент України є главою держави. За положеннями ст. 106 Конституції України президент представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України. Це означає, що він висловлює позицію України як держави на міжнародній арені. Ніякий інший суб’єкт всередині країни (за нашою Конституцією) з погляду міжнародного права не може ревізувати рішень і позиції президента на міжнародній арені. До того ж країни — члени Ради Європи, на відміну від членів Європейського Союзу, не делегують частину своїх повноважень наднаціональним органам. РЄ — це класична міжнародна організація, де держави не діляться своїм суверенітетом і де відбувається узгодження суверенних воль держав-учасниць. А резолюції ПАРЄ мають рекомендаційний характер.

Щодо прогнозів розвитку ситуації. Перший варіант. ПАРЄ повертає попередній неповний список кандидатів і розглядає новий список, який з’явиться до 20 грудня, перед новою сесією ПАРЄ в результаті рішення нової конкурсної комісії.

Другий варіант. У ПАРЄ буде два списки. Один неповний, другий повний. Отже, вони постануть перед дилемою: чекати від України третього кандидата чи голосувати за новий список.

Доти, поки Україна і ПАРЄ визначатимуться зі списками кандидатів, на своїй посаді залишиться Володимир Буткевич.

  • принт версiя
  • форум
  • надіслати другу
  • прочитати пізніше
  • лист редактору