К?нопрем’?ра

«? слова, ? кул?,
? любов, ? кров...»

Ц? слова з в?домого старшому покол?нню «б?логвард?йського» романсу, що прозвучав у ф?льм? Серг?я Говорух?на «Н?хто, окр?м нас...» певною м?рою можуть в?дпов?дати на запитання, про що ця к?ностр?чка. Прем’?рний показ ??, хоча, як на мене, й без достатньо? уваги з боку ки?вських к?нознавц?в та представник?в засоб?в масово? ?нформац??, в?дбувся в День миротворця у столичному к?нотеатр? «Жовтень».


Михайло КАМ?НСЬКИЙ
«Народна арм?я»

Щодо враження в?д перегляду, то це — прониклива lav stori на тл? житт?вих обставин, яка варта б?льшо? уваги. Впевнений, що ф?льм цей ще буде достойно оц?нений. Як у Рос??, де його ще не бачили, так ? в ?нших пострадянських державах. У будь-якому раз? серед маси наштампованих останн?м часом рос?янами мильних ? нап?вмильних стр?чок (нав?ть в?дзначених фестивальними нагородами), не пригадаю жодно?, яка б так пройняла ? зворушила. За формою, зм?стом, що по-справжньому зач?па?, як кажуть, за живе.
Але перш, н?ж повести мову власне про прем’?ру дебютно? к?ностр?чки, хот?лося б сказати про ?? режисера Серг?я Говорух?на. Сина того самого культового рос?йського к?норежисера ? пол?тика, якого ще п?сля сер?алу «М?сце зустр?ч? зм?нити не можна» долучили до сонму к?нокласик?в. Щодо творчого таланту сина, то в?н г?дний знаменитого батька. Тут той випадок, коли природа на д?тях не спочива?.
Щодо Говорух?на-молодшого, то в?н з юних л?т намагався жити сво?м життям, торувати власний, нехай ? нелегкий житт?вий шлях. Н?коли не прикривався батьк?вськими заслугами ? можливостями. Самотужки пройшов сувору арм?йську школу, здобув добру осв?ту, не без усп?ху зн?ма? важке ? правдиве документальне к?но. А ще пише книги. Хоча, окр?м л?тературно? д?яльност? та к?нотворчост?, ? у нього в житт? ще чимало ?нших, не менш в?дпов?дальних ? важливих справ. Зокрема, очолю? Фонд допомоги ветеранам в?йни в Чечн?, Афган?стан? ? Таджикистан?, ? членом Ком?с?? з прав людини при президентов? РФ. ? при так?й колосальн?й зайнятост? знаходить час для серйозно? творчост?: в?н — письменник, сценарист, к?норежисер. «З?знаюся, що к?но для мене — не головне джерело заробляння на життя... Зн?маю лише тод?, коли вже не можу не зн?мати» — якось в одному з ?нтерв’ю зауважив Серг?й Стан?славович.

Але поверн?мося до прем’?рного показу у Ки?в?. У визначений час до к?нозали зайшов звичайний соб? сорокасемир?чний чолов?к довол? м?цно? статури, пом?тно кульгаючи на праву ногу через протез — пам’ять про важке поранення у Чечн?. Скромно вибрав м?сце серед глядач?в у зал?. Був дуже просто, нав?ть буденно одягнений. А коли орган?затори в?дрекомендували його ? надали слово, без особливо? помпи по-св?йськи прив?тався. Говорив лише хвилину-п?втори, по-сут? ? без будь-яких вступ?в-в?дступ?в.
Зокрема, коротко под?лився при?мною новиною, що нарешт? завершив монтаж сво?? дебютно? художньо? к?ностр?чки. Для першого перегляду обрав саме Ки?в ? киян. Порадив довго не зациклюватися на сп?лкуванн?, а просто переглянути те, що вдалося створити на к?ностуд?? «Повернення — ХХ стол?ття». Зв?сно, не без старань ? неабиякого таланту ще малов?домого актора Юр?я Б?ля?ва та уже популярно? Мар?? Мироново?, як? знялися у головних ролях, ?нших в?домих актор?в та вс??? творчо? групи.
Спостер?гаючи за повед?нкою режисера п?д час презентац??, складалося враження, що в?н байдужий до таких понять, як самореклама чи банальний п?ар: я зробив ? цим усе сказав. Серг?й Стан?славович в?в себе спок?йно ?, зда?ться, зовс?м не переймався тим, хто ? що подума?, як його сприймають, не ц?кавило чи?сь визнання (чи невизнання). В?н ст?льки бачив ? пережив за сво?, ще не таке довге життя, що зм?г сформувати особливе ф?лософське ставлення до багатьох речей у ньому. В сприйнятт? под?й, оц?нках ? стосунках м?ж людьми, визначенн? ключового ? др?б’язкового тощо. Як самодостатню ? сильну особист?сть його абсолютно не зач?па? «данина мод?», вся ця легковажна зовн?шня м?шура життя. Як сп?ва? Андр?й Макаревич, «нехай цей св?т прогнеться п?д нас». В?н просто живе, як живеться, творить, як ум??. ?, поза сумн?вом, добросов?сно ? чесно робить свою справу.
Прем’?ра ново? к?нокартини в?дбулася не в Москв? чи у якомусь ?ншому м?ст? Рос?? — м?сц? под?й, а саме в столиц? Укра?ни. Чому? По-перше, вона стала одн??ю ?з найважлив?ших под?й фестивалю «К?нол?топис-2008», який проходив у ц? дн? за п?дтримки Держком?тету Укра?ни у справах ветеран?в. А по-друге, Серг?й Стан?славович ц?лком справедливо вважа? Укра?ну сво?ю Батьк?вщиною (народився у Харков? в 1961 роц?). Щодо майбутньо? прем’?ри на сво?й нов?й Батьк?вщин?, то ф?льм «Н?хто, окр?м нас...» називають у Рос?? найоч?куван?шим проектом 2008 року.

Новий к?ноф?льм режисер зн?мав за власним сценар??м, точн?ше, за мотивами сво?? однойменно? пов?ст?, яка багато в чому ? автоб?ограф?чною. Ф?льм дуже виразно в?ддзеркалю? наше непросте життя-буття на тл? сусп?льно-пол?тичних катакл?зм?в ? зм?н останн?х десятил?ть, зокрема, життя звичайних людей, в?йну ? мир. Головний герой к?ностр?чки ?вген Л?вашов — в?йськовий кореспондент, який за прикладом сво?х д?дуся ? батька продовжив родинну традиц?ю к?нооператор?в в екстремальних бойових умовах. З такою благородною ? небезпечною м?с??ю в?н пройшов кр?зь жахливе пекло Афгансько? в?йни ? прикордонних во?нних конфл?кт?в у Таджикистан?. Не раз брав участь у бойових операц?ях, тримаючи в руках не лише звичну в?деокамеру, а й не менш звичний автомат Калашникова.
П?сля одного жорстокого бою з «духами» в г?рськ?й ущелин? ? важкого поранення в?н лише якимось дивом залишився живим. А коли повернувся до Москви, в таке незвичне ? чомусь нав?ть чуже йому мирне життя, н?як не м?г адаптуватися. В?н у ньому — зайвий ? неприкаяний.
Та йому нарешт? пощастило. ?вген витягнув св?й жаданий щасливий квиток у вигляд? випадково? зустр?ч? у вагон? трамвая... Наташа — гарненька, хоча й виглядала розгубленою та беззахисною у цьому великому мегапол?с?. Було видно, що вже не надто й молода. А ще така ж, як ? в?н, одинока ? неприкаяна. При?хавши до столиц? з рос?йсько? глибинки, д?вчина не зовс?м вдало вписалася у непередбачуване та метушливе столичне життя. Спочатку працювала оф?ц?анткою у кафе, в?дтак у п?дтанц?вц? малов?домо? ресторанно? сп?вачки, яка на широку сцену ? не претендувала. Зв?сно, вона не таким уявляла сво? життя у столиц?. Воно ?? не влаштовувало, остогидло... Але куди д?ватися, треба виживати!
Випадково зустр?вшись ? познайомившись у «пустин?» м?льйонного мегапол?су, молод? люди в?дразу в?дчули спор?днен?сть душ. З першого ж погляду закохалися. Завдяки цьому щасливому випадку ? дивовижному почуттю, яке кардинально зм?нило ?х, вони якось раптом усв?домили, що не все таке безнад?йне у ?хн?х одиноких долях. ? насправд? — життя прекрасне. ? в ньому, окр?м хмарно-с?рих будн?в з др?б’язковими проблемами, й сонячний б?к, яскрав? й надзвичайно при?мн? гран? ? мит?. Усв?домивши це, вони почуваються неймов?рно щасливими у цьому дивовижному строкатому св?т?.
Наташа ? Женя до забуття насолоджуються сво?м щастям, ?дучи в купе дальнього потяга серед безкрайн?х пейзаж?в зимово? краси до ?? батьк?в у шахтарське сиб?рське м?стечко на оглядини. Все прекрасно! Повернувшись до столиц?, ?з захопленням знайомлять одне одного з? сво?ю неповторною Москвою... Здавалося б, вже н?що ?х не розлучить, не завадить ?хньому щастю.

Та коли життя почало, так би мовити, налагоджуватися ? входити у найщаслив?шу фазу одруження, ?вген раптом отриму? лист з к?ностуд??. Йому нарешт? дають «добро» на реал?зац?ю проекту, який в?н запропонував. Але ж це було ще до знайомства з Наташею. Йшлося про можлив?сть зняти документальний к?ноф?льм про малов?дому в?йну, яка тривала у Таджикистан? ? в як?й брали участь ? вмирали тисяч? рос?йських в?йськовослужбовц?в. Цей проект — його справа чест?, профес?йний обов’язок. А ще — виконання об?цянки, останнього запов?ту перед смертю його старого друга-к?нооператора. В?н залишив у спадок молодому колез? к?лька в?деокасет в?дзнятого матер?алу ? просив завершити його справу, розпов?сти людям всю правду про цю в?йну.
Про зм?ст листа, як ? про св?й проект, ?вген, зв?сно, не розказу? н? сво?й кохан?й, н? нав?ть матер? п?д час телефонно? розмови. Навпаки трима?ться бадьоро ? в?двол?ка? ?х в?д важких передчутт?в. Але серце матер? не обманеш. Наташа теж в?дчува?, що ?хньому коханню загрожу? велика небезпека, а ?м обом — розлука. Може, й назавжди. Ясна р?ч, Л?вашов може в?дмовитися в?д ц??? небезпечно? пропозиц??, в?дстрочити в?дрядження. Однак в?н робить св?й складний моральний виб?р. Саме такий, як п?дказу? йому почуття обов’язку, а не почуття до кохано? ж?нки. Не на користь такого довгооч?куваного ? вже зовс?м реального щастя. В?н в?дправля?ться на в?йну. Назустр?ч небезпец?. А можливо, й смерт?.
Ця картина не ст?льки власне про саму в?йну, ск?льки про стосунки двох молодих людей — ?вгена ? Наташ?, як? так правдиво ? майстерно в?дтворен? акторами на екран?. Протягом майже двогодинного сеансу дуже доречно ? контрастно чергуються типов? сцени хмарно-с?рого московського життя-буття пер?оду перебудови ? яскраво-сонячн? г?рськ? кра?види, на тл? яких викону? сво? небезпечне бойове завдання взвод спецназу. Дуже вдало п?д?бран? актори на рол? рос?йських оф?цер?в ? б?йц?в, афганц?в-душман?в. Захоплю? ?х надзвичайно майстерна ? правдива гра. Особливо, коли зн?маються динам?чн? сцени бою. Смертельне протистояння п?д час л?кв?дац?? чотирьох «дух?в» на позиц??, з яко? вони не раз обстр?лювали прикордонну заставу ? околичн? пости, в?дчайдушна ? спекотна перестр?лка серед г?рських скал. Надзвичайно переконлив? вс? ц? м?зансцени, дуже жива мова ? ефектне озвучення.

П?д час перегляду к?ностр?чки «Н?хто, окр?м нас...», особливо бойових сцен, мимовол? згадувалась «9-та рота» Федора Бондарчука. Намагався з’ясувати для себе — який ф?льм подоба?ться б?льше? ? не зм?г. Це зовс?м р?знопланов? за зм?стом к?нопов?ст? й р?зн? режисерськ? п?дходи до вир?шення ?нод? схожих творчих задач. ? все ж таки почерк ? стиль Серг?я Говорух?на мене, як глядача, захоплю? б?льше. В його ф?льм? ч?тко проглядаються конкретн? люди у тих чи ?нших реальних обставинах, в?дчува?ться биття ?хнього пульсу серця, ?х внутр?шн?й св?т. «9-та рота», як на мене, вир?шу? б?льш глобальн? завдання, акцент робиться на загал ? на як?сь виграшн? зовн?шн? ефекти. Принаймн? так мен? здалося.
?, звичайно, й ?нш? враження. Але х?ба в одному матер?ал? про все розкажеш. До того ж, у кожного може бути сво? сприйняття ? сво? враження. Щодо режисерського бачення, то пригаду?ться одне ?нтерв’ю Серг?я Говорух?на, яке в?н дав якось кореспондентов? газети «Московський комсомолець». На запитання, чому режисер пост?йно перебува? у «гарячих точках», чому його «тягне» до в?йськовослужбовц?в у бойових порядках, в?н в?дпов?в словами свого к?ношного героя ?вгена Л?вашова: «Ми ж в одн?й зв’язц?. Т?льки вони там, а я тут. А так не бува?. Раз вони там, значить, ? я повинен бути там. ? зн?мати ?хню роботу. У як?й би в?йн? вони не брали участь. ? якщо пот?м хто-небудь п?дн?ме за них повний стакан гор?лки, в цьому буде ? моя заслуга».
Такий в?н, письменник ? режисер Серг?й Говорух?н. ? таке його дебютне ?грове к?ногасло — «Н?хто, окр?м нас...».