Литвиненко Леонiд Миколайович
 |
Народився 7 травня 1938 року в місті Харкові в сім'ї службовця. У 1959 році він закінчив Харківський державний університет імені О. М. Горького за фахом «радіофізика та електроніка». Упродовж 1959—1966 рр. працював інженером, керівником групи, начальником лабораторії в Конструкторському бюро «Електроприлад» (м. Харків). У 1965 році без відриву від виробництва Леонід Миколайович закінчив аспірантуру і захистив кандидатську дисертацію. У 1966—1969 рр. працював у Харківському інституті радіоелектроніки (тепер — Харківський національний університет радіоелектроніки) на викладацькій роботі.
Уся подальша наукова і трудова діяльність Леоніда Миколайовича пов’язана з Національною академією наук України. Саме тут він розкрився як учений яскравого таланту, який органічно поєднує глибокі фундаментальні дослідження з розв’язанням актуальних і важливих прикладних проблем.
У 1969 році Л. М. Литвиненко був запрошений на посаду завідувача відділу обчислювальної математики Інституту радіофізики і електроніки АН УРСР, а в 1973 році його призначено заступником директора з наукової роботи цього ж інституту. Основні наукові інтереси вченого були зосереджені в галузі теорії періодичних сповільнювальних систем, дифракційних решіток і хвилеводних неоднорідностей, теорії генераторів надвисоких частот, числових методів розв’язання задач електроніки НВЧ і радіофізики. Першокласні результати, одержані Леонідом Миколайовичем у цих наукових галузях, стали широковідомі світовій науковій спільноті і здобули високу оцінку фахівців. Він створив теорію дифракції і поширення електромагнітних хвиль у складних і багатошарових періодичних структурах, запропонував метод «послідовних уточнень» для розв’язання операторних рівнянь другого роду, до яких зводяться задачі радіофізики і електроніки. Л. М. Литвиненко розробив концепцію використання оператора відбиття напівнескінчених структур у теорії дифракції хвиль на багатошарових періодичних структурах, створив низку принципово нових квазіоптичних елементів і систем міліметрового та субміліметрового діапазонів. Виявлені й досліджені вченим ефекти, що виникають за дифракції електромагнітної хвилі на рухомих решітках, з успіхом використовують в оптичних модуляторах гетеродинного типу.
У 1972 році Л. М. Литвиненко захистив докторську дисертацію. У 1982 р. його обрано членом-кореспондентом, а в 1992 році — академіком Національної академії наук України.
Значну частину своєї діяльності Леонiд Миколайович приділяє науково-організаційній роботі. У 1980 році за його ініціативою та за активної підтримки академіка НАН України С. Я. Брауде було створено Відділення радіоастрономії Інституту радіофізики і електроніки АН УРСР, а в 1985 р. — Радіоастрономічний інститут, який Л. М. Литвиненко очолює від дня заснування й дотепер.
Інститут проводить фундаментальні дослідження за напрямами: радіоастрономія Всесвіту, вивчення геокосмосу та Сонячної системи, фізичні принципи побудови радіотелескопів і радіотехнічних систем дистанційного зондування. Довкола кожного з напрямів Леонід Миколайович згуртував колективи високопрофесійних дослідників. У галузі низькочастотної радіоастрономії, теоретичної та космічної радіофізики в Інституті склалися всесвітньо відомі потужні наукові школи. Фундатором і визнаним лідером наукової школи з теоретичної радіофізики є Л. М. Литвиненко. Поряд із цим під його керівництвом і безпосередньою участю у Відділенні радіоастрономії ІРЕ АН УРСР проводили інтенсивне освоєння міліметрового і субміліметрового діапазонів радіохвиль, створювали новітні радіотехнічні системи різного призначення, а після організації Радіоастрономічного інституту розпочали перші в Україні радіоастрономічні дослідження в міліметровому діапазоні радіохвиль. За розроблення радіофізичних основ і створення радіоелектронних систем Леонід Миколайович був удостоєний Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1987), а за цикл робіт «Нові напрями радіоастрономічних досліджень» — премії НАН України імені С. Я. Брауде (2007).
Під керівництвом Л. М. Литвиненка науковці інституту активно сприяють інтеграції України в європейські і світові наукові співтовариства, про що свідчать входження України, за ініціативою інституту, в Європейську наукову асоціацію ЕІSCAT, плідна співпраця з Європейським центром космічних технологій та досліджень ESA — ESTEC і науково-дослідними інститутами й лабораторіями США, Великобританії, Франції, Австрії, Швеції, Індії, Німеччини, Норвегії, Китаю, Кореї, Туреччини, Пакистану тощо.
Наукові здобутки вченого становлять визначний доробок, він автор близько 250 наукових праць, зокрема 6 монографій, має 12 авторських свідоцтв на виноходи, неодноразово виступав на міжнародних конференціях, входив до складу їхніх програмних та організаційних комітетів.
Велику увагу Леонід Миколайович приділяє вихованню наукової молоді, фахівців найвищої кваліфікації. Багато років він читає лекції на радіофізичному факультеті Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, під його керівництвом захищено більше як 20 докторських і кандидатських дисертацій. Л. М. Литвиненко — заслужений професор Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна (2002).
Масштабна сфера науково-організаційної діяльності вченого. Він член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки, бюро Наукової ради з космічних досліджень НАН України, бюро Відділення фізики і астрономії НАН України, Міжнародного астрономічного союзу, Європейської астрономічної спілки, почесний член Міжнародної спілки інженерів з електротехніки і електроніки (IEEE), голова експертної ради ВАК у галузі астрономії, засновник Національного Українського радіосоюзу (URSI), був членом Головної ради ВАК України, головою Наукової ради НАН України з проблеми «Астрономія». Леонід Миколайович засновник і головний редактор наукового журналу "Радиофизика и радиоастрономия", член редколегій часописів "Космічна наука і технологія" та "Український антарктичний журнал", міжвідомчого науково-технічного збірника "Радиотехника" та редакційної ради науково-популярного журналу "Universitates".
Самовіддана праця вченого, його видатні наукові досягнення здобули Л. М. Литвиненку заслужений авторитет і повагу. Він заслужений діяч науки і техніки України, почесний працівник космічної галузі України. Його нагороджено орденом «Знак Пошани», за результатами загальнонаціональної програми «Людина року — 2006» визнано лауреатом у номінації «Вчений року», за рішенням Міжнародного астрономічного союзу у 2006 році малій планеті 2000NА25 присвоєно ім’я «Литвиненко».
Джерело інформації: Вісник НАН України. — 2008. — N 5.
Бібліографія публікацій Л. М. Литвиненка
(за даними Українського реферативного журналу "Джерело")
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua