Концертна “Лялька”

Рок-фестивалі для Львова – не надто часте явище. Це вам не Київ, де їх немов плодів винограду на одному гроні. Не Тернопіль, де є “рок-висадки”. І не Івано-франківськ, у якому відбуваються "Рок-Вибухи". А у нашому місті й околицях рокові імпрези, означені яко фестивалі можна з легкістю перерахувати на пальцях. Та й ще й замислитися щоб пригадати бодай якісь окрім “Тараса Бульби”.
Ймовірно саме через цю причину (не применшуючи значення і популярність груп-учасників, мова про яких піде далі), на дводенному міні-рок-фестивалі “РОКрик”, що два дні поспіль тривав у “Ляльці”, публіки було чимало. Причому, не лише зі Львова – до “Лялька”, що стала прилистком фестивалю, стікалися люди й з інших міст.

У перший день спраглий музики і задоволень нарід бавили “Верховна Зрада”, “Анна” та “Тол”, а у другий і завершальний - “Карна”, “Ніагара” та колишня команда “ Skinhate ”, а нині " Hate ”.

Народу, як я уже й казала, було вдосталь. Рекорду, встановленого “Карною” взимку цього року, коли публіка кілька годин купчилася і товклася перед заповненою вщент “Лялькою”, намарно але вперто намагаючись потрапити досередини, не повторилося, але про своєрідний аншлаг говорити все ж можна. Особливо ж зважаючи на відсутність бодай частково традиційних столиків, а відтак – більше щільніше скупчення публіки.

І все відбувалося дуже демократично, вільно, спекотно і нестримно. Музиканти виступали у довільному (принаймні так було задекларовано). Не соромилися у висловах зі сцени (себто панувала повна безцензурщина у всій двоякості розуміння і трактування цього слова). І заводили, заводили і ще раз заводили публіку своїми “рок-криками” чи то пак “рок-риками”. Зрештою, для того, щоб усі стрибали, танцювали і шалено верещали, схоже й не потрібно було прикладати аж надто багато зусиль. Люди прекрасно впоралися із самозабавлянням. Настрою, за спостереженнями, піддавало пиво і “слабоалкоголка”, випиті подекуди аж у надмірній кількості, пристрасні поцілунки і, звісно ж, музика. І наростало відчуття єдності з тим, хто танцює поруч з тобою, хто в унісон викрикує назву улюбленої пісні, просячи її на біс, хто попиває прохолодне пивце у розгарячілій масі розпашілих людей...

  Цікаво, що уся ця забава стала хоча й першою, проте не останньою. Організатори сподіваються, що “РОКрик” відбуватиметься ще неодноразово. Однак наступного разу, гуртів-учасників швидше за все обиратимуть уже не вони, а відбуватиметься конкурс. Крім того – діятиме журі, що визначатиме кращі команди.

Оксана КЕРИК