Народна самооборона

Проект Закону України "Про протидію корупції"

13:21 11.01.2008

Проект

вноситься народним депутатом України

Г.Г. Москалем

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про протидію корупції

Цей Закон визначає організаційно-правові засади протидії (запобігання, контролю, локалізації, нейтралізації, мінімізації) корупції та усунення причин і умов її існування, відшкодування завданої, внаслідок вчинення корупційних правопорушень, шкоди, вимоги щодо поновлення прав і законних інтересів фізичних, юридичних осіб та держави.

Розділ І.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

корупція — протиправне використання особою, що уповноважена на виконання функцій держави, або прирівняною до неї особою, влади, її авторитету, повноважень та пов’язаних з цим можливостей з метою одержання будь-яких благ (переваг, пільг, привілеїв) матеріального і (або) нематеріального характеру як для себе, так і для інших осіб, а також неправомірне надання фізичним чи юридичним особам будь-яких переваг;

корупційне правопорушення – умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене зазначеним у статті 3 цього Закону суб’єктом, за яке встановлено адміністративну, цивільно-правову, або дисциплінарну відповідальність;

Правопорушення, що пов’язане з корупцією – це правопорушення, яке створює умови для вчинення або приховування корупційного діяння, а саме:

1) порушення спрямованих на запобігання корупції обмежень щодо державних службовців чи інших осіб, уповноважених на виконання державних функцій, або прирівняних до них осіб;

2) порушення встановлених вимог фінансового контролю особами, уповноваженими на виконання державних функцій;

3) невиконання або неналежне виконання керівниками своїх посадових обов'язків щодо протидії корупції;

4) невиконання обов’язків працівником правоохоронного органу щодо протидії корупції;

5) інші правопорушення, що пов’язані з корупцією, які передбачені статтею 7 цього Закону;

близькі родичі та прирівняні до них особи — чоловік і дружина, батьки, діти, усиновителі, усиновлені, рідні брати і сестри, дідусь, бабуся, онуки, опікуни, піклувальники;

При цьому, адміністративна відповідальність за корупційне (чи пов’язане з корупцією) правопорушення настає лише за умови, що дія (бездіяльність) особи, яка уповноважена на виконання функцій держави, не містить складу злочину.

Стаття 2. Основні принципи протидії корупції

Боротьба з корупцією здійснюється на основі:

1) рівності всіх перед законом і судом;

2) забезпечення чіткої правової регламентації діяльності державних органів, законності і гласності такої діяльності, державного і громадського контролю за нею;

3) удосконалення структури державного апарату, кадрової роботи і процедури вирішення питань, що стосуються прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб;

4) пріоритету захисту прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а також соціально-економічної, політико-правової, організаційно-управлінської систем держави;

5) визнання допустимості обмежень прав і свобод посадових та інших осіб, які уповноважені на виконання державних функцій, а також осіб, що прирівняні до них;

6) відновлення порушених прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, ліквідації і попередження шкідливих наслідків корупційних правопорушень;

7) забезпечення особистої безпеки громадян, що сприяють протидії корупційним правопорушенням;

8) захисту державою прав і законних інтересів осіб, що уповноважені на виконання державних функцій, та осіб, що прирівняні до них, встановлення цим особам заробітної плати і пільг, що забезпечують вказаним особам та їх сім'ям гідний рівень життя;

9) неприпустимості делегування повноважень з державного регулювання підприємницької діяльності фізичним і юридичним особам, що здійснюють таку діяльність, а також контролю за нею;

10) здійснення оперативно-розшукової та іншої діяльності з метою виявлення, розкриття, припинення і попередження правопорушень, пов'язаних з корупцією, а також застосування у встановленому законом порядку спеціальних заходів фінансового контролю з метою недопущення легалізації доходів злочинного походження;

11) встановлення заборони для осіб, вказаних в пунктах 1, 2 статті 3 цього Закону, на зайняття підприємницькою діяльністю, зокрема на зайняття оплачуваних посад в органах управління суб'єктів господарювання, за винятком випадків, коли зайняття такої посади законодавчо передбачене відповідними посадовими обов'язками.

Стаття 3. Суб’єкти корупційних правопорушень

За вчинення корупційних правопорушень несуть відповідальність:

1) особи, що уповноважені на виконання функцій держави:

Голова та судді Конституційного Суду України, Голова та судді Верховного Суду України, Голови та судді вищих спеціалізованого судів України, Генеральний прокурор України та його заступники;

народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати обласних рад, депутати міських рад у містах Києві і Севастополі;

Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри;

професійні судді;

прокурори та їх заступники;

кандидати на пост Президента України та кандидати у народні депутати України, зареєстровані в установленому законом порядку Центральною виборчою комісією України.

державні службовці, посади яких віднесені до першої та другої категорій;

посадові особи місцевого самоврядування, посади яких віднесені до першої та другої категорій;

2) інші особи, що уповноважені на виконання функцій держави, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування:

депутати сільських, селищних, міських (міст, де не має районних рад), районних у містах рад;

державні службовці, посади яких віднесені до третьої, четвертої, п'ятої, шостої та сьомої категорій;

посадові особи місцевого самоврядування, посади яких віднесені до третьої, четвертої, п'ятої, шостої та сьомої категорій;

військові посадові особи Збройних Сил України та інших військових формувань;

народні засідателі і присяжні;

працівники правоохоронних органів;

3) особи, що прирівняні до осіб, уповноважених на виконання функцій держави, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування:

посадові особи благодійних організацій, які частково фінансуються з державного або місцевих бюджетів;

керівники (голова та його заступники) політичних партій, їх обласних, міських, районних організацій та інших структурних утворень;

помічники-консультанти народних депутатів України та інших виборних осіб, які одержують заробітну плату за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

посадові особи та співробітники міжнародних організацій, посадові особи іноземних держав.

Стаття 4. Органи, які здійснюють протидію корупції

Заходи щодо протидії корупції здійснюються спеціально уповноваженими державними органами.

Спеціально уповноваженими державними органами з протидії корупції є:

1) Антикорупційне бюро України - спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань протидії корупції, який забезпечує організацію та ведення системної протидії корупції в органах влади і державного управління та злочинам, що пов’язані з корупцією і становлять підвищену суспільну небезпеку життєво важливим інтересам держави та її громадян, поновлення законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, усунення наслідків корупційних діянь;

2) інші правоохоронні органи, що надають допомогу Антикорупційному бюро України з питань протидії корупції та здійснюють діяльність щодо виявлення, розкриття, припинення та попередження корупційних правопорушень: Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, органи прокуратури України, Військова служба правопорядку у Збройних Силах України, інші органи та підрозділи, що створюються з метою протидії корупції згідно з чинним законодавством.

Керівники підприємств, установ та організацій або їх структурних підрозділів зобов’язані у разі виявлення чи одержання інформації про вчинення працівниками корупційного правопорушення вжити в межах своєї компетенції заходів до припинення такого правопорушення та негайно повідомити про його вчинення спеціально уповноважений державний орган у сфері протидії корупції.

Координація діяльності органів виконавчої влади щодо протидії корупції покладається на Раду національної безпеки і оборони України, яка готує і щороку затверджує відповідні заходи.

Стаття 5. Гарантії заохочення та недоторканності осіб, що сприяють протидії корупції

Особа, що повідомила про факт корупційного правопорушення або іншим чином надавала сприяння з протидії корупції, знаходиться під захистом держави.

Державні службовці та інші особи, що надали достовірну інформацію про корупційні правопорушення можуть бути заохочені грошовою винагородою в розмірі та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Інформація про особу, що сприяє протидії корупції, є інформацією з обмеженим доступом і надається лише за запитами правоохоронних органів чи суду у порядку встановленому законом.

У разі необхідності органи, які протидіють корупції, забезпечують особисту безпеку осіб, що сприяють протидії корупції.

Стаття 6. Межі чинності Закону

Суб’єкти, перелічені у статті 3 цього Закону, за вчинення корупційних діянь або інших правопорушень, що пов’язані з корупцією, несуть адміністративну та дисциплінарну відповідальність на підставі цього Закону.

Кримінальна та цивільно-правова відповідальність за корупційні діяння або інші правопорушення, що пов’язані з корупцією, настає відповідно до законодавства.

Народні депутати України та судді притягаються до відповідальності за передбачені цим Законом діяння і правопорушення з додержанням вимог, визначених Конституцією України та законами України.

Розділ ІІ

ЗАХОДИ ЩОДО ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ

Стаття 7. Правопорушення, що створюють умови для корупції, і відповідальність за них

Забороняються наступні діяння осіб, що вказані у у пунктах 1, 2 статті 3 цього Закону:

1) використання свого статусу, а також заснованих на ньому авторитету й зв'язків для втручання у діяльність інших державних і недержавних органів, якщо це не входить у коло повноважень зазначених осіб і не передбачено законодавством;

2) не передбачене законодавством використання свого статусу при вирішенні питань особистого характеру, та таких що стосуються інтересів близьких родичів та третіх осіб;

3) надання не передбачених законодавством переваг фізичним або юридичним особам при підготовці чи прийнятті рішень;

4) участь у якості представників третіх осіб по справах органу, в якому особи, які зазначені у пунктах 1, 2 статті 3 цього Закону, перебувають на службі, або у справах органів, що підпорядковані зазначеним особам, або у справах органів, діяльність яких зазначені особи контролюють;

5) використання в особистих або групових інтересах службової чи іншої інформації, що отримана при виконанні державних повноважень, якщо дана інформація не підлягає розголошенню, поширенню;

6) порушення встановленого законами й іншими нормативними правовими актами порядку прийняття й розгляду заяв, скарг фізичних чи юридичних осіб, а також порядку вирішення інших питань, що перебувають у компетенції осіб, які зазначені у пунктах 1, 2 статті 3 цього Закону;

7) необґрунтована відмова в інформації фізичним чи юридичним особам, надання якої передбачено законами й іншими нормативними правовими актами, а також передача недостовірної або неповної інформації або затягування в її поданні;

8) отримання виграшу грошового або іншого матеріального характеру під час азартних ігор з керівниками чи підлеглими при наявності ознак підлеглості;

9) нецільове використання (виділення) бюджетних коштів, позабюджетних державних фондів, а також незаконна й необґрунтована передача державних і місцевих матеріальних ресурсів фізичним чи юридичним особам, а також у виборчі фонди окремих кандидатів, партій, громадських об'єднань;

10) необґрунтоване створення перешкод фізичним чи юридичним особам у реалізації їх прав та законних інтересів;

11) не передбачене законодавством делегування державних і місцевих повноважень фізичним чи юридичним особам, у тому числі щодо контролю за виконанням таких повноважень;

12) формування виборчих фондів окремими кандидатами, керівниками політичних чи громадських об'єднань за рахунок державних або місцевих фінансових і матеріальних ресурсів.

Вчинення будь-якого із зазначених у цій статті правопорушень, якщо воно не містить ознак кримінально караного діяння, тягне накладення у встановленому законом порядку адміністративного або дисциплінарного стягнення.

У випадку вчинення особами, які зазначені у статті 3 цього Закону, що претендують на зайняття виборних посад у державних органах влади та органах місцевого самоврядування, будь-якого із вказаних у цій статті правопорушень, правоохоронні органи, що протидіють корупції, повідомляють про це відповідну виборчу комісію, яка зобов'язана протягом п'яти днів від дня надходження матеріалів довести до відома виборців, через опублікування в офіційному виданні або іншим способом факт правопорушення, допущеного кандидатом.

Стаття 8. Корупційні правопорушення, що пов'язані з протиправним прийняттям матеріальних чи нематеріальних благ і переваг

Суб'єктам, що зазначені у пунктах 1, 2 статті 3 цього Закону, забороняється прийняття у зв'язку зі своїм офіційним статусом, пов'язаними з ним авторитетом і можливостями не передбачених законодавством матеріальних, нематеріальних благ і переваг від державних або місцевих органів влади, організацій, установ, підприємств, інших комерційних і некомерційних організацій, у яких зазначені особи не виконують відповідні функції, а також від фізичних осіб, у тому числі:

1) прийняття від фізичних чи юридичних осіб подарунків, послуг, грошової винагороди, позички, оплати розваг, відпочинку, транспортних витрат, і інших винагород у зв'язку зі своїм офіційним статусом, пов'язаними з ним авторитетом і можливостями, у тому числі протягом трьох років після звільнення на пенсію, за винятком подарунків, що мають символічне значення й отриманих при проведенні протокольних заходів;

2) прийняття фінансової (матеріальної) підтримки для здійснення виборчої кампанії кандидату, політичній партії (блоку), з порушенням встановленого законом порядку;

3) підкуп депутата - отримання депутатом України або Автономної Республіки Крим матеріальних, нематеріальних благ чи переваг (пільг), у зв'язку зі своїм офіційним статусом, пов'язаними з ним авторитетом і можливостями;

4) одержання гонорарів за офіційні публікації й виступи, як посадової особи, з використанням інформації, що могла бути отримана тільки у процесі виконання службових повноважень;

5) поїздки по країні, закордонні туристичні, лікувально-оздоровчі та інші поїздки за рахунок українських чи іноземних фізичних або юридичних осіб, за винятком поїздок:

за запрошенням та за рахунок близьких родичів та прирівняних до них осіб;

які здійснюються відповідно до міжнародних договорів України або за взаємною домовленістю між органами державної влади України та державними органами іноземних держав за рахунок коштів відповідних державних органів і (або) міжнародних організацій;

які здійснюються за згодою керівника або колегіального органу управління з метою участі у міжнародних наукових, спортивних, творчих, професійних, гуманітарних заходах за рахунок коштів відповідних громадських об'єднань і фондів, у тому числі поїздок у рамках статутної діяльності громадських об'єднань за запрошенням їх іноземних партнерів;

6) використання переваг в одержанні кредитів, позичок, придбанні цінних паперів, нерухомого або іншого майна, а також інших, що випливають із офіційного статусу, пов'язаних з ним авторитету й можливостей.

Близькі родичі та прирівняні до них особи суб'єктів, які зазначені у пунктах 1, 2 статті 3 цього Закону, не вправі приймати запрошення у туристичні, лікувально-оздоровчі й інші поїздки за рахунок іноземних фізичних чи юридичних осіб, українських фізичних чи юридичних осіб, з якими зазначена особа пов'язана по службі або у зв'язку з виконанням інших офіційних обов'язків.

Кошти, що надійшли на банківський рахунок особи, яка зазначена у пунктах 1, 2 статті 3 цього Закону, без відома вказаної особи, у зв'язку з виконанням відповідних функцій, підлягають перерахуванню на спеціальний рахунок органам державного казначейства з поданням письмового пояснення про обставини надходження таких коштів у триденний строк після їх виявлення.

Стаття 9. Спеціальні обмеження, спрямовані на запобігання корупції

Особи, зазначені у статті 3 цього Закону, приймають на себе передбачені ним обмеження з метою недопущення дій, які можуть призвести до використання їх офіційного статусу, пов'язаних з ним авторитету і можливостей в особистих, групових чи інших неслужбових інтересах; при цьому вказані особи попереджаються про правові наслідки таких дій.

Особи, зазначені у статті 3 цього Закону повинні відкрити та використовувати лише особові (спеціальні) рахунки у банку для отримання усіх видів грошових доходів та здійснення усіх видатків під час виконання відповідних повноважень.

Неприйняття обмежень є підставою для відмови у залученні особи до виконання відповідних офіційних функцій або звільнення з посади (або іншого припинення повноважень) у передбаченому законом порядку.

Стаття 10. Спеціальний порядок надання декларації до податкових органів

Суб'єкти, зазначені у статті 3 цього Закону щорічно, у встановлені законодавством України терміни, надають до податкових органів за місцем проживання декларацію про доходи (витрати) та майно, в якій зазначаються наступні відомості, що стосуються їх особисто, а також близьких родичів та прирівняних до них осіб:

1) про доходи та витрати, за останній податковий період, включаючи безоплатно отримані з усіх джерел; майно, роботи і послуги майнового характеру, інші надходження на суму, що у тисячу і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян;

2) про майно, яке входить до об'єкту оподаткування, зокрема, що знаходиться за межами території України, з вказівкою вартості і місця знаходження вказаного майна;

3) про вклади у банківських та інших кредитних організаціях, зокрема за межами території України, з вказівкою банківської та іншої кредитної організації, номерів рахунків, по яких вказані особи мають право розпорядження, а також про інші фінансові кошти, якими дані особи мають право розпоряджатися особисто або спільно з іншими особами;

4) про цінні папери, законними власниками яких є суб'єкти, що вказані у частині першій цієї статті, або близькі родичі та прирівняні до них особи;

5) про пряму або опосередковану участь як акціонера або засновника (учасника) комерційних і некомерційних організацій, зареєстрованих як на території України, так і в офшорних зонах, з вказівкою частки участі у капіталі і повних банківських та інших реквізитів вказаних організацій;

6) про трасти (довірчу власність) і про держави, в яких вони зареєстровані, з вказівкою номерів відповідних банківських рахунків, якщо особа або її дружина (чоловік) є бенефіціаром цих трастів;

7) про назви і реквізити інших організацій, з якими є договірні відносини або зобов'язання (у тому числі і усні) щодо користування матеріальними і фінансовими коштами на загальну суму, що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або щодо тимчасового зберігання вказаних засобів;

8) про отримання у користування, за дорученням, майна вартістю, що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян;

9) про інші зобов'язання майнового характеру, зокрема за межами території України, якщо їх загальна сума складає тисячу чи більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

10) інші відомості, що передбачені податковим законодавством для всіх громадян України.

Всі посадовці щорічно, у встановлений законом термін, у період виконання передбачених статтею 3 цього Закону функцій, представляють до податкових органів за місцем проживання декларацію, в якій повідомляють вказані вище відомості, що стосуються їх особисто і близьких родичів та прирівняних до них осіб, а також щодо здійснених після надання попередньої декларації майнових операціях на суму, що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Вказані особи подають за місцем роботи довідку з податкових органів про отримання ними декларації про доходи і майно.

Податкові органи у місячний термін здійснюють перевірку представлених декларацій. У разі виявлення недостовірності або неповноти представлених у декларації відомостей, а також перевищення витрат над доходами на суму, що перевищує три неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, заявленими у деклараціях за даний і попередній податкові періоди, податковий орган складає акт про виявлену невідповідність і направляє платникові податків письмову вимогу про дачу пояснень. Платник податків зобов'язаний протягом двох тижнів представити письмові пояснення з поставлених питань, а у разі перевищення витрат над доходами представити спеціальну декларацію.

У разі непредставлення пояснень у встановлений термін або представлення пояснень, що не дозволяють визначити джерело походження доходів і майна або законність даного джерела, податкові органи в десятиденний термін направляють матеріали у спеціально уповноважений державний орган у сфері протидії корупції для проведення подальшої перевірки в передбаченому законом порядку.

Про неподання або подання неповних або недостовірних відомостей відповідними особами, якщо скоєне не містить ознак кримінально караного діяння, податкові органи повідомляють адміністрацію та трудовий колектив за місцем роботи, проходження служби, виконання службових повноважень.

Неподання або подання неповних або недостовірних відомостей, перерахованих у цій статті, у випадку, якщо у скоєному не міститься ознак кримінально караного діяння, є самостійною підставою для відмови у наданні особі відповідних повноважень або для її звільнення з посади чи іншого припинення повноважень у встановленому законом порядку.

Відомості, що надходять до податкових органів, передбачені цією статтею, складають службову таємницю. Розголошення таких відомостей, якщо у скоєному немає ознак кримінально караного діяння, є підставою для звільнення винної особи з посади. Дані відомості представляються тільки за запитами органів, вказаних в статті 4 цього Закону, а також для їх публікації відповідно до статті 11 цього Закону.

Стаття 11. Публікація декларацій про доходи та майно

Підлягають щорічній публікації (у тому числі на офіційних веб-сайтах державних органів) наступні відомості з декларації про доходи і майно осіб, зазначені у пункті 1 статті 3 цього Закону:

1) про розміри та джерела їх доходів і близьких родичів та прирівняних до них осіб;

2) про вартість майна, наявного у власності, що входить в об'єкт оподаткування, зокрема, - за межами території України;

3) про розміри внесків у банківських та інших кредитних організаціях, зокрема, - за межами території України, а також про фінансові кошти, якими дані особи мають право розпоряджатися особисто або спільно з іншими особами;

4) про цінні папери, законними власниками яких вони є, зокрема про ощадні книжки на пред'явника і пред'явницькі ощадні (депозитні) сертифікати;

5) про заборгованість на загальну суму, що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, зокрема за межами території України.

Вказані у частині першій цієї статті відомості надаються особами, що посідають державні та інші посади зазначені у пункті 1 статті 3 цього Закону і головами місцевого самоврядування, завіряються керівниками податкових органів за місцем проживання вказаних осіб і податковими органами передаються щорічно для публікації в офіційних виданнях державних органів України або суб'єктів України, або органів місцевого самоврядування залежно від статусу відповідної особи.

У порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті публікуються відомості про доходи і власність осіб, що претендують на заняття державних посад зазначених у пункті 1 статті 3 цього Закону, при висуненні їх кандидатур.

Неподання або подання неповних або недостовірних відомостей, перерахованих у цій статті, у випадку, якщо у вчиненому не міститься ознак кримінально караного діяння, є підставою для відмови у наданні особі відповідних повноважень або передбачає її звільнення з посади чи інше припинення повноважень у встановленому законом порядку.

Порушення керівниками податкових органів і офіційних видань положень цієї статті, якщо в скоєному не міститься ознак кримінально караного діяння, є підставою для їх звільнення з посади, або інше припинення повноважень у встановленому законом порядку.

Стаття 12. Неприпустимість спільної роботи близьких родичів та прирівняних до них осіб

Близькі родичі та прирівняні до них особи суб'єктів, які зазначені в пунктах 1, 2 статті 3 цього Закону, крім народних засідателів, присяжних, депутатів, не можуть займати посади, пов’язані з безпосереднім підпорядкуванням.

Особи, які порушили вимоги частини першої цієї статті і протягом 10 днів з моменту виявлення таких порушень добровільно їх не усунули, у місячний строк підлягають переведенню на іншу посаду, що виключає підпорядкування. У разі неможливості такого переведення особа, яка є в підпорядкуванні, підлягає звільненню із займаної посади.

Близьким родичам та прирівняним до них особам суб'єктів, які зазначені в пунктах 1, 2 статті 3 цього Закону, крім народних засідателів, присяжних, народних депутатів, забороняється брати участь у роботі колегіальних органів під час розгляду питань про призначення на посаду близьких родичів або близьких, а також у будь-який інший спосіб впливати на такі рішення.

Розділ III.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА КОРУПЦІЙНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

Стаття 13. Види відповідальності за корупційні правопорушення

У разі вчинення корупційних правопорушень особи відповідно до закону притягаються до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної та цивільно-правової відповідальності.

Стаття 14. Дисциплінарна відповідальність за корупційні правопорушення

Особа щодо якої винесено постанову про порушення кримінальної справи або складено протокол про вчинення корупційного правопорушення, підлягає відстороненню від виконання повноважень за посадою в порядку, встановленому законодавством, до розгляду справи судом.

Особа, щодо якої набрав законної сили вирок суду за вчинення корупційного злочину або на яку судом накладено адміністративне стягнення за корупційне правопорушення, протягом трьох днів звільняється з посади наказом керівника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу. В наказі зазначається підстава для звільнення особи з посади з посиланням на відповідну статтю цього Закону. Підставою для такого звільнення є вирок, що набрав законної сили, або постанова суду про накладення адміністративного стягнення.

Про звільнення особи з посади за корупційне правопорушення:

вноситься запис у трудову книжку із зазначенням підстави та посиланням на відповідну статтю цього Закону;

власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган в триденний строк повідомляє суд, який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, та спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної служби.

Дострокове припинення повноважень на виборній посаді, а також звільнення з військової служби військової посадової особи Збройних Сил України та інших військових формувань проводиться відповідно до законодавства.

Стаття 15. Відповідальність за корупційні правопорушення або інші правопорушення, пов'язані з корупцією

Вчинення особою, яка зазначена в пунктах 1, 2 статті 3 цього Закону, будь-якого із правопорушень, що створюють умови для корупції, передбаченого статтею 7 цього Закону, якщо таке правопорушення не містить ознак кримінально карного діяння, тягне за собою звільнення з посади та штраф від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення особою, яка зазначена в пункті 3 статті 3 цього Закону, будь-якого із правопорушень, що створюють умови для корупції, передбаченого статтею 7 цього Закону, якщо таке правопорушення не містить ознак кримінально карного діяння, тягне за собою штраф від ста до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення особою, яка зазначена в пунктах 1, 2 статті 3 цього Закону, будь-якого із корупційних правопорушень, передбаченого статтею 8 цього Закону, якщо таке правопорушення не містить ознак кримінально карного діяння, є підставою для відмови у призначенні на посаду та для позбавлення права балотуватись у депутати або на виборні посади в державні органи і тягне за собою звільнення та штраф від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення особою, яка зазначена в пункті 3 статті 3 цього Закону, будь-якого із корупційних правопорушень, передбаченого статтею 8 цього Закону, якщо таке правопорушення не містить ознак кримінально карного діяння, є підставою для відмови у призначенні на посаду та для позбавлення права балотуватись у депутати або на виборні посади в державні органи і тягне за собою штраф від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Незаконно отримані подарунки і грошові підлягають стягненню з винних у доход держави за рішенням суду у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України. Вартість незаконно отриманих послуг стягується з винних у доход держави за рішенням суду. Суд розглядає справи за позовами органів, зазначених у статті 4 цього Закону.

Не підлягають відповідальності особи, що прийняли незаконну матеріальну винагороду, подарунки, пільги або послуги, але потім добровільно й негайно заявили про це в правоохоронні органи, а також здали незаконно отримане.

Стаття 16. Відповідальність за порушення вимог фінансового контролю

Порушення особою, яка зазначена в пункті 1 статті 3 цього Закону вимог щодо декларування доходів (неподання або подання неповних чи неправдивих відомостей про доходи та зобов'язання фінансового характеру) тягне за собою звільнення та штраф від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або є підставою для початку конституційного провадження щодо зняття з відповідної посади, а також є підставою для відмови у призначенні на посаду та для позбавлення права балотуватись у депутати або на виборні посади в державні органи.

Порушення особою, яка зазначена в пункті 2 статті 3 цього Закону вимог зазначених в статтях 10, 11 цього Закону щодо декларування доходів (неподання або подання неповних чи неправдивих відомостей про доходи та зобов'язання фінансового характеру) тягне за собою звільнення з посади та штраф від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також є підставою для відмови у призначенні на посаду та для позбавлення права балотуватись у депутати або на виборні посади в державні органи.

Порушення особою, яка зазначена в пункті 3 статті 3 цього Закону вимог зазначених в статтях 10, 11 цього Закону щодо декларування доходів (неподання або подання неповних чи неправдивих відомостей про доходи та зобов'язання фінансового характеру) тягне за собою штраф від ста до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Неподання або невчасне подання особою, яка зазначена в пунктах 1, 2 статті 3 цього Закону, відомостей про відкриття валютного рахунку в іноземному банку тягне за собою тягне за собою звільнення з посади та штрафу від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 17. Скасування неправомірних нормативно-правових актів і рішень, визнання нікчемними правочинів

Прийняті (видані) нормативно-правові акти та рішення, які пов’язані із вчиненням корупційних правопорушень, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженими на прийняття чи скасування відповідних актів та рішень, або визнаються незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованих фізичних чи юридичних осіб, прокурора та органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Правочини, укладення яких пов’язано із вчиненням корупційних правопорушень, визнаються нікчемними.

Стаття 18. Відповідальність керівників за невжиття заходів щодо протидії корупції

Керівники міністерств і відомств, державних підприємств, установ та організацій чи їх структурних підрозділів у разі виявлення чи отримання інформації про вчинення підлеглими корупційних діянь або порушення спеціальних обмежень, встановлених статтями 7, 8, 9 цього Закону, в межах своєї компетенції зобов'язані вжити заходів до припинення таких діянь та негайно повідомити про їх вчинення спеціально уповноважений державний орган у сфері протидії корупції.

Невжиття з недбалості такими керівниками заходів, передбачених частиною першою цією статті, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Умисне невжиття такими керівниками заходів, передбачених частиною першою цією статті, тягне за собою звільнення з посади такого керівника.

Стаття 19. Відповідальність за невиконання своїх обов'язків щодо протидії корупції

Невчасне складання протоколу про вчинення корупційного діяння чи іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, за наявності для цього підстав, або неподання з недбалості до суду протоколу про вчинення корупційного діяння чи іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, особою, на яку покладено ці обов'язки, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Умисне нескладання протоколу про вчинення корупційного діяння чи іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, за наявності для цього підстав, або умисне неподання до суду протоколу про вчинення корупційного діяння чи іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, особою, на яку покладені ці обов'язки, тягне за собою звільнення з посади такої особи.

Невиконання вимог частини третьої статті 7 цього Закону посадовими особами вказаних органів або головою виборчої комісії, або керівником офіційного видання тягне їх звільнення з посади або інше відсторонення від виконуваних обов' язків у встановленому законом порядку.

Стаття 20. Підстави і порядок адміністративного провадження у справах про корупційні діяння або інші правопорушення, що пов'язані з корупцією

Порядок адміністративного провадження у справах про корупційні діяння або інші правопорушення, що пов'язані з корупцією, а також виконання постанов про накладання адміністративних стягнень визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення, за винятком положень, встановлених цим Законом.

Розділ IV.

УСУНЕННЯ НАСЛІДКІВ КОРУПЦІЙНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ

Стаття 21. Відшкодування шкоди

Шкода, що завдана державі внаслідок вчинення корупційного правопорушення, підлягає відшкодуванню винними особами у встановленому законом порядку.

Фізичні та юридичні особи, права яких порушено внаслідок вчинення корупційних правопорушень і які зазнали моральної або майнової шкоди, мають право на поновлення цих прав і відшкодування збитків у встановленому законом порядку.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок незаконних дій суб’єктів, які здійснюють заходи з протидії корупції, відшкодовується з Державного бюджету України.

Стаття 22. Вилучення незаконно одержаного майна та протиправно отриманих доходів

У разі вчинення корупційного правопорушення незаконно одержане майно в установленому законом порядку підлягає вилученню, а вартість незаконно одержаних послуг та пільг - стягненню в дохід держави.

У разі відмови добровільно передати незаконно отримане майно або сплатити державі його вартість чи вартість незаконно одержаних послуг та пільг стягнення здійснюється за рішенням суду. Уповноважені органи до винесення судом рішення накладають арешт на майно, що належить особі, яка вчинила корупційне правопорушення.

У випадку виявлення явного перевищення фактичних доходів над доходами (або видатків над доходами), заявленими в декларації особи, зазначеній в статті 3 цього Закону, або його близьких родичів та прирівняних до них осіб, і не встановлення в результаті проведеної відповідно до законодавства перевірки їх правомірного походження таке майно або його вартість судом звертається в доход держави.

Розділ V.

КОНТРОЛЬ І НАГЛЯД ЗА ВИКОНАННЯМ ЗАКОНІВ

ЩОДО ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ

Стаття 23. Контроль за виконанням законів щодо протидії корупції

Контроль за виконанням законів щодо протидії корупції здійснюється державними органами в межах їх повноважень у встановленому законом порядку.

Стаття 24. Прокурорський нагляд за виконанням законів щодо протидії корупції

Нагляд за виконанням законів щодо протидії корупції суб’єктами, уповноваженими на здійснення заходів щодо протидії корупції, під час проведення оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Розділ VI.

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Стаття 25. Міжнародні договори України щодо протидії корупції

У разі коли міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України щодо протидії корупції, застосовуються правила міжнародних договорів.

Стаття 26. Засади міжнародного співробітництва по протидії корупції

Україна відповідно до укладених нею міжнародних договорів співробітничає у сфері протидії корупції з іноземними державами, їх правоохоронними органами і спеціальними службами, а також з міжнародними організаціями, які здійснюють заходи щодо протидії корупції.

Пріоритетними напрямами міжнародного співробітництва у сфері протидії корупції є:

1) правова допомога у справах про корупційні правопорушення;

2) проведення антикорупційних досліджень та експертиз;

3) розроблення стратегій і програм у зазначеній сфері;

4) обмін фахівцями і технологіями;

5) обмін досвідом роботи та організація науково-методичного забезпечення заходів, створення інформаційних систем, орієнтованих на протидію корупції;

6) допомога у підготовці і підвищенні кваліфікації кадрів з метою протидії корупції.

Міжнародне співробітництво з протидії корупції здійснюється шляхом:

1) укладання міжнародних договорів;

2) участі у роботі міжнародних організацій;

3) участі у реалізації міжнародних проектів, пов'язаних із протидією корупції, з урахуванням інтересів національної безпеки України;

4) гармонізації та уніфікації положень законодавства з міжнародними стандартами, нормами та правилами з протидії корупції;

5) взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи з протидії корупції, з компетентними органами іноземних держав.

Розділ VII.

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. З набранням чинності цим Законом втрачає чинність Закон України “Про боротьбу з корупцією” (Відомості Верховної Ради України, 1995, № 34, ст.267; ВВР, 1997, № 19, ст.136; ВВР, 1998, № 26, ст.149; ВВР, 1999, № 16, ст.97; ВВР, 1999, № 26, ст.213; ВВР, 2000, № 24, ст.185; ВВР, 2002, № 40, ст.289; ВВР, 2002, № 43, ст.315; ВВР, 2003, № 29, ст.233; ВВР, 2005, № 16, ст.263; ВВР, 2006, № 32, ст.272; ВВР, 2007, №9, ст.67).

3. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін з дня набрання чинності цим Законом:

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом;

привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення у відповідність із цим Законом нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

Президент України                           В. ЮЩЕНКО

Джерело: "Народна самооборона"