Європейський Союз уклав угоди про партнерство і співробітництво з великою кількістю третіх країн як на двосторонній, так і на регіональній основі. Двосторонні угоди охоплюють широкий спектр питань, що стосуються спільної політики Європейського Співтовариства.
Програма ФАРЕ - найпотужніша в світі програма надання допомоги країнам Центральної і Східної Європи. Це сьогодні головний канал фінансування й технічного співробітництва Європейського Союзу з 13 країнами-партнерами (Естонія, Латвія, Литва, Польща, Чеська Республіка, Словаччина, Угорщина, Словенія, Румунія, Болгарія, Албанія, колишня Югославська Республіка Македонія і Боснія та Герцеговина). Десять з цих країн (Естонія, Латвія, Литва, Польща, Чеська Республіка, Словаччина, Угорщина, Словенія, Румунія та Болгарія) подали заяви про вступ до Європейського Союзу й ухвалили з ЄС Угоди про партнерство.
У цих країнах діяльність в рамках програми ФАРЕ сфокусована на завданнях інституційної розбудови та фінансового інвестування з метою підготовки їх до вступу в члени ЄС. В трьох країнах, які не є кандидатами на вступ до ЄС, програма ФАРЕ забезпечує перехід до демократії та ринкової економіки.
В рамках програми ТАСІС Європейський Союз надає допомогу у формі грантів дванадцятьом країнам колишнього Радянського Союзу, які ще називають Новими Незалежними Державами (ННД), та Монголії. Головна мета програми - надати допомогу цим країнам в процесі переходу до ринкової економіки та зміцненні демократії. Програма забезпечує підтримку різним ННД в контексті Угод про партнерство і співробітництво (УПС).
Програма МЕДА - це головний фінансовий інструмент ЄС для реалізації Угоди про партнерство між Європейським Союзом та Середземноморськими країнами. Це партнерство започаткувалось під час Барселонської конференції міністрів закордонних справ у листопаді 1995 року як спільна ініціатива ЄС та 27 країн-партнерів по обидва береги Середземного моря (тобто Алжир, Кіпр, Єгипет, Ізраїль, Йорданія, Ліван, Мальта, Марокко, Туніс, Туреччина та Палестина).
Більша частка фондів МЕДА розподілена між 9 країнами-партнерами (за винятком Кіпру, Мальти та Ізраїлю) на двосторонній основі з метою надання підтримки процесу економічного переходу (тобто головним чином для підготовки запровадження режиму вільної торгівлі) та зміцнення їх соціально-економічного балансу (тобто зниження короткотермінових затрат, пов'язаних з економічним переходом, шляхом здійснення відповідних заходів в сфері соціальної політики). Решта фондів МЕДА використовується на проведення регіональних заходів.
Співпраця між ЄС та країнами Латинської Америки здійснюється на основі певної кількості двосторонніх та регіональних угод. Країни, що розвиваються, в регіоні виграють від підписання угод про фінансове, технічне й економічне співробітництво, які передбачають асигнування на такі цілі певних фондів з бюджету Європейської Комісії.
Нова міжнародна роль, яку Латинська Америка почала відігравати останнім часом, спонукає до проведення серйознішого політичного діалогу з цим регіоном. ЄС прагне встановити нові партнерські відносини з регіоном, акцентуючи увагу на характерних для нього пріоритетах, узгоджених з невеликою кількістю проблем, що становлять спільний інтерес (наприклад, економічна реформа, підвищена міжнародна конкурентоспроможність, зниження рівня бідності, соціальна диференціація та консолідація демократичних процесів).
Партнерство між ЄС та АСЕАН розвивається з початку 70-х років. З тих пір ведеться постійний багатосторонній діалог між двома регіонами. Угода про співробітництво, укладена між ЄС та країнами АСЕАН у 1980 році з метою заохочення тісніших економічних та торговельних стосунків, висуває завдання в сфері комерційного, економічного співробітництва та розвитку. За останні роки стосунки між ЄС та певними країнами АСЕАН ще більше зміцнились.
Робоча програма Європейської Комісії щодо співпраці з країнами АСЕАН як на державному, так і на регіональному рівнях зараз зосереджується на практичних шляхах підтримки бізнесу й торгівельних зв'язків між двома регіонами.
Чимало країн світу, які уклали двосторонні чи регіональні угоди про співробітництво з ЄС, також виграють від спеціально розробленого механізму надання допомоги на розвиток.
Європейський Союз та його країни-члени залишаються в центрі світових зусиль, спрямованих на надання допомоги і стимулювання розвитку в країнах "Півдня", або "третього світу". Європейський Союз - це також життєво важливий ринок для країн, що розвиваються, який поглинає більш ніж 21% їх експорту. Практично усі країни, що розвиваються, виходять з тих чи інших певних засад у торгівлі. Політика ЄС, спрямована на розвиток, робить пріоритетними заходи, що стимулюють внутрішні реформи на основі чотирьох головних принципів, визначених в Європейській угоді, а саме:
|
Найважливішою регіональною угодою про торгівлю і допомогу з розвитку є Ломейська Конвенція, підписана, з одного боку, ЄС разом з його країнами-членами та 71 країною Африки, Карибського та Тихоокеанського басейнів (загальновідомі країни АКТ). Допомога з розвитку, яка надається в рамках Ломейської Конвенції, фінансується за рахунок внесків країн-членів ЄС до Європейського фонду розвитку.
Термін дії четвертої фази Ломейської Конвенції закінчився у 2000 році, тому ведуться переговори про партнерство нового типу між ЄС та країнами АКТ, причому більший акцент робиться на їх інтеграції в світову економіку. Одне з головних завдань ЄС на переговорах - скерування руху в напрямку вільної торгівлі, залучаючи таким чином країни АКТ в структури Світової організації торгівлі.
Інші механізми надання допомоги на розвиток охоплюють гуманітарну, продовольчу допомогу, узагальнену систему переваг при співфінансуванні проектів разом з неурядовими організаціями та децентралізоване співробітництво (наприклад, допомога місцевому урядові та громадянському суспільству).
|