27 червня 2006 року

Україна прийняла рішення про європейський напрямок своїх економічного та зовнішньополітичного курсів, дотримання яких після останнього розширення ЄС набуло особливого значення, оскільки ЄС-25 посів місце найбільшого торгового партнера України. Сьогодні як Україна, так і ЄС зацікавлені у підтримці та розвитку міцних, передбачуваних, прозорих і відкритих торгових відносин.

ЄС вважає, що передумовою закріплення України в економічному просторі Європи є успішне завершення внутрішніх реформ, що тривають нині в державі. Це дозволить Україні повністю скористатися усіма вигодами розширення ЄС, визначеними у Повідомленні Європейської Комісії щодо Європейської політики сусідства (ЄПС). Євросоюз також підтримує зусилля України, спрямовані на її вступ до Світової організації торгівлі (СОТ) у найстисліші та комерційно вірогідні строки.

Двостороння торгівля

У 2005 році загальний обсяг двосторонньої торгівлі між Україною та ЄС досяг 20,7 млрд. євро (це складає менше 1% у загальному обсязі торгового обороту ЄС), при чому цей показник постійно зростає з часу економічної кризи 1998 року. Однак структура виробництва та торгівлі України є незбалансованими. Промислові товари, напівфабрикати та паливо склали приблизно 60% українського експорту до ЄС, тоді як основну частку в експорті ЄС до України (75%) складають машинне обладнання, промислові товари та продукти хімічної промисловості. Торгівля послугами України та ЄС є дуже обмеженою у вартісному вимірі: 1,5 млрд. євро у 2003 році.

Режим ввозу товарів з ЄС до України є здебільшого лібералізований. Винятком є деякі сталеливарні вироби, торгівля якими регулюється спеціальною угодою, укладеною на 2005-2006 рік. Відповідно до цієї угоди, на імпорт сталі з України було запроваджено квоту у розмірі 980 000 тонн у 2005 році та 1 004 500 тонн сталі у 2006 році. Лібералізація торгівлі текстильними виробами відбулася після впровадження двосторонньої угоди, укладеної 19 грудня 2000 року, яка з того часу щорічно подовжувалась. Відповідно до цієї угоди, запроваджується взаємна лібералізація торгівлі текстильними виробами та одягом з 1 січня 2001 року. Згідно з умовами угоди, Україна знизила тарифні ставки на ввіз текстильних виробів з ЄС з 23 лютого 2001 року, а ЄС скасував усі кількісні обмеження на імпорт з 26 березня 2001 року. Після цього Україна продовжила знижувати свої максимальні тарифні ставки до їхньої повної відповідності тарифам ЄС, що сталося у 2004 році. 9 березня 2005 року було підписано угоду, відповідно до якої було скасовано всі інші обмеження у торгівлі текстильними виробами та одягом.

Головні показники двосторонньої торгівлі між ЄС та Україною

Генеральна система преференцій

Значна частина українських товарів, що ввозиться на ринок ЄС, користується вигодами Генеральної системи преференцій.

Інвестиції

Що стосується прямих іноземних інвестицій, то їхнє надходження з ЄС було на низькому рівні до 2005 року (дещо більше 210 млн. євро у 2004 році), коли компанії з ЄС зробили дві великі покупки у сталеливарній та фінансовій галузях. Втім, і надалі з країни витікають великі обсяги капіталу. Покращення інвестиційного клімату, зокрема через більш ефективне виконання положень уже прийнятого законодавства, та завершення процесу реформ мають важливе значення для залучення більших інвестицій в Україну.

Головними перешкодами для інвестицій європейських компаній в Україну є часте внесення змін до норм зовнішньоторгового законодавства, низький рівень прозорості, неефективне виконання законів, дискримінаційні нормативні положення та корупція. Для обговорення та вирішення проблем, що стоять перед європейським приватним сектором в Україні у 1999 році, було засновано Європейську Бізнес Асоціацію, яка сьогодні об’єднує близько 750 підприємств ЄС, що працюють в Україні (додаткова інформація: http://www.eba.com.ua)

ДВОСТОРОННІ УГОДИ

Відносини між Україною та ЄС значною мірою спираються на положення Угоди про партнерство та співробітництво (УПС), яка набула чинності у 1998 році. Ця угода регулює політичні, економічні та культурні відносини між Україною та ЄС і утворює правову основу двосторонньої торгівлі. Одним із головних завдань угоди є сприяння торгівлі та залученню інвестицій, а також розвиток гармонійних економічних відносин між Україною та ЄС.

Економічно-торгові положення УПС спираються на принципи режиму найбільшого сприяння і національного режиму. Окремі розділи присвячено питанням торгівлі сталеливарними виробами, умовам заснування та функціонування компаній, наближенню законодавства і захисту прав інтелектуальної власності, а також визначенню інструментів захисту торгівлі.

Також Україна і ЄС мають угоди, якими врегульовано торгівлю деяким сталеливарними та текстильними виробами (див. вище).

Крім цього, УПС передбачено можливість створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. Для цього, відповідно до Плану дій Україна-ЄС, укладеного у рамках Європейської політики сусідства у лютому 2005 року, на початку 2006 року було закінчено перегляд обґрунтування створення такої зони між сторонами, підготовлене ще у 1999 році. (З обґрунтуванням можна ознайомитися, скориставшись лінком внизу сторінки). Таким чином, було зроблено висновок, що для майбутньої угоди слід обрати варіант поглибленої угоди про вільну торгівлю. Переговори щодо цієї угоди можуть розпочатися після вступу України до СОТ.

ВСТУП УКРАЇНИ ДО СОТ

ЄС визнає фундаментальну роль, яку може відіграти членство в СОТ для економічних реформ України. При цьому обидві сторони отримають взаємні вигоди, оскільки вступ України до СОТ забезпечить вищий рівень економічної стабільності та передбачуваності України та створить кращі умови доступу для європейських підприємств, які прагнуть ввозити свою продукцію в Україну або розпочати в Україні підприємницьку діяльність. З іншого боку українські експортери матимуть гарантовані канали експорту на всі ринки членів СОТ.

Тому ЄС підтримує швидкий вступ України в СОТ і її рішення приєднатися до СОТ до кінця 2006 року. У березні 2003 року Україна та ЄС завершили двосторонні переговори про доступ до ринку, необхідний для вступу України в СОТ. ЄС також підтримав прискорення багатостороннього процесу переговорів щодо вступу України в СОТ, особливо початок роботи над підготовкою звіту робочої групи в жовтні 2003 року. ЄС також проводить неофіційні двосторонні переговори з Україною з цього питання.

Швидкість вступу України до СОТ залежить від її здатності реформувати свою економічно-торгову систему для приведення її у відповідність до правил СОТ, а також завершити процес підписання двосторонніх угод із рештою членів СОТ.

ЄС продовжить надавати технічну допомогу для підтримки створення необхідної регуляторної та інституційної спроможності та забезпечення дотримання Україною її майбутніх зобов’язань у рамках СОТ.

МАЙБУТНІ ПЕРСПЕКТИВИ

Україна і розширення ЄС

Розширення ЄС у травні 2004 року виявилося сприятливим для розвитку українсько-європейських відносин завдяки загальному зниженню рівня зовнішнього захисту нових членів ЄС після зрівняння їхніх тарифів зі ставками Співтовариства та завдяки поширенню на них спільного торгового режиму і правил єдиного ринку. Усунення внутрішніх кордонів і гармонізація нормативно-правової бази та стандартів між членами ЄС означає вільний рух товарів і послуг. Розширення дало українському бізнесу прямий доступ до одного великого гармонізованого ринку ЄС, який охоплює більше 450 мільйонів чоловік. Спрощення та стандартизація є особливо корисними для малого та середнього бізнесу, адже саме для них витрати на дотримання торгових процедур завжди є пропорційно вищими.

Іншою значною перевагою для України є суттєве зниження тарифів більшості нових членів ЄС. Розширення ЄС спростило та розширило доступ до ринків нових країн ЄС, а також ЄС в цілому. Українські компанії, що мають свої філії у нових країнах ЄС, змогли відкрити свої філіали в інших країнах ЄС, тоді як інвестори отримали високі стандарти захисту своїх прав на всій території розширеного ЄС.

Європейська політика сусідства

Україна та ЄС чітко визначили свої позиції щодо один одного у своїх внутрішньополітичних курсах. З боку ЄС основний підхід до відносин з Україною викладено у Спільній стратегії 1999 року, яка об’єднує позиції всіх країн ЄС і визначає кілька пріоритетних сфер.

Ініціатива „Ширша Європа”, яка сьогодні розвинулася у Європейську політику сусідства, створює нові рамки для відносин на наступне десятиліття і з Україною зокрема. Основна ідея нової ініціативи полягає у тому, що такі держави, як Україна, які поки що не мають перспективи членства в ЄС, але мають спільний з ЄС кордон, стануть частиною простору процвітання та „кола друзів”, з якими ЄС співпрацює і має тісні та мирні стосунки. Взамін ефективного впровадження політичних, економічних та інституційних реформ Україні та іншим сусіднім країнам буде запропоновано перспективу поступової інтеграції у внутрішній ринок ЄС паралельно з подальшою торговою лібералізацією.

Без обов’язково нової інституційної організації, повідомлення про Ширшу Європу та Стратегічний план Європейської Комісії щодо Європейської політики сусідства передбачають встановлення на загальноєвропейському рівні відкритого та інтегрованого ринку, який функціонуватиме на основі спільних гармонізованих правил і законодавчої бази ЄС, яка зможе дати значні економічні та інші вигоди зазначеним країнам. Беручи до уваги той факт, що ці країни знаходяться у процесі їхнього переходу до повністю ринкової економіки та розвитку їхніх законодавчих положень, зазначене Повідомлення приділяє особливу увагу наближенню законодавства та наголошує на пріоритетності вступу України до СОТ.

Україна вже розпочала гармонізацію свого законодавства у деяких сферах із законодавством ЄС, що заохочується ЄС, оскільки це полегшить поглиблення двосторонніх торгових зв’язків у майбутньому, а також допоможе мінімізувати будь-які потенційні негативні наслідки розширення ЄС у торговій сфері для України.

У січні 2004 року з Україною було розпочато консультації щодо Плану дій у рамках Європейської політики сусідства, які були завершені у вересні того ж року. План дій, як головний засіб впровадження політики сусідства, було спільно прийнято на позачерговому засіданні Ради з питань співпраці Україна-ЄС 21 лютого 2005 року. У сфері торгівлі Україна вже досягнула досить хороших успіхів, зокрема вона отримала статус країни з ринковою економікою у сфері захисних торгових розслідувань у грудні 2005 року, просунулася вперед у переговорах щодо СОТ і розпочала неофіційні двосторонні консультації щодо майбутньої угоди між Україною та ЄС про зону вільної торгівлі.

Перспективи поглибленої вільної торгівлі між Європейським Союзом та Україною (pdf, 1.6M)