King Size пишуть новий альбом
Гурт "King Size" було засновано ще у 1994 році. Найбільшим досягненням музикантів тоді стала перша премія на всеукраїнському телевізійному фестивалі "Мелодія-96", фінал якого відбувався на Різдво 1996 року у Львівській опері. Пісня, яка перемогла, мала назву "Добро і зло". В тому ж році "King Size" записали на луцькій студії "Олекса" однойменний альбом, який, на жаль, не вийшов. Ситуація, яка склалась, не давала хлопцям можливості реалізувати себе, і щоб не робити шторм в склянці з водою музиканти, поважаючи себе та публіку, вирішили, не маючи можливості змінити ситуацію в вітчизняному шоу-бізнесі, не брати в ньому участь. Отож на сьогодні "King Size" "осіли" в пивному клубі "Майдан", вони мають регулярні концерти щосуботи та щонеділі. Хлопці добре і гідно себе почувають, граючи музику яка їм до вподоби, попиваючи пиво... полюбляючи гарних дівчат (подивитися)...

"King Size" часті гості закордоном, особливо в сусідній Польській республіці, де вони мають вельми теплий прийом. Крім роботи в "King Size", лідер - Степан Чумак працює гітаристом в групі співака Олександра Пономарьова. Ось, саме зі Степаном я й вирішила сьогодні поспілкуватись, оскільки з'явилася інформація, що "King Size" нарешті пишуть такий довгоочікуваний багатьма їхніми прихильниками альбом.


- Степане, перше запитання, яке турбує усіх, хто знає "King Size". Чому так довго готувався запис альбому, оскільки ви існуєте доволі давно, вже тринадцять років?
- Ми записали альбом ще у 1996 році, але тоді раптово змінився склад гурту, тому не змогли його видати, бо вже й ніби не було сенсу. Це перше. Друге те, що траплялися у кожного з нас усілякі життєві негаразди, і було якось не до того, сам не знаю чому так сталося, а ось зараз все десь ніби трохи повирішувалось. І, нарешті, ми взялися до такої омріяної студійної роботи. У нас в Луцьку з'явився молодий перспективний звукорежисер Андрій Жернов, людина досить професійна. Волинська обласна телерадіокомпанія отримала досить хороше обладнання і ми вирішили записати альбом тут, щоб не витрачатися на Київ, , тобто заплатити гроші за те, за що їх дійсно треба платити і наразі ми дуже задоволенні.

- На даний момент, хто входить до складу гурту? Я так розумію, був період, коли він варіював. Особливо запам'ятався час, коли ви були квартетом, коли в "King Size" грав гітарист із Сімферополя Олександр Басов. Плюс, яким чином і як проходить запис альбому тепер?
- На сьогоднішній день гурт "King Size" - це тріо. Юрій Братасюк , який грає на бас-гітарі з моменту заснування гурту, я, та барабанщик - Володимир Лопушанський. Дуже досвідчений музикант, якого ми повернули у музику, оскільки він протягом десяти років не грав. Тим не менше, до того Володя грав у гурті "Світязь", коли ще Олександр Сєров був художнім керівником; працював із Василем Зінкевичем, потім - у Швеції в цирку. Володимир - професійний музикант, його досвід дає все ж про себе знати. А щодо альбому, то вже прописано чотирнадцять треків, тобто зараз відбувається накопичення матеріалу. Дванадцять речей є новими, а дві пісні - давно знані і улюблені нашими слухачами - "Тихо сонечко сідає" та "Юлія". Ми вважаємо, що ці речі є хітовими, тому зробили кожну з них у двох варіантах, повільному і швидкому.


- Цікаво дізнатися про музичне наповнення майбутньої платівки. Усе буде у звичайному для вас важкому гітарному форматі, чи можливо, як і під час концертних виступів, додасться трішки блюзу?
- Альбом, взагалі то, ми робимо таким, щоб подобався дівчатам. Це, звичайно, жарт, але буде багато балад, багато лірики. Хоча і кілька потужних речей теж матимуть місце. Біда в тому, що можливості сучасних студій дають шанс музикантам збагатити звучання пісні, ускладнити її різними інструментами. І не хочеться допустити помилки, яка сталася з нами при записі першого альбому: було багато усього, воно все гарно звучало та, коли прийшлося грати на живо - у піснях траплялися пустоти, тому що не було інструментів, які б могли їх заповнити. Зараз ми усе мінімізували. Намагаємось записувати матеріал так, щоб його максимально наближено до оригіналу можна було виконувати на живо. Реліз альбому планується на кінець квітня. Обов'язково зробимо презентацію тут, в "Майдані", і в Києві, звичайно, нам би теж дуже хотілось. Зараз ідуть переговори з арт-директором "Докер-пабу" Сергієм Степаненком. У Львові теж плануємо провести презентацію - я особисто дуже люблю Львів, і це місто нас знає. Востаннє ми виступали там на концерті, присвяченому Дню міста, на одній сцені з Русланою, "Кому Вниз", Ґораном Бреговічем. Львівська публіка дуже добре сприймає "King Size" і мені подобається грати там навіть більше, ніж у Луцьку.

- Я думаю, що це відбувається через те, що луцькі концерти у тебе вже більше асоціюються з роботою. А там, де наступає буденність, важко займатися творчістю.
- Правильно. Хоча це все палиця з двома кінцями. У постійних і регулярних виступах в "Майдані", особисто для себе ми знайшли багато позитивних моментів. По-перше, це постійна гра, для професійного музиканта це дуже важливо. По-друге, є можливість бачити на публіці, які пісні сприймаються, а які ні. А потім, "Майдан" - це вже якась традиція, яка увійшла і в наше життя, і в життя усіх лучан, тут усі друзі і, звичайно, що сюди тягне. І не тільки тоді, коли ми граємо, а й у інші дні. Тут відбувається бурхливе, насичене музичне життя, сюди приїжджає багато цікавих гуртів. Це той приклад, як конкретно одна людина, а зокрема власник закладу Ігор Миколайович своєю активністю та безпосередньою присутністю у цьому бізнесі змінив дуже багато, можна сказати, кардинально, наповнив артистичне життя Луцька. З іншого боку, життя гуртів в Україні, особливо тих, які не грають комерційну музику теж ускладнене різними проблемами. Вони мають не так багато роботи, як здавалося б, навіть такі гранди вітчизняної музики як "Кому Вниз", "Вій", "Мертвий Півень", "Борщ" доволі рідко виступають. А тут, в "Майдані", у них є можливість пограти, тим більше знімаються концертні DVD. Мені, особисто дуже відео "Півнів" сподобалось - досить якісний звук. Чи "Парк Горького", наприклад. Хто б міг коли подумати, що до Луцька "Парк Горького" приїде з концертом? А під час концерту "Борщу" та "DVS" в "Майдані" я познайомився і заприятелював з Шоном Карром. У нас склалися досить гарні стосунки і з'явилася ідея запропонувати йому виконати одну з наших пісень, що ввійде до майбутнього альбому. Думаю, Шон не відмовить. Зробимо один трек, де він заспіває на вокалі, це буде цікаво не тільки нам, а й усім людям, що люблять хорошу музику.

- А ось колись під час Байк-рок-вікенду ви влаштували сейшн з Дімою, вокалістом київського гурту "The HILLS". На скільки я знаю, "The HILLS" розпалися, але Діма має шикарний голос. Його не думали залучити до запису нового альбому?
- Думали, звичайно, і ще набагато раніше. Взагалі-то, існує така проблема - мені дуже важко грати і співати одночасно, а співаю я тому, що, на разі, ми не можемо знайти собі такого вокаліста, який би нам відповідав. А Діма дуже універсальна людина. Дійсно - шикарний вокаліст. Я думаю, що на даний момент він - найкращий в Україні. Він міг би і на Заході бути дуже затребуваним і популярним. Та щось у нас тоді не склалося, як завжди - якісь побутові проблеми. Хоча наш спільний виступ йому теж дуже сподобався, це був такий собі експромт, але все вийшло дуже драйвово. Я думаю, що ми ще з Дімою зустрінемось і запишемо кілька речей разом.


- Поговоримо про наш "біль" - про українського слухача. Чому побутує така думка, що у Луцьку мало прихильників якісної музики? Адже часом навіть на дуже хороші концерти збирається обмаль людей, виходить так, що вони просто не цікавляться нічим іншим, що виходить за межі радіо і телебачення?
- Роки незалежності України - це роки проведення анти-культурної політики у відношенню до нашого народу. Молодь, яка виросла за цей час, вихована на тому бруді, який ллється із засобів масової інформації. Вони просто не знають іншої музики, або сповідують якісь екстремальні, агресивні форми, що прийшли до нас з Заходу - це одна сторона. Друга - те, що економічна і соціальна ситуація не сприяє тому, щоб люди займалися своєю духовною і культурною освітою.

- Тобто людей для того, щоб вони могли хотіти чути щось краще потрібно відповідно так само агресивно інформувати?
- Правильно, я теж завжди так думав. Це не публіка вибирає собі кумира, а людина, яка займається мистецтвом, не лише музикою, а й малярством, літературою, завжди мусить нести якийсь месидж у своїй творчості. Те, що допоможе іншим вирости над собою, піднятися на щабель вище. Я не люблю мистецтво, яке веде до деградації, яке заганяє людину у безвихідь, яке є егоїстично самовдоволене. На даний час ми є свідками глобалізованого руйнівного процесу, який нічого доброго за собою не несе. Складається враження, що ці всі "співаючі труси", що не злазять з "ящика" є дуже цікавими. А насправді такий стан речей на телебаченні і у ЗМІ - агресивна політика нав'язування примітивних речей і виходить так, що людина не має вибору. Я не проти тієї музики, може вона комусь цікава, але я за те, щоб людина мала вибір. На так званій "поп-культурі" формується ринок не думаючих слухачів. Знову ж таки, це не є природний вибір. Усі ці формати, які подаються як щось ніби універсальне, добре для всіх, насправді послуговуються тому, щоб окрема купка заможних і амбіційних людей тримала ситуацію під контролем. Погодься, розумними людьми, які слухають "Pink Floyd" не дуже легко керувати. Так от, проблема, дійсно, у відсутності доступу до інформації. Усе мерзенне, те, що сприяє падінню людини, подається як щось нове, модне і хороше. В той же час нормальні речі пресуються, на них вішають ярлик архаїзмів, такого, що вже віджило своє. Це не правильно, в такій ситуації ми маємо проявити солідарність, адже всі мають сім'ї, дітей. Музикант ти, чи людина, яка не має відношення до творчості, майбутнє робиться тут і тепер.

- Ну що ж, будемо сподіватися на краще. Дякую, за цікаву розмову. Хотілося б побажати вам успіхів і вдалого релізу нової платівки. Думаю, що "King Size" ще займе свою нішу на українській музичній сцені і лучани пишатимуться тим, що у них є такий файний гурт.

АВТОР СТАТТІ - Galochka Blackbird
АВТОР ФОТО - [Quark]

Афіша
НОВИНИ
Журнал "Live in МАЙДАН"
Творчість наших друзів та відвідувачів

Про Заклад
Екскурсія по закладу
Фотогалерея, перший зал
Фотогалерея, новий зал

КОЛЕКЦІЇ
Колекція афіш
Колекція картин
Колекція примочок
Колекція пивних етикеток

МЕНЮ
Для тіла
Для душі

ВЕЧОРНИЦІ
Фотоальбом вечорниць
ПОДІЇ 2006
Гості
ФОТОзвіти 2007
Золоте підпілля + mp3
Архівчик друку

КНИГА СКАРГ І ПРОПОЗИЦІЙ
ГОСТЬОВА КНИГА
КОНКУРС