Отже, ми розпочинаємо і відкриваємо новий розділ на нашому сайті. Розділ, що створений спеціально для друзів нашого пивного клубу. Тут можна буде розмістити плоди своєї творчості: есе, оповідання, вірші, смішні історії, навіть попередньо відскановані художні роботи, будь-що написане та замальоване власноруч і безпосередньо пов'язане з нашим клубом. Усі роботи, що претендуватимуть на увагу читачів пропонується висилати на огляд інформаційного редактора сайту galochka.blackbird@gmail.com. Першим камінчиком нового розділу стає твір нашої постійної відвідувачки й активної форумчанки Tangerine. Досить прониклива робота, у дечому по-дитячому відверта, а відтак щира. Сподіваємось, що тугу за музикою і романтикою тих часів* (якщо така у когось з'явиться) можна буде справді загасити у нашому пивному клубі Адже "ЖИТТЯ - ЦЕ ROCK-n-ROLL!", і рок-н-рол - це стиль життя усіх майданівців.

Прощавайте, 70-ті
I've been looking all over the place
for a place for me.
But it ain't anywhere, it just ain't anywhere
(Pink Floyd)

Не важливо звідки і коли я поверталася до рідного Луцька, я точно знала де я точно опинюся того ж дня - в нашому рок-клубі МАЙДАН.

Так вже склалося, що всі ми його дуже любимо. Кожен, коли пощастило хоч раз там бувати, закохувався в нього. Заходиш туди і одразу чуєш музику. Господи, там чомусь завжди грає музика! І не важливо хто заходить: чи то Славік - не останній рокер СРСР, чи то Грицько - блекер, чи Наташка - панк, чи Богдан - блюзмен, чи Світлана - готесса, чи Дімка - металюга, чи Пшик - хіпі, чи Генадій, який керує джаз-бендом, в якому свого часу грав Славік-не-останній-рокер-СРСР, чи купа бородатих байкарів, чи дівчата-на-одну-ніч, чи Остап - барабанщик групи "В", яка записала вже 2 гарних альбоми, чи Саня - друг Дімки металюги, який теж вважає себе металюгою, але глибоко в душі він вразливий психоделік, а моє завдання - випустити його на волю, щоб той побачив, що на заході все ж таки два Сонця… ну, не важливо, хто туди заходить, але всі вони впізнають AC DC, яких там часто крутять, Rainbow, Van Halen, Ozzy, Nazareth, Led Zeppelin, Deep Purple, Rolling Stones, Whitesnake, чорт забирай, ну ви ж знаєте, що там крутять! Ви знаєте кожну офіціантку, кожен сорт пива, пам'ятаєте кожен битий келих і все з цих пов'язане, вам знайомі тривалі діалоги з унітазу після попойок і недоперепойок, і ви всі знаєте, що улюблений гурт DJ'я - це Cinderella, і що майже кожні вихідні тут грає якийсь відомий гурт і тоді збираються друзі за одним столом, щоб за келихом холодного пива віддати, не думаючи, всього себе великому мистецтву і поєднатися з потужним невмирущим, хай йому грець, духом, щоб відчути себе підпільною меншістю 70-х, відчути себе частиною цієї всесвітньої пісні. Ні, мене в 70-х тут не було, мене ще взагалі ніде не було, але я сумую за тим часом, бо це саме той час, в який я зі своїми вподобаннями дуже гарно вписалася б. все було новим і гарним, молодь щось робила і шукала, на очах у них виступали сльози і руки тремтіли, коли якийсь друг-старшокласник казав, що хтось-там десь-там привіз із закордону платівки The Beatles і міг би, якщо гарно просити і платити, продати їх… і вони тягли з маминих гаманців гроші і тікали з уроків, щоб дістати ту омріяну платівку без якої не могло бути нічого і все здавалося несправжнім і темним. Вони завішували стіни вирізками із газет і невідь звідки взятими фотокартками улюблених гуртів, акуратно складали у коробку з-під взуття все, що хоч якимось чином було пов'язане із такою недосяжною молодіжною культурою Заходу.

Але чи хочуть вони, ті, які жили в той час, повернутися назад? Напевно, ні, бо це вже їхнє минуле, довга цікава історія. Навіщо наступати на ті ж граблі?

Remember when you were young, you shine like the Sun.
Shine on you crazy diamond.
Now there's a look in your eyes
like black holes in the sky.

Ось чому вони не хочуть повертатися. Все змінилося. Все зламалось. Все закінчилось.
А мені просто дайте народитися на 30 років раніше. І якби мені це вдалося, то я була подружкою Богдана-блюзмена (я його ще називаю Майстром), дяді Вови (і я б його кликала просто Керенським), я б утікала вночі з дому, щоб послухати їх на "Болоті" в парку і, можливо, вони б навчили мене грати на гітарі і я гарно співала різні балади. Чесно-чесно, так би і було. Ми б сиділи у всім вам відомій майстерні або в когось "на хаті", і з контрабандних магнітофонів лунали б найпрекрасніші звуки. Нічого страшного, що нікому так би і не вдалося податися на гастролі до Німеччини чи Данії, а хтось із наших друзів так би і залишився у 70-х чи 90-х - це ж невід'ємна частина життя, і не було б грошей на хорошу апаратуру, а були б тільки охриплі підсилювачі, що їх вкрали з Будинку Офіцерів, чи Палацу Піонерів і самопальні гітари… І хай розбиваються серця і надії, хай будуть безсонні ночі, хай генії плачуть, хай буде паскудно, але ми згадуватимемо ті дні, як найкращі у нашому житті.

А потім залізна стіна рухне і ми будемо вільні їздити куди забажаємо, а деякі до того часу будуть на стільки професійними музикантами, що змогли б виграти на любому фестивалі чи конкурсі. Але справа в тім, що тоді нам усім буде за тридцять і ми будемо високо себе цінити, будемо гордими і вдаватимемо, що нам ніхто і нічого не потрібно для того, щоб просто бути класними. А хтось скаже фразу, якої ще років 10 назад для нього не існувало: "Щоб повернути молодість, треба повторити всі її безумства".

Ні я, і ніхто інший не народимося раніше - ми там, де маємо бути. Так треба було… І я скажу: "Прощавайте 70-ті, в які ми вже так ніколи і не потрапимо, але завжди сумуватимемо за вами."

Іншого я не мала права казати, бо є таке правило: май душевний спокій, щоб прийняти те, чого змінити не можеш; мужність, щоб змінювати те, що можеш і мудрість - завжди відрізняти одне від другого.

авторка - Tangerine

Малюнок присвячений першому приїзду у „Майдан" легендарного українського арт-рок гурту "МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ". Автор quark











Фото до події реєстрації у Майдані рекорду на найбільший бутерброд з салом. Детальніше. Автор Walerjan










В очікуванні концерту "Кісс Форевер Бенд". На жаль, цей класний угорський колектив таки не приїхав до нас у Майдан з концертом, проте, залишились ось такі картинки. Автор Walerjan












Автор Walerjan





Автор Walerjan
Завантажити архів із зображенням








Трішки лірики:
--------------------------------------------
Коли струни душі в мінорі,
Коли граю, немов молюсь,
Коли пристрасть бринить струною,
Я це все називаю блюз

Ти затягуєш, мов наркотик,
Не відчути тебе боюсь,
Цей акорд - то шалений дотик
Я сьогодні заграю блюз

Почуття, мов вогнене коло,
Я по колу йду чомусь
Зрозумій, ти не той, для кого
Я сьогодні заграю блюз

_____________________________________


в задимленій кімнаті за столом
ти створиш диво - ти напишеш вірші
бринить чорнило під твоїм пером…
жадають пальці струн усе палкіше…

мереживо думок, гітарне соло
дзвінкий акорд – чіткий неначе постріл
бентежить звук давно охрипле горло
лиш дим і звук твої сьогодні гості…

автор - Александра

Вас вітає луцький гурт "Whisper of soul", що грає музику у стилі melodik black metal. Оскільки хлопці є нашими постійними і відданими клієнтами, пропонуємо вашій увазі і їхню творчість. Відгуки з приводу можна висловити тут або тут.
Трек 1
Трек 2
Трек 3
Трек 4
Трек 5
Трек 6
Трек 7


Присвячено С. Шишкіну
Ти той самий молодий одинак, але вже сивієш.
Про життя знаєш все, та не розумієш.
Але якщо читаєш газети,
То розкажи, що діється на планеті.
Чи правда це, що є місця, де душа твоя ще не була?
І острів не відкритий космонавтами.

Десь поряд з нами живе жінка,
яку ти любив.
Весь твій п'яний джаз написаний для неї.
Де та пляшка віскі, яку ти не допив?
Де твій вірний друг, якого ти не знаєш?
Мовчиш. Рояль відкритий. Ти знов граєш.

Я не знаю нічого, бо є речі, які в серці вічні.
І є люди, які не пишуть в нікуди.
Ось як ти і він, які так нас любили,
Але не почули тих жаданих слів.

Бо це речі, які ні на що не подібні -
Ваша вічна любов, наші несказані слова.
15.09.2005

ЧЕРВОНА ЦЕРКВА/ СІРИЙ КОСТЮМ
Дестабілізація/деструкція
Наведена у двох штрихах.
В житті імпресія, і ти - малюєш
Стосунки наші на старих устах,
Якими місто з нами розмовляє.
Легкі мазки незрозумілі
Пригріли пам'ять, затягнули час.
Хотіти бути.
Мати сили.
Знайти слова, які про нас
І не почути дисонанс.

У наших душах і думках
Відбиток совісті в затінку хіті.
Повернення? Куди? Нема.
Це картина, яку нікому не скінчити.

Залишимо
 Негативи сині і зелені -
Спіральний час і вічний секс
при музиці, де щільно грає
гітарні соло Джиммі Пейдж,
а на вокалі - Кавердейл.
Що я сказала? Ну так, маразм, не спиться,
Не та тональність вже
і інший стиль, я з ритму збилась, пивом обпилась і пізній час модерну так властивий,
на колії стою, чекаю, може хто зіграє слайдом блюз.
Ми є, та нас немає. Так як коханці є, та мало який вогник про них знає.
Бо як вони удвох, то вогні вони вимикають.
До біса це!
Поклич митця!
Хай назове це "Авангард"
5.11.2005
Автор Tangerine

А ось подарунок-привітання нашому діджею Славку і його чарівній дружині Насті у день їхнього весілля:

Рок-н-рол і любов

Коли у твоїх снах зітреться кольорова фарба,
Я в райдуги позичу суміш кольорів.
І сни твої закину в кольорову ванну.
Щоби ти тішився в обіймах кольорових снів.

Коли твоя душа раптово втратить голос,
та перестане відчувати щастя ритм.
Я барабанним ритмом битиму на сполох
та блюзом ніжності загою все, що так болить.

Коли у темряві навпомацки шукатимеш ти світло,
Позичу в сонця я багряний смолоскип,
у темряві твої долоні стисну міцно
та виведу тебе назовні у яскравий світ.

Якщо від спраги помиратиме надія,
я в жменях воду їй цілющу принесу.
Якщо ж твої слова раптово оніміють-
абетці новій я їх знов навчу.

Хтось скаже, що існує аксіома,
що стверджує-любов переростає в сірість днів.
Існує інша істина, котра не менш відома-
У кожного своя палітра почуттів...

І навіть, якщо в наші дні застрибне фарба сіра,
Повір, я колір сірий в жовтий вмить перетворю!
І якщо джаз думок притишать ритми спліну....
Я рок'н'ролом їх на раз перекричу.

Хельга
Кохаймося!

Рок'н'рольний ангелик

Автор - Нахтя

У переддень зимового Миколи
Страшенно тягне залягти у сплячку,
Чи підхопити б хоч яку болячку,
Розгрипитись і "не піти до школи".

Просачкувати всі свої "уроки",
В "Майдані" лікуватись від застуди,
І вийти знов у білий світ, на люди
Ну от хоча б десь так з нового року.

А краще навіть вже під самий лютий,
Коли вже відшумить останнє свято,
Коли вже можна весну виглядати,
І дні вже довші, вище сонце... Тьху ти!

Розмріявся, тролейбуса прогавив.
Не спати, блін! Приїду - вип'ю кави.
Zeppelin 17.12.03

Ангелик-Санта

Найкращі новорічні привітання від Рокера і Нахті!!!

Афиша
НОВИНИ
Журнал "Live in МАЙДАН"
Творчість наших друзів та відвідувачів

О заведении
Экскурсия по заведению
Фотогалерея, первый зал
Фотогалерея, новый зал

КОЛЛЕКЦИИ
Коллекция афиш
Коллекция картин
Коллекция примочек
Коллекция пивных этикеток

МЕНЮ
Для тела
Для души

ОТДЫХ
Отдых, фотогалерея
ПОДІЇ 2006
Гости
ФОТОзвіти 2007
Золотое подполье + mp3


КНИГА ЖАЛОБ И ПРЕДЛОЖЕНИЙ
ГОСТЕВАЯ КНИГА
КОНКУРС