"Мрію про такі летунські табори, де було б місце і парапланам, і планерам, і легким літакам, і парашутним стрибкам"

Як виникла ідея проведення вишколу?

Влітку 2006 року я повертався з аеродрому. В машині їхали щасливі "першоразники": Ярослава Тимошенко, Аня Брагарник (обидві з Вишгорода) та Володя Вус з Києва. Вони зі сміхом та захватом згадували, як вивалювалися з літака, як парили у небі під білими куполами, яким, на диво легким, виявилося приземлення… Хтось з них з жалем сказав, мовляв шкода, що все так швидко закінчилося, от якби на пару днів, або ще довше… Та не просто швиденько стрибнути (як це відбувається зазвичай з "першоразниками"), а ще й ознайомитися з літаком, потренуватися на тренажерах, якщо не навчитися, то хоча б подивитися, як укладають парашути… Пройшло декілька місяців і раптом я отримую від Володі листа – ну що там з парашутним вишколом? Потім я поставив це питання на нараді булави Крайового булавного УПС - члени булави його одноголосно підтримали і зголосилися до організації. Тоді ж народилася і назва вишколу, "Десант". Можна вважати, що ідея виникла з подачі Ярослави, Ані, Володі та за підтримки булави КБ УПС у листопаді 2006 року.

Чи в тебе великий особистий досвід стрибків із парашутом?

Невеликий – я, так би мовити, "просунутий чайник". Стрибати почав у 50 років, маю 16 стрибків, у тім числі 2 стрибки з висоти 2200 метрів, один з них під стабілізаційним парашутом (швидкість падіння приблизно 30 метрів на секунду), а другий у вільному падінні (приблизно 60 метрів на секунду), в обох випадках парашут розкривав на висоті 700-800 метрів. Наразі я опановую елементи повітряної акробатики, після чого буду складати іспити на сертифікат парашутиста. Крім того мене підтримують мої діти – дочки Аня і Марічка мають по одному стрибку, а син Миколка, якому скоро виповниться 10 років, двічі їздив зі мною на аеродром, зустрічав мене на землі та, із дитячою безпосередністю, захоплюючись, казав: "Ти та-а-ак довго падав, що я аж злякався!" Хоче швидше подорослішати, щоб і самому стати скайдайвером.

Акції такого спрямування ще не проводили у Пласті. Чи не було проблем із організацією?

І були, і є, як у будь-якій новій справі. Але вже є команда, яку складають з одного боку пластуни сеньйори – члени булави КБ УПС, а з іншого - старші пластуни, члени куреня УСП "Чота Крилатих". Сеньйори: Костянтин Жук, комендант Десанту; Олег Климчук, ЧК, інтендант Десанту; по можливості приєднаються Ігор Потеряйко, ДК, лікар Десанту та Сергій Прудко, ДК, духівник Десанту. Старші пластуни: Віталій Голутяк, ЧоК, бунчужний Десанту; Христина Кощева, ЧоК, писар Десанту; Сашко Красілич, ЧоК, інструктор Десанту. Я впевнений, що наша команда подолає всі труднощі і Десант пройде успішно. 

Чи багато людей зацікавилось акцією?

Так багато. В тій чи іншій формі більш, як півсотні. Але скільки з них будуть учасниками Десанту наразі сказати важко. Почекаємо…

Чому місцем проведення обрано саме аеродром на Чернігівщині?

А де ж мені проводити Десант, як не там, де мене зробили скайдайвером? Я є членом Чернігівського авіаспортклубу, керівництво та інструктори клубу у 2006 році вже випустили в небо більше двох десятків пластунів (парашутистів-чайників), з розумінням та підтримкою поставилися до ідеї Десанту. Крім того на дропзоні Прогрес (аеродром Чернігівського АСК) діють найнижчі розцінки на парашутні стрибки, що приваблює скайдайверів з усієї України. І не тільки – у нас стрибали і німці, і швейцарці, не кажучи вже про росіян та білорусів.

Як ти гадаєш, які перспективи у вишколу, чи стане він традиційним?

Я на це сподіваюся. Але давайте почекаємо…

Коли плануєте наступний?

Планувати буду по завершенню Десанту.

Чи не плануєш таборів летунського спрямування? Чи не хочеш об'єднатись з Чотою і проводити стрибки і в них, на крайовому таборі?

Я б сказав, що я не "планую", але "мрію" про летунські табори. Щоб планувати потрібно багато чого, що я наразі ще не маю. Тому я поки що "мрію" про такі летунські табори, де було б місце і парапланам, і планерам, і легким літакам, і парашутним стрибкам. Не чужі мені і бойові літаки та гелікоптери, як-не-як 18 років прослужив у Військово-повітряних силах. Хочеться, щоб пластуни і пластунки мали можливість відчути той захват, який охоплює тебе, коли в нічне небо злітають на форсажі винищувачі... або коли летиш у відкритій кабіні бойового гелікоптера, а під твоєю ногою, що наполовину стирчить з кабіни, пропливають дерева... Щодо крайового табору Чоти Крилатих, то наразі немає можливості проводити на ньому парашутні стрибки. Але, якщо їм вдасться запустити свій гелікоптер, то ця ідея отримає право на життя.

Довідка Пластового порталу: Костянтин Жук народився 21 травня 1955 року, у м. Сміла, Черкаської області. Освіта: закінчив Харківське військове авіаційне училище зв’язку у 1977 році, Одеський електротехнічний інститут зв’язку у 1992 році, Національну академію оборони України у 2001 році. Проходив військову службу: до 1992 року у Радянській армії – командир взводу, роти, батальйону зв’язку та радіотехнічного забезпечення польотів авіації; 1992-2004 рік у Збройних Силах України – начальник центру радіо та космічного зв’язку Генерального штабу ЗСУ, старший офіцер Генерального штабу ЗСУ, полковник. Пластування: Член Пласту з 1999 року, пластун сеньйор праці з 2000 р., позакурінний. Заступник голови СПС ст. Київ 1999 р., голова ОП УПС ст. Київ та Ічня 2000-2002 рр., референт УПС та ПП Північно-Східного регіону 1999-2002 рр., крайовий булавний УПС України 2002-2004 рр., член булави КБ УПС з квітня 2004 р. Заступник голови міжкрайової комісії військового пластування 2004-2007 рр. Радник Голови Пласту-НСОУ з питань співпраці з силовими міністерствами та відомствами з червня 2005 р. Представник Пласту-НСОУ в Громадській раді при Голові Державної прикордонної служби України з лютого 2006 року.

ст. пл. Михайло Дяків, ЛЧ
спеціально для Пластового порталу

Детальніше про умови участі у парашутному вишколі "Десант"

Обговорити це інтерв'ю на Пластовому форумі