ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№2-202-1/06    16 серпня 2006 р.

Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Горяйнова A.M.,
при секретарях Гаркавій В.Ю. та Устіменко О.С.,
за участю:
прокурорів Гудзь О.Н., Івченко О.А., Комаси О.Ю., Сахно Н.В., Семененко В.І., Солодкої Л.П.;
представників позивача Коломойського І.В. - Карташова В.В., Кузнєцової Н.С., Лукомського B.C., Сидоренко А.В., Хвінгії І.В.;
представника відповідача Роднянського О.Ю. — Конопольського О.М.;
представників третьої особи Іноземного підприємства «Інтер-Медіа» - Альошина О.Ю., Войнаровської О.І., К. Зігера, Макарова О.А., Стельмащука А.В., Філатова О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Коломойського Ігоря Валерійовича до Роднянського Олександра Юхимовича, за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Іноземного підприємства «Інтер-Медіа», про визнання права власності на частку в статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» в розмірі 70 (сімдесяти) відсотків статутного фонду, що становить 7000 (сім тисяч) гривень,

ВСТАНОВИВ:

Коломойський І.В. звернувся до суду з позовом до Роднянського О.Ю. про визнання права власності на частку в статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» ( далі ТОВ «ТРК«Студія 1+1») в розмірі 70 відсотків статутного фонду, що становить 7000 гривень.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з травня 2005 року між ним, відповідачем Роднянським О.Ю. та Фуксманом Б.Л. велися переговори щодо продажу позивачу належних їм корпоративних прав в ТОВ «ТРК «Студія 1+1» та пов'язаних з ним підприємствах.

Погоджуючи умови продажу своєї частки, Роднянський О.Ю. повідомив позивача про наявність у нього певних зобов'язань перед іноземною компанією «Central European Media Enterprises Ltd» (далі - Компанія «СМЕ»), відповідно до яких він повинен був отримати обов'язкову згоду Компанії «СМЕ» на продаж своєї частки у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1».

Позивач погодився з такими умовами та став чекати отримання Роднянським О.Ю. згоди від Компанії «СМЕ» на продаж належної йому частки у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1».

Крім цього, позивач погодився з умовою, згідно з якою він, як тільки це стане можливим, передасть Компанії «СМЕ» частку у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1» в розмірі ЗО відсотків статутного фонду цього товариства шляхом її продажу за номінальною вартістю в 3000 грн.

10 червня 2005 року Коломойський І.В. отримав лист, у якому було викладено умови надання згоди на передачу позивачу спірної частки Роднянського О.Ю. у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1» та корпоративних прав Фуксмана Б.Л. в інших підприємствах. Дані умови вже були погоджені Роднянським О.Ю. та Фуксманом Б.Л., а також Компанією «СМЕ», що підтверджувалось підписами Роднянського О.Ю., Фуксмана Б.Л. та Президента Компанії «СМЕ» Бьорка Р.

14 червня 2005 року Коломойський І.В. отримав електронною поштою лист від виконавчого віце-президента Компанії «СМЕ» Вільямс М., в якому повідомлялось, що Рада директорів Компанії «СМЕ» дала свою згоду на здійснення попередньо погодженої між ним, Фуксманом Б.Л. та Роднянським О.Ю. трансакції.

Після отримання від Компанії «СМЕ» згоди на передачу Роднянським О.Ю. належної йому частки у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1», 21 червня 2005 року в м. Женева відбулася зустріч між позивачем та відповідачем, на якій в усній формі ними було досягнуто згоди з усіх істотних умов щодо продажу відповідачем позивачу спірної частки в статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія «1+1».

Сторони домовились про те, що загальна сума, яку позивач повинен буде сплатити за спірну частку у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1», становить у гривнях еквівалент 70 мільйонів доларів США на момент здійснення платежу. Розрахунки підлягали здійсненню шляхом сплати авансу в готівковій формі в розмірі суми у гривнях, еквівалентної 2 мільйонам доларів США, а остаточний платіж — у безготівковій формі, шляхом перерахування на банківський рахунок Роднянського О.Ю. після реєстрації змін в установчих документах ТОВ «ТРК «Студія «1+1».

Також між Коломойським І.В. та Роднянським О.Ю. було погоджено, що право власності на спірну частку в статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1» перейде до позивача з моменту сплати авансу, на підтвердження чого Роднянський О.Ю. зобов'язався після отримання авансу підписати зі свого боку акт прийому-передачі частки та заяву до ТОВ «ТРК «Студія 1+1» про вихід зі складу учасників товариства.

За домовленістю сторін, сплата авансу повинна була відбутися протягом липня-серпня 2005 року під час зустрічі в м. Дніпропетровську. Позивач також погодився продати у подальшому ЗО відсотків частки у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1», придбаної ним у Роднянського О.Ю., Компанії «СМЕ» за її номінальною вартістю, тобто за 3000 гривень.

Після укладення 21 червня 2005 року договору купівлі-продажу спірної частки у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1» Роднянський О.Ю. почав ухилятися від виконання взятих на себе зобов'язань. Зокрема, він не з'явився до м. Дніпропетровська для отримання авансу та не надав банківських реквізитів власного рахунку для перерахування коштів.

У зв'язку з цим позивач на виконання зобов'язань, взятих на себе за договором від 21 червня 2005 року, вніс у депозит приватного нотаріуса
Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіної А.В. авансовий платіж на користь відповідача у сумі 10 100 000 гривень, що було еквівалентом 2 мільйонів доларів США за курсом Національного банку України на момент здійснення платежу, і таким чином виконав взяті на себе зобов'язання по сплаті авансу.

Позивач вважає, що після виконання ним зобов'язання по сплаті авансу за договором від 21 червня 2005 року до нього перейшло право власності на частку у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія «1+1» у розмірі 70 відсотків статутного фонду цього товариства.

Це право не визнається Роднянським О.Ю., оскільки останній всупереч умовам договору відмовляється надати на підтвердження права власності Коломойського І.В. підписаний зі свого боку акт прийому-передачі спірної частки та заяву до ТОВ «ТРК «Студія 1+1» про вихід зі складу учасників товариства.

Невиконання Роднянським О.Ю. зобов'язань за договором купівлі-продажу від 21 червня 2005 року унеможливлює здійснення Коломойським І.В. його права власності на частку у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1» та інших прав учасника цього товариства, які визначені в ст. 116 ЦК України та ст. 10 Закону України «Про господарські товариства».

Позивач Коломойський І.В., допитаний судом як свідок, повністю підтвердив в судовому засіданні вище викладені обставини.

Представники позивача в судовому засіданні позовну вимогу підтримали та підтвердили обставини, на які посилається позивач.

Представник відповідача Роднянського О,Ю. у судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що 21 червня 2005 року у м. Женева відповідач не укладав з позивачем ніякої усної угоди, предметом якої була б належна відповідачу частка у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1».

Представник відповідача підтвердив, що з весни 2005 року між Коломойським І.В., Роднянським О.Ю., Фуксманом Б.Л. та Компанією «СМЕ» йшли переговори про укладення низки угод щодо відчуження Роднянським О.Ю. та Фуксманом Б.Л. компаніям, які контролюються позивачем Коломойським І.В., належних їм корпоративних прав у компаніях, визначених у листі від 10 червня 2005 року, серед яких було ТОВ «ТРК «Студія 1+1».

Попередньою домовленістю передбачалося одночасне придбання компаніями, які контролюються Коломойським І.В., прав на спірну частку у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1» разом з іншими корпоративними правами у підприємствах, визначених у листі від 10 червня 2005 року. Загальна ціна таких угод попередньо була визначена у 100 мільйонів доларів США, з яких 70 мільйонів доларів США була ціна відчужуваної частки Роднянського О.Ю. у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1».

Сторони переговорів визначили, що умовою відчуження належних Роднянському О.Ю. та Фуксману Б.Л. корпоративних прав буде відповідна згода Ради директорів Компанії «СМЕ».

Представник відповідача пояснив, що підставою необхідності одержання згоди від Компанії «СМЕ» на продаж належної відповідачу частки у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1» була особиста воля Роднянського О.Ю.

Таку згоду Рада директорів Компанії «СМЕ» не дала, тому остаточної домовленості щодо цих угод сторони не досягли.

Представник відповідача підтвердив, що Роднянський О.Ю. дійсно 21 червня 2005 року перебував у м. Женева у зазначеному позивачем офісі. Однак стверджує, що на зустрічі з Коломойським І.В. від самого її початку і до самого закінчення, окрім позивача і відповідача, були присутні представники Компанії «СМЕ» та Фуксман Б.Л. Особисте спілкування позивача з відповідачем за відсутності інших вказаних осіб, за твердженнями представника відповідача, не мало місця.

За твердженнями представника відповідача, купівля Коломойським І.В. належної Роднянському О.Ю. частки у ТОВ «ТРК «Студія 1+1» не була предметом обговорення на цій зустрічі.

Щодо самого листа від 10 червня 2005 року, представник відповідача підтвердив факт його підписання Роднянським О.Ю. та пояснив, що оригінал цього листа з підписами сторін був переданий до Компанії «СМЕ».

Представник відповідача також не заперечив факту одержання адвокатами відповідача засобами електронної пошти листа від 14 червня 2005 року, однак не вважає його згодою Ради директорів Компанії «СМЕ» та підтвердженням наявності такої згоди, посилаючись на те, що цей лист надійшов з невідомої електронної адреси та не містить підпису відправника.

Представники третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Іноземного підприємства «Інтер-Медіа» (далі ІП «Інтер-Медіа») у судовому засіданні заперечили проти позову, посилаючись на те, що позивач Коломойський І.В. не довів факт укладення ним з Роднянським О.Ю. усної угоди про відчуження останнім належної йому спірної частки у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1» на вказаних позивачем умовах.

У разі, якщо така угода була б укладена між сторонами, вона не відповідала б вимогам закону, оскільки при її укладенні не було дотримано переважне право ІП «Інтер-Медіа» на придбання спірної частки у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1», передбачене ст. 147 ЦК України, ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» та установчими документами ТОВ «ТРК «Студія 1+1».

Крім цього, діючим законодавством України передбачене обов'язкове нотаріальне посвідчення правочину щодо придбання позивачем спірної частки у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1», а недодержання вимог закону щодо нотаріального посвідчення такого правочину свідчить про його нікчемність.

З точки зору представників третьої особи, спірна частка у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1» є спільною сумісної власністю Роднянського О.Ю. та його дружини Мірошниченко В.І., оскільки була набута подружжям у період їхнього шлюбу. Тому відчуження цієї частки було можливе лише за згодою Мірошниченко В.І. Остання своєї згоди на відчуження Роднянським О.Ю. спірної частки у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1» не давала.

Представники третьої особи також вважають, що спірна частка у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1» взагалі не є об'єктом права власності, а позивачем було обрано неналежний спосіб захисту свого права.

Для встановлення фактів, які обґрунтовують заявлені вимоги та заперечення, судом протягом розгляду справи по суті був допитаний як свідок позивач Коломойський І.В., допитані свідки Новіков Т.Ю. та Фуксман Б.Л., досліджені письмові докази, серед яких були копії установчих документів ТОВ «ТРК «Студія 1+1», ІП «Інтер-Медіа», копії листів, переданих засобами електричного зв'язку від 13 травня 2005 року, 26 травня 2005 року, 10 червня 2005 року, 14 червня 2005 року, 23 червня 2005 року, 27 червня 2005 року, 11 серпня 2005 року, 16 серпня 2005 року, 19 серпня 2005 року, ЗО серпня 2005 року, копії протоколів засідання Ради директорів Компанії «СМЕ» від 02 червня 2005 року, 22 червня 2005 року, 28 липня 2005 року, документи про внесення Коломийським І.В. на депозит нотаріуса авансового платежу, письмові пояснення Пенна Д., Гаріна М. та Бьорка P., матеріали публікацій у газеті «Дзеркало тижня» та інші письмові докази.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідків та дослідивши письмові докази, суд вважає необхідним позов Коломойського І.В. задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «ТРК «Студія 1+1» було зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 05 липня 1996 року.

Засновниками цього товариства були Роднянський О.Ю. та ІП «Інтер-Медіа» (назва на час реєстрації - Підприємство «Інтер-Медіа»).

Станом на 21 червня 2005 року учасниками ТОВ «ТРК «Студія 1+1» були Роднянський О.Ю., якому належала частка у розмірі 70 відсотків статутного фонду, що становило 7000 гривень, та ІП «Інтер-Медіа», якому належала частка у розмірі 30 відсотків статутного фонду, що становило 3000 гривень.

Вказані обставини підтверджуються наданими та дослідженими судом копіями свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 034902, виданого державним реєстратором Печерської районної у м. Києві державної адміністрації Воробей М.Ю., довідки з єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) № 13221 від 23 серпня 2005 року, статуту ТОВ «ТРК «Студія 1+1» із змінами та доповненнями, затвердженими учасниками товариства та зареєстрованими Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 21 березня 1997 року, 28 липня 1998 року, 20 травня 1999 року та 05 серпня 2002 року, а також установчого договору про створення та діяльність ТОВ «ТРК «Студія 1+1» зі змінами та доповненнями, зареєстрованими 21 березня 1997 року, 28 серпня 1998 року та 20 травня 1999 року.

Судом також встановлено, що з початку 2005 року між Коломойським і.В. та Роднянським О.Ю. велись переговори щодо укладення договору купівлі-продажу, за яким позивач придбає належну відповідачу частку у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1» в розмірі 70 відсотків статутного фонду цього товариства.

Крім цього, у зазначений період часу між Коломойським І.В., Фуксманом Б.Л. та Компанією «СМЕ» також велись переговори щодо укладення договорів купівлі-продажу, за якими позивач придбає у Фуксмана Б.Л. належні йому корпоративні права у ряді іноземних компаній.

Вказані обставини підтверджуються наданими та дослідженими судом копіями листів, переданих засобами електричного зв'язку, від Фуксмана Б.Л. та Коломойського І.В. на адресу Компанії «СМЕ», датованого 13 травня 2005 року, від Коломойського І.В. на адресу Компанії «СМЕ» та Фуксмана Б.Л., датованого 26 травня 2005 року, від Компанії «СМЕ» на адресу Фуксмана Б.Л., Коломойського І.В. та компанії «Innova Film GmbH», датованого 10 червня 2005 року, від Компанії «СМЕ» на ім'я Коломойського І.В., датованого 14 червня 2005 року, а також поясненнями позивача Коломойського І.В., допитаного як свідка, показами свідків Фуксмана Б.Л. та Новікова Т.Ю.

У відповідності до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Істотними умовами договору купівлі-продажу, у відповідності до ст. 655 ЦК України, є умова сторін про предмет договору - майно, майнове право (товар), яке продавець зобов'язується передати у власність другій стороні — покупцеві.

Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містиш істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Судом встановлено, що 21 червня 2005 року у м. Женева між позивачем Коломойським І.В. та відповідачем Роднянським О.Ю. було досягнуто згоди з усіх істотних умов продажу відповідачем позивачу належної йому частки у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1» в розмірі 70 відсотків статутного фонду цього товариства та в усній формі укладено договір купівлі-продажу вказаної частки у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1» на наступних умовах:

1. Роднянський О.Ю. передає Коломойському І.В. у власність частку у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1» в розмірі 70 відсотків статутного фонду цього товариства, а Коломойський І.В. сплачує за неї Роднянському О.Ю. суму у гривнях, еквівалентну 70 мільйонам доларів США за курсом НБУ на момент сплати;
2. Коломойський І.В. протягом липня-серпня 2005 року у м. Дніпропетровську сплачує Роднянському О.Ю. у готівковій формі аванс у гривнях у розмірі, еквівалентному 2 мільйонам доларів США за курсом НБУ на момент сплати;
3. Після сплати авансу до Коломойського І.В. переходить право власності на
частку у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1»;
4. Роднянський О.Ю. до вересня 2005 року здійснює  дії, необхідні для оформлення передачі ним Коломойському І.В. частки у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1» та подальшої державної реєстрації змін в установчих документах ТОВ «ТРК «Студія 1+1», серед яких - підписання акту прийому - передачі частки у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1», складення заяви про вихід з ТОВ «ТРК «Студія 1+1» та складення заяви про скликання зборів учасників ТОВ «ТРК «Студія 1+1»;
5. Після виконання Роднянським О.Ю. вказаних дій та державної реєстрації змін в установчих  документах ТОВ «ТРК «Студія 1+1» щодо складу учасників Коломойський І.В. перераховує на додатково вказаний Роднянським О.Ю. рахунок суму у гривнях, еквівалентну 68 мільйонам доларів США за  курсом НБУ на момент перерахування.

Крім цього, позивач Коломойський І.В. погодився, як тільки це стане можливим, передати Компанії «СМЕ» або будь-якій з її дочірніх компаній частку в статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1» в розмірі 30 відсотків статутного фонду цього товариства за її номінальною вартістю 3000 гривень.

Вказані обставини прямо підтверджуються поясненнями позивача Коломойського І.В., допитаного судом як свідка, який пояснив, що вів переговори з Роднянським О.Ю. та Фуксманом Б.Л. щодо купівлі належних їм корпоративних прав, в тому числі спірної частки Роднянського О.Ю. у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1». В період з квітня 2005 року позивач домовився з Роднянським про ціну належної останньому частки у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1» в розмірі 70 відсотків статутного фонду цього товариства у 70 мільйонів доларів США. Крім цього, позивач домовився з Фуксманом Б.Л. про ціну належних останньому часток та акцій в іноземних компаніях, зокрема німецької компанії «Іннова», у ЗО мільйонів доларів США. Позивачу було важливо придбати належну Фуксману Б.Л. частку у вказаній німецькій Компанії, оскільки вона володіє архівом Студії 1+1.

Роднянський О.Ю. та Фуксман Б.Л. повідомили позивача про те, що їм необхідно отримати дозвіл від Компанії «СМЕ» на проведення трансакції.

У зв'язку з цим позивач весною 2005 року зустрічався з керівництвом Компанії «СМЕ».

За наслідками зустрічей 13 травня 2005 року позивач, відповідач та Фуксман Б.Л. відправили до Компанії «СМЕ» офіційну пропозицію, в якій Роднянський О.Ю. та Фуксман Б.Л. вимагали дозволу на продаж належних їм часток  Коломойському І.В.

У відповідь на це Компанія «СМЕ» направила лист від 10 червня 2005 року, в якому були викладені основні умови до Фуксмана Б.Л., Роднянського О.Ю. та Коломойського І.В. для реалізації угоди. Усе було узгоджено та підписано.
Під час розмови з представником Компанії «СМЕ» Вільямс М. позивач Коломойський І.В. підтвердив, що готовий укласти угоду з Роднянським О.Ю., але останній чекає рішення Ради директорів Компанії «СМЕ». Вільямс М. запевнила позивача у тому , що таке рішення буде прийнято 12-14 червня 2005 року.
14 червня 2005 року на електрону адресу позивача надійшов документ, у якому повідомлялось, що Рада директорів затвердила трансакцію та не перешкоджає бажанням Фуксмана Б.Л. та Роднянського О.Ю.

Після цього позивач за телефоном домовився з Роднянським О.Ю. про зустріч у м. Женева для укладення договору.

21 червня 2005 року у м. Женева у приміщенні офісу позивача він у присутності першого заступника голови правління АКБ «Приват банк» Новікова Т.Ю. зустрівся з Роднянським О.Ю. Під час зустрічі Роднянський О.Ю. запропонував, а Коломойський І.В. погодився купити належну відповідачу частку у статутному фонді' ТОВ «ТРК «Студія 1+1» у розмірі 70 відсотків статутного фонду за суму у гривнях, еквівалентну 70 мільйонам доларів США.

Сторони домовились про те, що позивач протягом липня-серпня 2005 року у м. Дніпропетровську сплатить відповідачу у готівковій формі аванс у гривнях у розмірі, еквівалентному 2 мільйонам доларів США, після чого до позивача перейде право власності на придбану частку, а відповідач підпише акт прийому-персдачі частки, заяву про вихід із товариства, необхідні для переоформлення документів у міськвиконкомі.

Сторони також домовились про те, що решту суми, еквівалентної 68 мільйонам доларів США, позивач сплатить до кінця вересня 2005 року на вказаний Роднянським О.Ю. рахунок.

Домовившись, сторони потиснули один одному руки.

Через декілька днів позивач дізнався від Фуксмана Б.Л. про те, що Компанія «СМЕ» вимагає проведення реструктуризації, після якої було б можливим завершити трансакцію. У телефонній розмові з Роднянським О.Ю. позивач отримав від нього запевнення про те, що найближчими 30 днями буде завершена реструктуризація і позивач зможе сплатити аванс та отримати від Роднянського О.Ю. всі необхідні документи.

У серпні 2005 року позивач почав турбуватися, що Роднянський О.Ю. не з'являється для отримання грошей та не виконує інші свої зобов'язання. Позивач дав вказівку своїм адвокатам направити листи та готуватися до судових дій, а представник позивача вніс на депозит нотаріуса суму авансу, еквівалентну 2 мільйонам доларів США.

Вказані обставини також підтверджуються показаннями допитаного у судовому засіданні свідка Новікова Т.Ю., який повідомив, що у квітні 2005 року йому стало відомо про те, що позивач Коломойський І.В. проводить переговори з Роднянським О.Ю. та Фуксманом Б.Л. про придбання належної Роднянському О.Ю. частки у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1» у розмірі 70 відсотків статутного фонду та належних Фуксману Б.Л. корпоративних прав у ряді іноземних компаній.

Протягом переговорів сторони обмінювались листами, серед яких був лист від 10 червня 2005 року, у якому формулювались умови майбутньої трансакції. Зі слів позивача свідку було відомо про те, що Фуксману Б.Л. та Роднянському О.Ю. необхідно було погодити свої дії щодо відчуження належних їм корпоративних прав із Компанією «СМЕ».

14 червня 2006 року позивач отримав електронне повідомлення про згоду Компанії «СМЕ» на здійснення трансакції, після чого він запросив Фуксмана Б.Л. та Роднянського О.Ю. до м. Женева.

21 червня 2005 року у м. Женева у будинку № 29, розташованому по вул. Рю де ля Ротісері відбулась зустріч між Коломойським І.В. та Роднянським О.Ю., на якій між ними в усній формі було досягнуто згоди з усіх істотних умов щодо продажу відповідачем позивачу частки в статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1» в розмірі 70 відсотків статутного фонду.

Крім Коломойського І.В. та Роднянського О.Ю. на зустрічі був присутній і свідок Новіков Т.Ю., який надавав позивачу консультаційні послуги.

Свідок також показав, що між позивачем та відповідачем була досягнута усна домовленість, відповідно до якої загальна сума, яку позивач повинен був перерахувати в оплату вартості частки, становить суму в гривнях, еквівалентну 70 мільйонам доларів США на момент здійснення платежу. Розрахунки підлягали здійсненню шляхом сплати Роднянському О.Ю. за місцем знаходження АКБ «ПриватБанк» у м. Дніпропетровську авансу в готівковій формі в гривнях в розмірі суми, еквівалентної 2 мільйонам доларів США. Решту суми у розмірі, еквівалентному 68 мільйонам доларів США, позивач Коломойський І.В. зобов'язався сплатити відповідачу на зазначений ним рахунок після реєстрації відповідних змін до статуту ТОВ «ТРК «Студія 1+1». Позивач також погодився у подальшому передати Компанії «СМЕ» частку у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1» у розмірі 30 відсотків статутного фонду.

Після цього сторони потиснули руки та погодились у тому, що немає необхідності укладати письмовий договір.

Крім цього, під час розгляду справи представник Роднянського О.Ю. у своїх поясненнях визнав факт того, що протягом процесу переговорів сторонами була визначена попередня сума продажу належної відповідачу спірної частки у Статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1» у розмірі 70 мільйонів доларів США.

У відповідності до ст. 208 ЦК України правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, мають вчинятися у простій письмовій формі.

Разом з тим, згідно із ч. 1 ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Законом не встановлена недійсність укладених в усній формі договорів щодо купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.

У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 218 ЦК України, у разі недодержання сторонами письмової форми правочину заперечення однією зі сторін факту вчинення такого правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Стаття 218 ЦК України містить декілька норм права. Припис про заборону суду, постановляючи рішення, брати до уваги показання свідків, міститься у нормі, що визначає допустимі засоби доказування при запереченні факту вчинення правочину. Тобто зазначені обмеження засобів доказування та застосування доказів у рішенні суду стосується виключно заперечень сторони проти правочину.

Виходячи із наведеного, суд, керуючись ч. 2 ст. 59 ЦПК України, вважає показання свідка Фуксмана Б.Л., якими представник відповідача Роднянського О.Ю. та представники третьої особи ІП «Інтер-Медіа» заперечують факт укладення між Роднянським О.Ю. та Коломойським І.В. договору купівлі-продажу спірної частки у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1», недопустимим доказом та не бере його до уваги при постановленні судового рішення.

Суд також не бере до уваги надані представниками третьої особи ІП «Інтер-Медіа» у якості письмових доказів, що заперечують укладення між Коломойським І.В. та Роднянським О.Ю. договору купівлі-продажу спірної частки у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1», письмові показання Пенна Д. від 04 листопада 2005 року, письмові показання Гаріна М. від 08 листопада 2005 року та письмові показання Бьорка Р. від 05 липня 2006 року, оскільки за своїм змістом вони фактично є письмовими показаннями свідків.

ЦПК України не передбачає такого засобу доказування як письмові показання свідків. Отримання від особи свідчень про відомі їй обставини, які мають значення у справі, можливо лише в порядку, встановленому для допиту свідка, тобто безпосереднього допиту особи в суді у відповідності до ст. 180-182 ЦПК України.
Таким чином, у відповідності до ч. 2 ст. 57 ЦПК України, письмові показання Пенна Д., Гаріна М. та Бьорка Р. не є засобом доказування у цивільному процесі.

Крім цього показання Пенна Д., Гаріна М. та Бьорка Р. представники ІП «Інтер-Медіа» надали суду для заперечення факту укладення між Родняиським О.Ю. та Коломойським І.В. усного договору купівлі-продажу спірної частки у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1». Але у відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 218 ЦК України такі докази як показання свідків є недопустимими для заперечення обставини укладення усного правочину, та за правилами ч. 2 ст. 59 ЦПК України, у будь якому разі не приймаються судом до уваги при постановлені рішення.

Заперечуючи проти факту укладення між сторонами договору купівлі-продажу спірної частки у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1» від 21 червня 2006 року, представник відповідача Роднянського О.Ю. та представники третьої особи ІП «Інтєр-Медіа» послались на досліджені судом письмові докази , серед яких були копії листів, переданих засобами електричного зв'язку, від Компанії «СМЕ» на адресу Роднянського О.Ю., датованого 23 червня 2005 року, від Компанії «СМЕ» на адресу Коломойського І.В., датованого 27 червня 2005 року, від адвокатської компанії «Андреас Софоклеус і Ко» на адресу Фуксмана Б.Л. та Роднянського О.Ю., датованого 11 серпня 2005 року, від Компанії «СМЕ» на адресу Коломойського І.В., датованого 16 серпня 2005 року, від адвокатської компанії «Андреас Софоклеус і Ко» на адресу Фуксмана Б.Л. та Роднянського О.Ю., датованого 19 серпня 2005 року та листа від Фуксмана Б.Л. та Роднянського О.Ю. на адресу Коломойського І.В. , датованого ЗО серпня 2005 року, які стосуються переговорів між Коломойським І.В., Роднянським О.Ю., Фуксманом Б.Л. та Компанією «СМЕ».

Разом з тим зі змісту вказаних листів вбачається, що викладені в них обставини стосуються можливої комплексної передачі Коломойському І.В. належних Роднянському О.Ю. та Фуксману Б.Л. прав у групі компаній, визначених як «Studio 1+1 Group».

У відповідності до визначення, даного у листі від Компанії «СМЕ» на адресу Фуксмана Б.Л., Коломойського І.В. та компанії «Innova Film GmbH», датованого 10 червня 2005 року, під «Studio 1+1 Group» сторони переговорів мали на увазі компанії: Innova Film GmbH, зареєстрована в Німеччині; International media servises, зареєстрована на Бермудах та має податкову резиденцію у м. Цуг, Швейцарія; TV media Planet, зареєстрована на Кіпрі; Intermedia, зареєстрована в Україні; Studio 1+1, зареєстрована в Україні.

Таким чином, викладена у зазначених листах інформація безпосередньо не стосувалась укладеного між Коломойським І.В. та Роднянським О.Ю. договору купівлі-продажу спірної частки у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1» від 21 червня 2005 року, тому суд визнає ці письмові докази такими, які не містять інформації щодо предмета доказування у даній справі.

З цих же підстав суд не бере до уваги й матеріали інтерв'ю позивача Коломойського І.В., опублікованого у газеті «Дзеркало тижня» № 32 від 20-26 серпня 2006 року та № 34 від 3-9 вересня 2005 року.

Інших допустимих прямих доказів на заперечення факту вчинення спірного правочину представники відповідача та третьої особи суду не надали.

Виходячи із ст. 218 ЦК України, доведення факту вчинення та змісту правочину, укладеного сторонами із недодержанням письмової форми, не обмежується певними засобами доказування.

Як зазначалось раніше, обставини укладення договору купівлі-продажу спірної частки у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1» від 21 червня 2005 року на вище вказаних умовах встановлюються судом, зокрема показаннями свідка Новікова Т.Ю., допитаного у судовому засіданні 26 травня 2006 року та особистими поясненнями позивача Коломойського І.В., допитаного як свідка.

При цьому свідчення Коломойського І.В. за визначенням ч. 2 ст. 57 ЦПК України є таким джерелом доказування, як пояснення сторони. Процедура надання стороною (позивачем) суду таких пояснень, яка аналогічна по формі процедурі допиту свідка, не змінює суті цього джерела доказування, не ототожнюючи його з показаннями свідка.

Тобто обставини укладення договору купівлі-продажу спірної частки у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1» від 21 червня 2005 року встановлюються не тільки показаннями свідка Новікова Т.Ю., але й таким окремим джерелом доказів, як поясненнями позивача, надані суду в порядку ст. 184 ЦПК України під присягою.

Прийняті та досліджені докази суд вважає достовірними та достатніми для встановлення факту укладення між сторонами договору купівлі-продажу спірної частки у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1» від 21 червня 2005 року на зазначених раніше умовах.

При оцінці доказів суд також бере до уваги, що відповідач Роднянський О.Ю. неодноразово викликався судом для надання особистих показань, як свідка в порядку ст.ст. 62,184 ЦПК України, але ухилився від прибуття у судове засідання та не скористався протягом тривалого часу розгляду справи правом надати такий доказ для обгрунтування своєї позиції, як особисті свідчення, повідомлені суду під присягою.

Протягом розгляду справи відповідачем Роднянським О.Ю. було подано суду письмові пояснення щодо обставин справи, але у відповідності до ст. 57 ЦПК України вони не є джерелом доказів у цивільному процесі.

Не може бути підставою для звільнення відповідача та третьої особи від доказування обставин щодо укладення між сторонами договору купівлі-продажу спірної частки у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+]» рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2006 року по справі за позовом ІП «Інтер-Медіа» до Роднянського О.Ю. та Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Сервісез Юкрейн», з огляду на наступне.

За ч. З ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2006 року вбачається, що Коломойський І.В. не був залучений до участі у справі, тому у відповідності до ч. З ст. 61 ЦПК України обставини, які стосуються укладення між Коломойським І.В. та Роднянським О.Ю. договору купівлі-продажу спірної частки у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1», не можуть вважатися встановленими та підлягають доказуванню під час розгляду даної справи на загальних підставах.

Крім того, обставинами, які встановлені судовим рішенням та не доказуються при розгляді інших справ, є фактичні обставини справи, а не правова оцінка відносин сторін, викладена у рішенні суду.

Суд вважає безпідставним твердження представників третьої особи ІП «Інтер-Медіа», що договір купівлі-продажу спірної частки у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1» підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню.

У відповідності до ч. 1 ст. 209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Чинне законодавство, зокрема ст. 147 ЦК України та ст. 53 Закону України «Про господарські товариства», не містять припису про обов'язкове нотаріальне посвідчення правочину щодо відчуження частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.

У відповідності до ч. З ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані зі зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи зі складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально посвідчений документ про передання права засновника (учасника) іншій особі, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

Вказана норма не встановлює правила про обов'язковість нотаріального посвідчення правочину щодо відчуження частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, а лише вказує на необхідність подання державному реєстратору нотаріально посвідченого документа про передання права засновника (учасника) іншій особі. Зокрема, таким документом може бути посвідчений нотаріусом акт прийому-передачі частки або посвідчена нотаріусом копія такого акту, посвідчена нотаріусом копія договору купівлі-продажу частки тощо.

Виходячи з того, що законом не вимагається обов'язкове нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу частки у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю, укладений сторонами договір від 21 червня 2005 року не містить такої вади форми, яка б призвела до його нікчемності.

У відповідності до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Договір купівлі-продажу спірної частки у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1», укладений між Коломойським І.В. та Роднянським О.Ю. 21 червня 2005 року є правомірним та дійсним, оскільки при його укладенні було додержано всіх вимог, що визначені ст. 203 ЦК України, необхідних для чинності правочину.

Зміст укладеного між сторонами 21 червня 2005 року договору купівлі-продажу спірної частки у ТОВ «ТРК «Студія 1+1» не суперечить ЦК України та іншим актам цивільного законодавства. Можливість укладення договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю прямо передбачена ч. 1 ст. 147, ст. 655 та ч. 2 ст. 656 ЦК України.

Сторони договору, позивач та відповідач, мають повний обсяг цивільної дієздатності.

Доказів того, що волевиявлення сторін не було вільним і не відповідало їх внутрішній волі, суду не надано.

Посилання представників третьої особи ІП «Інтер-Медіа» на необхідність відмови позивачеві у захисті порушеного права на підставі ч.3 ст.16 ЦК України, оскільки мало місце порушення ч.2 ст.13 ЦК України: позивач та відповідач при здійсненні своїх прав були зобов'язані утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а саме не порушувати її переважного права на придбання спірної частки у статутному капіталі ТОВ «ТРК «Студія 1+1», суд вважає необгрунтованим з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Суд, згідно із ч. 3 ст. 16 ЦК України, може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 ЦК України.

Тобто зі змісту наведених норм випливає, що суд може, але не зобов'язаний відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі вчинення нею дій, що могли б порушити права інших осіб.

Крім цього, у відповідності до ч. 2 ст. 147 ЦК України учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток. При цьому особою, що зобов'язана дотримуватися певної поведінки (вчасно зробити оферту укласти договір купівлі-продажу частки, повідомити про умови такого договору, укласти договір на запропонованих умовах з учасником товариства, який виявів про це бажання тощо) є саме учасник товариства з обмеженою відповідальністю, що продає частку у статутному капіталі, а не його контрагент. Такою особою у справі є відповідач Роднянський О.Ю. Чинне законодавство України не містить норм, що зобов'язують покупця частки вчиняти дії, спрямовані на здійснення рештою учасників товариства з обмеженою відповідальністю переважного права купівлі частки у статутному капіталі товариства.

За змістом ч. 1 ст. 19 Конституції України, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Таким чином, оскільки позивач Коломойський І.В. - покупець за договором купівлі-продажу спірної частки у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1» від 21 червня 2005 року - не вчиняв дій, що могли б порушити права інших осіб, відсутні передбачені ч. 3 ст. 16 ЦК України підстави для відмови у захисті його цивільного права.

Також необгрунтованим суд вважає твердження представників третьої особи про порушення переважного права ІП «Інтер-Медіа» на придбання спірної частки в ТОВ «ТРК «Студія 1+1» та про неможливість її відчуження без згоди ІП «Інтер-Медіа».

У відповідності до ч. 1 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам.

Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам, згідно із ч. 2 ст. 147 ЦК України, допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Тобто ч. 2 ст. 147 ЦК України не пов'язує можливість укладення договору відчуження учасником товариства своєї частки з наявністю згоди на це решти учасників.

Враховуючи, що ч. 2 ст. 147 ЦК України, яка регулює ті ж відносини, що й ч. 1 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства», набрала чинності пізніше, саме вказана норма ЦК України має бути застосована до регулювання відносин щодо відчуження учасником товариства своєї частки у статутному капіталі.

Статут ТОВ «ТРК «Студія 1+1» не містить заборони щодо відчуження (відступлення) одним із учасників товариства своєї частки третім особам.

У зв'язку з цим відсутні підстави вважати договір купівлі-продажу частки у розмірі 70 відсотків статутного капіталу ТОВ «ТРК «Студія 1+1» таким, що вчинений з порушенням наведених вище приписів законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 147 ЦК України, учасники товариства з обмеженою відповідальністю користуються переважним правом придбання частки (її частини) учасника, який її відступив, пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Інших положень щодо порядку реалізації учасниками товариства з обмеженою відповідальністю переважного права на придбання частки в статутному капіталі товариства норми чинного законодавства України не містять.

Єдиним учасником товариства, якому належить переважне право придбання частки в статутному капіталі ТОВ «ТРК «Студія 1+1», є ІП «Інтер-Медіа».

Статутом ІП «Інтер-Медіа», зареєстрованим державним реєстратором Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації 18 січня 2005 року, передбачено, що ІП «Інтер-Медіа» створено за рішенням засновника - Компанії «Innova Film GmbH» - юридичної особи за законодавством Федеративної Республіки Німеччина, що зареєстрована в Суді першої інстанції м. Дюссельдорф, ФРН.
і Згідно з п. 6.2. статті 6 Статуту ІП «Інтер-Медіа», засновник має право приймати рішення з усіх питань діяльності підприємства, у тому числі і з тих, що віднесені цим статусом до компетенції Генерального директора.

У відповідності до п. 6.11. статті 6 Статуту ІП «Інтер-Медіа» повноваження Генерального директора ІП «Інтер-Медіа» обмежуються правом на укладання угод, сума якихіне перевищує 50 000.00 гривень.

Таким чином, рішення про придбання спірної частки у розмірі 70 відсотків статутного фонду ТОВ «ТРК «Студія 1+1» на запропонованих Роднянським О.Ю. умовах могло бути прийняте засновником ІП «Інтер-Медіа» - компанією «Innova Film GmbH».

Відповідно до офіційного роздруку станом на 17 жовтня 2005 року торгового реєстру, відділ Б суду першої інстанції м. Дюссельдорф управляючий Фуксман Б. має право одноособово представляти товариство «Innova Film GmbH» та повноваження від імені1 товариства укладати правові акти із собою від власного імені або у якості представника третьої особи.

Ця обставина підтверджується також наданим та дослідженим судом письмовим доказом - Статутом ІП «Інтер-Медіа», який містить підпис Фуксмана Б.Л. як керівника його засновника — компанії «Innova Film GmbH».

Письмові докази, а саме листи від 13 травня 2005 року та 10 червня 2005 року, підтверджують, що компанії «Innova Film GmbH» було відомо про домовленість між Коломойським І.В. та Роднянським О.Ю. про продаж частки у статутному капіталі ТОВ «ТРК «Студія «1+1» та умови такого продажу.

Лист від 10 червня 2005 року, в якому в тому числі зазначалось про наміри Роднянського О.Ю. продати належну йому частку у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1» Коломойському І.В. були адресовані й компанії «Innova Film GmbH» в особі її директора та одночасно одного із її власників, Фуксмана Б.Л.

Фуксман Б.Л. знав про намір Роднянського О.Ю. продати належну йому частку у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1» позивачу Коломойському І.В.

Підписавши зазначений лист, Фуксман Б.Л. таким чином виразив волю засновника ІП «Інтер-Медіа», яка полягала у згоді на продаж Роднянським О.Ю. своєї частки у ТОВ «ТРК «Студія 1+1» Коломойському І.В. та фактичній відмові від переважного права її купівлі.

Твердження представників третьої особи ІП «Інтер-Медіа» про те, що відповідач Роднянський О.Ю. не міг відчужити спірну частку у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1» без отримання попередньої письмової згоди ІП «Інтер-Медіа», наданої в порядку, визначеному ст. 8 Установчого договору про створення та діяльність ТОВ «ТРК «Студія 1+1», а порушення цього порядку тягне за собою недійсність укладеного з позивачем договору від 21 червня 2005 року, як це передбачено п. 8.7 вказаного Установчого договору, суд вважає безпідставним з огляду на наступне.
Стаття 8 Установчого договору про створення та діяльність ТОВ «ТРК «Студія 1+1» зі змінами та доповненнями, зареєстрованими 21 березня 1997 року, 28 серпня 1998 року та 20 травня 1999 року, учасниками якого є відповідач Роднянський О.Ю. та ІП «Інтер-Медіа», містить спеціальний порядок відчуження Роднянським О.Ю. своєї частки у статутному фонді товариства іншій особі.

Закріплений в Установчому договорі про створення та діяльність ТОВ «ТРК «Студія 1+1» порядок відрізняється від встановленого абз. 2 ч. 2 ст. 147 ЦК України, покладаючи на учасника, що має намір відчужити свою частку, додаткові обов'язки.
При цьому установчий договір про створення та діяльність ТОВ «ТРК «Студія 1+1» породив зобов'язання, учасниками якого є Роднянський О.Ю. та ІП «Інтер-Медіа».

За правилами ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Із зазначеного випливає, що позивач Коломойський І.В. при укладанні договору купівлі-продажу спірної частки у ТОВ «ТРК «Студія 1+1» не був зв'язаний умовами Установчого договору про створення та діяльність ТОВ «ТРК «Студія 1+1» та повинен був керуватися приписами ч. 2 ст. 147 ЦК України.

Крім цього, установчий договір за правилами ч. 2 ст. 142 ЦК України не є установчим документом, а Статут ТОВ «ТРК «Студія 1+1» ніяких приписів щодо певного порядку відчуження Роднянським О.Ю. своєї частки у статутному капіталі не містить.

Підставою недійсності правочину за ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Стаття 203 ЦК України містить вичерпний перелік вимог щодо правочину та не пов'язує порушення однією стороною своїх обов'язків перед третьою особою з недійсністю правочину.

Суд також вважає, що такий спеціальний наслідок порушення переважного права учасника товариства з обмеженою відповідальністю купівлі частки, як переведення до нього прав та обов'язків покупця за правилами ст. 8 та ч. 4 ст. 362 ЦК України, може бути застосований тільки при порушенні учасником, що відчужує частку, приписів ч. 2 ст. 147 ЦК України.

Таким чином, можливе порушення Роднянським О.Ю. зобов'язання за ст. 8 Установчого договору про створення та діяльність ТОВ «ТРК «Студія 1+1» має наслідком застосування з боку ІП «Інтер-Медіа» до нього санкцій, встановлених у цьому договорі та у ст. 611 ЦК України, але жодним чином не впливає на дійсність договору купівлі-продажу спірної частки у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1» від 21 червня 2005 року, на відносини між Роднянським О.Ю. та Коломойським І.В., а також на відносини між ІП «Інтер-Медіа» та Коломойським І.В. та на права Коломойського І.В. щодо спірної частки у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1» і не створює можливості переведення до ІП «Інтер-Медіа» прав та обов'язків покупця.
Обставини можливого порушення Роднянським О.Ю. зобов'язань за ст. 8 Установчого договору про створення та діяльність ТОВ «ТРК «Студія 1+1» не стосуються предмета доказування у даній цивільній справі.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про те, що при укладенні між Роднянським О.Ю. та Коломойським І.В. договору купівлі-продажу від 21 червня 2005 року переважне право іншого учасника ТОВ «ТРК «Студія 1+1» ІП «Інтер-Медіа» - щодо купівлі спірної частки у статутному фонді вказаного товариства порушено не було.

Безпідставним також є твердження представника відповідача Роднянського О.Ю.1 та представників третьої особи ІП «Інтер-Медіа» про неналежність частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до майна та, як наслідок, на неможливість визнання судом права власності Коломойського І.В. на спірну частку у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1» з огляду на наступне.

Частка у статутному капіталі (фонді) товариства з обмеженою відповідальністю є комплексом корпоративних прав, що визначають статус особи як учасника товариства, тобто особистих немайнових прав (насамперед, право участі) та майнових прав (право вимоги виплати грошей, як дивідендів, право вимоги виплати грошей чи передачі речей при виході з товариства тощо). При цьому вказані права не можуть виступати самостійними, окремими від частки у статутному капіталі, об'єктами цивільних прав, що передбачено ч. 1 ст. 100 ЦК України.

Частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю має кількісну характеристику, за якою визначається обсяг прав учасника, які є правовим змістом частки (кількість голосів у загальних зборах учасників товариства, розмір дивідендів, які може вимагати учасник тощо). Правовий зміст частки визначається законом, зокрема ст. 116 ЦК України та ст. 10 Закону України «Про господарські товариства».

Право на частку є зустрічним наданням, яке отримує учасник від товариства при внесенні вкладу до статутного капіталу товариства, та згідно із ст. 13 Закону України «Про господарські товариства» підлягає грошовій оцінці.

За визначенням, даним в абз. 2 ч. 2 ст. З Закону України «Про оцінку майна, майнрвих прав та професійну оціночну діяльність в Україні», майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Частка у статутному капіталі товариства з обмеженню відповідальністю, згідно із сті 147 ЦК України, може бути предметом договору купівлі-продажу та інших правочинів, спрямованих на відчуження майна.

У відповідності до ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі: гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Частиною 1 ст. 190 ЦК України встановлено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Таким чином, частка у статутному капіталі ТОВ є об'єктом цивільних прав, а саме майном, комплексом майнових прав, як особливим об'єктом.

У відповідності до ч. 2 ст. 190 ЦК України майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Оскільки законодавець у ч. 2 ст. 190 ЦК України розповсюдив правовий режим речі на майнові права, до них можуть бути застосовані норми Книги III ЦК України.
Таким чином, частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю є неспоживною річчю, визначеною індивідуальними ознаками, та може бути об'єктом права власності.

Крім того, спеціальний закон, а саме ч. 1 ст. 1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», визначає, що власник телерадіоорганізації - фізична або юридична особа, яка набула права власності на телерадіоорганізацію або на частку її статутного капіталу шляхом заснування чи в інший передбачений законодавством спосіб.

Незважаючи на те, що частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю може бути об'єктом права власності, посилання представника відповідача Роднянського О.Ю. та представників третьої особи ІП «Інтер-Медіа» на те що спірна частка у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1» є об'єктом права власності подружжя і при її відчуженні повинні були бути дотримані вимоги ст. 369 ЦК України та ст. 65 СК України суд вважає безпідставними, оскільки частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю взагалі не може бути об'єктом права спільної власності особи, зазначеної у статуті товариства як її учасник та сторонньої особи, не зважаючи на характер правового зв'язку між цими особами.
Частка у статутному капіталі (фонді) товариства з обмеженою відповідальністю, як зазначалося раніше, являє собою комплекс корпоративних прав, що визначають статус особи, як учасника товариства. До цих корпоративних прав належать особисті немайнові права та майнові права. При цьому вказані права не можуть виступати самостійними, окремими від частки у статутному капіталі, об'єктами цивільних прав. У відповідності до ст. 100 ЦК України право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо (від частки) передаватися іншій особі.

Право участі у товаристві перш за все є право управління товариством. Стаття 58 Закону України «Про господарські товариства», ч. 1 ст. 145 ЦК України, встановлюють, що вищим органом, який визначає внутрішню діяльність товариства, є загальні збори його учасників, які складаються з учасників товариства або призначених ними представників. У відповідності до ст. 143 ЦК України статут товариства з обмеженою відповідальністю має містити відомості про розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника.

З наведеного випливає, що правом участі у товаристві наділена особа, яка прямо зазначена у статуті як учасник.

Чинне законодавство не встановлює випадків багатосуб'єктності щодо особистих немайнових прав. Суб'єктом особистого немайнового права може бути тільки одна особа.

Тобто, частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю не МФЖЄ перебувати у спільній власності декількох осіб.

Таким чином, той з подружжя, що не зазначений в установчих документах товариства з обмеженою відповідальністю як його учасник, не має права на частку у статутному капіталі товариства та не має прав, що випливають з володіння часткою.

Разом з тим, корпоративні права, що втілені у частці у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, є юридичним джерелом отримання інших об'єктів права — грошей та речей. Це стосується грошей та речей, що отримані одним з подружжя внаслідок здійснення ним своїх корпоративних прав (дивіденди у грошовій та натуральній формі, гроші та речі, що отримані внаслідок виходу з товариства та внаслідок ліквідації товариства, тощо).

Зазначені гроші та речі, набуті внаслідок здійснення одним з подружжя корпоративних прав, можуть мати, при наявності підстав, визначених у Главі 8 СК України, режим спільної сумісної власності подружжя.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що договір купівлі-продажу спірної частки у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1» , укладений в усній формі між Коломойським І.В. та Роднянським О.Ю. 21 червня 2005 року, є чинним та підлягає виконанню сторонами за правилами, встановленими Главою 48 ЦК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса в разі:

1) відсутності кредитора або  уповноваженої ним особи у місці виконання
зобов'язання;
2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання
або в разі іншого прострочення з їхнього боку;
3) відсутності представника недієздатного кредитора.

У зв'язку з ухилянням Роднянського О.Ю. протягом липня-серпня 2005 року від прийняття авансу Коломойського І.В. за договором купівлі-продажу спірної частки у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1» позивачем, в особі його представника Олійника С.В., 07 жовтня 2005 року в депозит приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу Козіної А.В. був внесений авансовий платіж у розмірі 10100000 гривень, еквівалентний 2 мільйонам доларів СІЛА.
Після цього приватним нотаріусом Козіною Л.В., у відповідності до ст. 537 ЦК України, було направлено повідомлення Роднянському О.Ю. про внесення вказаної суми в депозит.

Вказана обставина підтверджується поясненнями позивача Коломойського І.В. , допитаного судом як свідка, наданими та дослідженими судом копією заяви представника позивача Олійника С.В. на ім'я приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу Козіної А.В. від 07 жовтня 2005 року, копією меморіального ордера відділення «Будинок губернатора» АКБ «ПриватБанк» від 07 жовтня 2005 року, квитанцією про надходження авансового платежу в депозит нотаріуса №1 від 10 жовтня 2005 року, виданою приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Козіною А.В., повідомленням приватного нотаріуса Козіної А.В. на ім'я Роднянського О.Ю. про отримання від Коломийського І.В. в депозит нотаріуса суми авансового платежу у сумі 10100000 гривень, накладною Компанії «TNT» про отримання відправлення на ім'я Роднйнського О.Ю. від 10 жовтня 2005 року, описом вкладення до рекомендованого лист^ на ім'я Роднянського О.Ю. від 10 жовтня 2005 року та фіскальним чеком підприємства «Укрпошта» від 10 жовтня 2005 року.

Виходячи з того, що частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю є об'єктом права власності, суд вважає можливим застосування такого способу захисту прав позивача, як визнання за ним права власності на спірну частку у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1».

У відповідності до ч. 1 ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто якщо договір визначає момент переходу права власності на майно до набувача — застосовуються правила договору.

Оскільки умовами договору купівлі-продажу спірної частки у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1» від 21 червня 2005 року було передбачено, що право власності на вказану частку переходить до позивача з моменту сплати ним відповідачу авансу, то слід визнати, що після виконання позивачем Коломойським І.В. цього зобов'язання шляхом внесення 07 жовтня 2005 року суми авансу в депозит нотаріуса до нього перейшло право власності на спірну частку у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1».

За правилами, встановленими ст. 620 та ч. 2 ст. 665 ЦК України, у разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання.

За змістом п. 5 ст. 16 ЦК України це є таким способом захисту права, як присудження до примусового виконання обов'язку в натурі.

За умови, що право власності на товар ще не настало, такий спосіб захисту є єдиним.

Разом з тим, у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Власник майна згідно зі ст. 392 ЦК України може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

У відповідності до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Чинне законодавство, а саме Глава 29 ЦК України та Розділ VIII Закону України «Про: власність», жодним чином не пов'язує наявність зобов'язальних відносин між власником та особою — порушником права з неможливістю застосування власником такоґо способу захисту свого прав, як визнання права. Також не висловлюється позиція про недопустимість такого способу захисту і в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності».

Таким чином, застосовуючи зазначені правила до випадку невиконання продавцем обов'язку передати покупцеві за договором купівлі-продажу товар, право власності на який покупець уже набув, можна зробити висновок про те, що особа-покупець, керуючись ч. 2 ст. 11 ЦПК України може на власний розсуд обрати такий спосіб захисту свого права, як визнання за ним права власності на цей товар.

Посилання представників третьої особи ІП «Інтер-Медіа» на відсутність у позивала права на позов на час подачі позовної заяви до суду є необгрунтованим з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. З ЦІЖ України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В даному випадку право Коломийського І.В. на позов виникло при настанні певних юридичних фактів (юридичного складу), серед яких було ухилення відпов дачем Роднянським О.Ю. від виконання зобов'язання по прийняттю виконання за договором купівлі-продажу спірної частки у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1» від 21 червня 2005 року та виконання позивачем Коломойським І.В. дій, з якими вказаний договір пов'язує виникнення у позивача права власності на спірну частку у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1», а саме внесення в депозит нотаріусу суми авансу.

3 моменту виникнення у позивача права власності на спірну частку у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1» з огляду на попередню неправомірну поведінку відповідача, у першого виникли всі підстави вважати дії відповідача як такі, п);о свідчать про невизнання права власності позивача на спірну частку у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1».

Подальша процесуальна позиція представника відповідача Роднянського О.Ю. у даній справі повністю підтвердила невизнання ним права власності позивача на спірну, частку у статутному фонді ТОВ «ТРК «Студія 1+1».

За таких обставин суд вважає, що на час пред'явлення позову Коломрйський І.В. мав право на звернення до суду за захистом свого права у відповідності до ст. З ЦПК України.

3 огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що позов Коломийського І.В. є обгрунтованим та підлягає задоволенню повністю.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України суд також вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого при подачі позову до суду, у розмірі 1700 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 12,13,116,113,142,143,145,147,177,190,203,204,215,218,334,362,369,392,511,537,620,638,641, 655,656,665 ЦК України, ст. 65 СК України, ст..ст.10,13,53,58 Закону України «Про господарські товариства», ст. 1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», ст. З Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», ст.ст. 4,10,11,58,59,60,61,88,209,212,213,215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Коломойського Ігоря Валерійовича - задовольнити повністю.
Визнати за Коломойським Ігорем Валерійовичем право власності на частку в статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» в розмірі 70 ( сімдесяти) відсотків статутного фонду, що становить 7000 (сім тисяч) гривень.

Стягнути з Роднянського Олександра Юхимовича на користь Коломойського Ігоря Валерійовича судові витрати у розмірі 1700 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК Кодексу, рішення суду набере законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду м. Києва.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя