Успадкувавши від матері віртуальні гроші на компенсаційних книжках і не сплативши з них податок, миргородський пенсіонер відповів за це перед судом...
52-річний військовий пенсіонер з Миргорода, «чорнобилець» першої категорії Анатолій Семенов жартома пропонував керівництву місцевої податкової інспекції надати йому звання найкращого платника податків року. Оскільки замість потрібних у цих випадках п’яти відсотків від суми грошової спадщини він сплатив майже десять. На основній ощадній книжці його покійної мами, що він успадкував, лежала 1 гривня 79 копійок. П’ять відсотків від цієї суми, яка проходить по документах податкової інспекції, становить 9 копійок. Анатолій Володимирович у дохід держави сплатив майже вдвічі більше — 17 копійок, оскільки на руки одержав 3,24 грн. Але наприкінці минулого року з міського районного суду пенсіонеру прийшла повістка з повідомленням про те, що він заборгував державному бюджету ні багато ні мало, а 420 гривень 1 копійку.
«Щоб повернути борг державі, я повинен насамперед отримати кошти, які вона мені заборгувала»
Важливо не тільки вчасно народитися, але і вчасно померти. От «почекала б» кременчужанка Ольга Василівна Семенова з відходом у вічність, дивися, і не було б проблем у її сина з оформленням спадщини. Адже вже з першого січня минулого року діє нульова ставка оподатковування на грошові вклади й цінні папери, які дісталися в спадщину родичам першого покоління. Але Ольга Василівна померла 23 листопада 2005 року. І залишила вона в спадщину сину не золото й срібло, а три ощадні книжки. Одну основну, на яку складала радянські карбованці, і дві компенсаційні, на які були зараховані проіндексовані вклади. На основній було менше двох гривень, а на компенсаційних, з урахуванням індексації, значилося 8400 гривень 20 копійок. Півроку тому Анатолій Семенов вступив у законні права на спадщину. Про віртуальні гроші сповістив Миргородську об’єднану податкову інспекцію, подавши туди відповідну декларацію. Незабаром після цього перевів вклади з Кременчука в Миргород на своє ім’я і забув про них, як забув про власні заощадження, щоб, мовляв, не хвилюватися зайвий раз і ні на що не сподіватися.
Однак про це «багатство» не забули в податковій інспекції. Державні службовці, завданням яких є поповнення національного бюджету, якийсь час по тому нагадали Анатолію Семенову про його борг. Мовляв, згідно зі статтею 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», вам, шановний, потрібно повернути державі п’ять відсотків від успадкованої суми грошей, що зберігаються на ваших рахунках. А саме, 420 гривень і одну копійку. «Та без питань, — відповів їм Анатолій Володимирович. — Тільки для того, щоб я міг це зробити, насамперед повинен одержати спадщину реальними грошима. Спочатку нехай поверне мені борг держава, тоді я поверну їй свій. Інакше з чого платити? З власної пенсії? Але звільніть мене від цього! Це зовсім інша стаття доходів. А в мене два сини-студенти вчаться в Києві, один із них знімає квартиру. У мене немає зайвої копійки». «Тоді ми подаємо на вас до суду», — була відповідь працівників інспекції після декількох безуспішних для них зустрічей з громадянином Семеновим.
20 лютого суд таки відбувся. І він задовольнив позовну заяву Миргородської об’єднаної податкової інспекції. Утім, відповідач теж залишився задоволеним таким рішенням, оскільки суд ухвалив перевести необхідну суму з рахунку Анатолія Семенова в Ощадбанку на рахунок місцевого бюджету. Але чи вийде провести таку операцію, невідомо, адже, за словами юрисконсульта Миргородської філії Ощадбанку Павла Петренка, який брав участь у суді як третя сторона, із «замороженого» рахунка гроші зняти неможливо.
«Існує закон, і його потрібно дотримуватись»
Абсурдність ситуації очевидна. Виступаючи на судовому засіданні, Павло Петренко на запитання, чи підтримує він позов податкової інспекції, відповів:
— Компенсаційні рахунки не обкладаються податком, оскільки гроші, які на них зараховані, відносяться до позабалансових рахунків і реальної вартості не мають, тобто є не діючими. Вони є внутрішнім боргом держави перед своїми громадянами, тому вкладники не можуть вільно одержувати й розпоряджатися цими грошима. Держава і так познущалася над людьми і тепер з нічого хоче одержати щось.
— Співробітникам податкової — аби гроші здерти, моральність їх не цікавить, — ремствує Анатолій Семенов. — Адже я ні від кого не ховаюся, не відмовляюся від сплати податку, а зі мною чинять, як зі злісним неплатником. Адже не я один потрапив у такі «жорна». Так, я згоден, у них є право вимагати з мене нараховану суму. Але це ж чистої води демагогія!
— А у відповідача є повне право звернутися до Європейського суду. Нехай подає позов проти держави, яка відібрала в нього гроші. Там досить великі суми виплачують за нанесення морального збитку. Але в Україні існує закон, який зобов’язує громадян платити податки, і є органи, які повинні стежити за виконанням законів і поповненням державної скарбниці, — відстоює свою точку зору юрист Миргородської об’єднаної податкової інспекції, який не побажав назватися.
— Ви б особисто заплатили податок на реально неіснуюче багатство з власної зар-плати, опинившись у подібній ситуації? — ставлю запитання фахівцю, який відстоює інтереси податкової інспекції.
— Так, тому що є закон, і його потрібно виконувати, — почула я у відповідь. — А ви що, закликаєте до анархії?
Менш категоричною була начальник відділу адміністрування податків з фізичних осіб Тетяна Удоденко:
— Іноді закони в нас приймаються необмірковано, — говорить вона. — Ми зіштовхуємося з цим на практиці, і відправляємо у вищі організації свої пропозиції щодо того, яку норму документа потрібно змінити. І вже з першого січня 2007 року діє Закон України «Про податки з доходів фізичних осіб» (він був прийнятий 22 травня 2003 року) в новій редакції, відповідно до якого за успадковані грошові вклади близькими родичами не треба нічого платити. Однак закони й постанови зворотної сили не мають, от тому й виникають подібні ситуації.
Суддя Світлана Андрущенко-Луценко говорить, що справа, яку вона розглядала, була вперше в її практиці, однак складності не становила.
— Ви впевнені, що судове рішення буде виконане?
— Усе може бути, — ухиляючись, відповіла вона. — Чи думав хто-небудь ще рік тому, що за замороженими вкладами можна буде одержати тисячу гривень!? А тепер одержуємо...
За коментарем щодо ситуації, яка виникла,  звернулася в Полтавське обласне управління Ощадбанку. Виконувач обов’язків начальника юридичного відділу Владислав Малофєєв і заступник керуючого банком Григорій Микитенко заявили, що Постанова Кабінету Міністрів України № 1 від 9 січня цього року передбачає виплати вкладникам по 1000 гривень і виплати на поховання по 500 гривень, ніяких інших виплат не передбачено. Тому для переказу грошей з компенсаційного вкладу на будь-який інший немає юридичної підстави. І ніякими нормативними документами не передбачене одержання грошей з визначеної книжки у разі, якщо вкладник має їх декілька. Тобто маємо правову колізію. Випадків, коли податкова інспекція доводила б справу до суду за несплату податків з компенсаційних рахунків, отриманих у спадщину, в обласному управлінні Ощадбанку не пам’ятають. Так що «миргородську справу» можна назвати прецедентом.

 Ганна Волкова