Медики не відповідають за стан здоров’я пацієнтів після лікування. Довести лікарську помилку дуже складно, бо експертні висновки роблять теж медики. Це доводить реальна історія, яка трапилася в Кременчуці. У стоматологічній поліклініці №2 17-річному хлопцю проштовхнули зуб до гайморової пазухи, що спричинило ускладнення. Восьмий рік Юрій та його батько судяться зі стоматполіклінікою №2. Медики своєї провини не визнають.

Зуб видаляли два лікаря, по черзі…

Все розпочалося з того, що 17-річний Юрій Нор у 1999 році прийшов на плановий огляд до шкільного стоматолога. Той направив хлопця на рентген зуба у стоматологічну поліклініку №2. Що сталося далі, розповів сам постраждалий. – За направленням шкільного стоматолога я зробив знімок зуба в стоматологічній поліклініці №2. Коли я прийшов зі

знімком знову в шкільний стоматкабінет, лікар не зміг нічого побачити, бо знімок був дуже поганої якості, і направив мене до лікаря стоматполіклініки №2.

У поліклініці лікар довго на знімок не дивився і одразу запропонував видалити зуб, який навіть не болів, а був тільки трохи сколотий.

Мене він попросив заплатити за це 5 грн. Але коли стоматолог-інтерн почав видаляти зуб, в нього щось не вийшло. Тоді йому на допомогу прийшов досвідчений стоматолог.

Я зрозумів, що щось трапилося, та лікарі заперечували.

Виявилося, що коронку мого зуба проштовхнули в гайморову пазуху. Потім лікарі по черзі намагалися дістати зуб через ямку, але в них нічого не виходило.

По завершенню тригодинних тортур стоматолог запросив мене на прийом наступного дня, але й тоді лікарю не вдалося дістати зуб.

Після тижня щоденних промивань ямки зуба, стоматолог знову спробував дістати зуб з гайморової пазухи. Для цього він навіть розрізав ясна, а я декілька разів непритомнів, бо знеболююче чомусь не діяло. Але результату ця операція не дала ніякого. Тож стоматолог відвіз мене на консультацію до знайомого в лор-відділення міської лікарні №1 без

офіційного направлення. У якийсь момент лікарі попросили мене вийти за двері, але в коридорі я почув їх розмову.

Операцію у лор-відділенні мені призначили на наступний день, але я розповів батькам про те, що чув, і не з’явився у лікарню того дня.

Натомість батько відвіз мене у відділення щелепно-лицевої хірургії Полтавської обласної лікарні. Там мене госпіталізували з діагнозом “гострий правосторонній гайморит”.

Батько повернувся в Кременчук і звернувся до Людмили Щербини, головного лікаря стоматологічної поліклініки №2, за поясненнями. Бо у лікарні сказали, що операція коштуватиме 1500 грн., а такої суми у батьків не було. Людмила Щербина відповіла, що нічого про цю ситуацію їй не відомо.

За декілька днів мене виписали з Полтавської обласної лікарні. Таку швидку виписку пояснили тим, що у стоматполіклініці мені дуже “порізали” ротову порожнину, й операцію можна буде зробити тільки через місяць.

Але вже через декілька днів у мене знову розпочався гайморит, головний біль. Тому батьки звернулися по допомогу до лора військового шпиталю, бо іншим лікарям вони не довіряли. Там мені і зробили операцію. Разом із зубом відкачали дуже багато гною. А лікар сказав, що якби ми ще трохи затягнули, у мене б розпочався остеоміліт (захворювання, що спричиняє розкладання кісток).

Зараз на згадку про “звичайне” видалення зуба в мене залишився хронічний гайморит на все життя. Тобто будь-яка незначна застуда може стати причиною загострення цього захворювання. До цього часу я не погоджуюсь поставити коронку на місце втраченого зуба, бо не довіряю навіть перевіреним стоматологам.

Вже потім хтось мені сказав, що моя проблема в тому, що я потрапив до хірурга, а не до терапевта. Можливо, якби я одразу прийшов на прийом до терапевта, мені б просто наростили скол на зубі.”

Суперечності тривалого розслідування

Тепер лікарі відмовляються від зуба…А пацієнт доводить, здавалося б, очевидне: по-перше, що витягнутий з гайморової пазухи зуб належить саме йому; по-друге, це той самий зуб, а не інший.

Після того, як Юрій Нор дивом врятувався від ускладнень, його батьки одразу подали в суд на стоматологічну поліклініку №2.

Постраждалі вимагали визнання лікарів винними у спричинені тривалого розладу здоров’я сина і відшкодування збитків за моральну і фізичну шкоду.

Перший суд частково визнав провину стоматологів і зобов’язав стоматполіклініку №2 сплатити збитки.  Але відповідачі оскаржили рішення в апеляційному суді. Зараз цивільний позов по справі Юрія Нора знаходиться у Верховному Суді України, і батьки вимагають вже 160 тисяч гривень компенсації матеріальних і моральних збитків.

Після першого розгляду справи у суді, суддя Сергій Нестеренко звернувся в прокуратуру Кременчука з листом, де просив перевірити, чи є в діях стоматолога, що "лікував", і головного лікаря стоматологічної поліклініки №2 ознаки злочину, передбачені у КК України. Спочатку справу вела старший слідчий прокуратури Юлія Безсусідня. Вона винесла постанову про відмову у порушенні кримінальної справи.

Та після оскарження постанови прокурором Полтавської області Юлія Безсусідня  визнала, що в діях лікаря стоматполіклініки №2 «...що призвели до спричинення Нор Ю.А. ушкодження середнього ступеню тяжкості, вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст. 167 КК України (халатність)”.

Але оскільки лікарю-стоматологу на той момент виповнилося 55 років, він підпав під дію Закону України “Про амністію”. Тому батькам Юрія Нора знову відмовили в порушенні кримінальної справи. Ця постанова, єдина на користь позивачів, була скасована в суді вже самим стоматологом, який не тільки не визнавав своєї вини, а й наполягав на тому, що в гайморову пазуху потрапила тільки невеличка частинка зуба. Хоча постраждалі демонстрували у суді і зуб, який вилучили з гайморової пазухи хлопця, багаточисленні його рентген-знімки.

Останню, п’яту, постанову прокуратури про відмову у порушенні кримінальної справи батьки Юрія Нора знову скасували в суді й не збираються так просто здаватися. 

Відповіді Головного бюро судово-медичної експертизи на питання постанови слідчого прокуратури Олексія Стецюна:

1.Чи належить представлений на дослідження зуб гр. Нор Ю.А.?

 "Згідно даних Висновку експерта представлений на дослідження фрагмент зуба міг належати гр. Нор Ю.А., проте категорично відповісти на це питання можна лише при проведенні ДНК-аналізу."

2.Чи відповідає представлений на дослідження зуб інородному тілу, що знаходиться в гайморовій пазусі на представлених на дослідження рентгеннімках?

 "На експертизу надано фрагмент зуба, зображеного на рентгенограмах гр. Нор Ю.А."   

Свою думку щодо справи висловив Олексій Стецюн, слідчий прокуратури з особливо важливих справ, який вів розслідування у справі про злощасний зуб:  

 - Олексію Івановичу, є акт судово-медичної експертизи, який підтверджує порушення з боку лікарів. Чому ж прокуратура не приймає рішення на користь пацієнта, не порушує кримінальну справу?

 - Рішення приймалися і на користь лікаря, і на користь Нора, але вони були скасовані. Ситуація така: якщо приймається рішення на користь Нора, то лікар його оскаржує в суді. І навпаки, якщо рішення на користь лікаря, Нор скасовує його в суді.

 - У цій справі є декілька постанов прокуратури, які суперечать одна одній. Одна говорить про те, що лікар винен, але підпадає під амністію, а інші – про те, що немає прямого зв’язку між діями лікаря та хронічним захворюванням пацієнта.

Як пояснити ці суперечності?

 - В останній постанові я зазначив, що Головне бюро судмедекспертизи України звинувачує одразу трьох осіб у розвитку хронічного захворювання у Юрія Нора. По-перше, це лікар, який видаляв зуб, по-друге, поліклінічне відділення

Полтавської обласної лікарні, і по-третє, військовий шпиталь м. Кременчука. Тобто експертиза не розмежовує наслідки дій лікаря-стоматолога від наслідків дій інших лікарів. Я не лікар, тому не можу вирішити, що саме настало після дій стоматолога.

Суд знову скасував мою постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно лікаря-стоматолога. Коли матеріали з суду повернуть на дослідування, можливо, буде винесена постанова про відмову у порушенні кримінальної справи за строком давності або знову по амністії. Оскільки строк давності вийшов, я не маю права порушити кримінальну

справу, згідно зі ст. 6 Кримінально-процесуального кодексу України. Взагалі, такі справи дуже складні, бо висновки експертів дуже часто бувають суперечливими, неконкретизованими.

 -  З чим це пов’язано?

 - Суперечності у цій справі почалися з Полтавського бюро СМЕ. Для проведення експертизи як спеціаліста запросили професора стоматології. Але через деякий час він висловив сумніви щодо своїх висновків. Тому мені довелося направити матеріали в Головне бюро СМЕ. Можливо, щоб експертиза була об’єктивною, потрібно відокремити експертні установи від

фінансування МОЗ України.

 - Юрій Нор скаржиться, що ви не виносили постанову про проведення експертизи ДНК, щоб визначити, чи належить зуб

саме йому, а також в тому, що ви затягуєте терміни проведення експертизи. Прокоментуйте це.

 - Я не маю права призначити експертизу ДНК через те, що не відкрита кримінальна справа. Юрій Нор може зробити

експертизу за сам, це коштуватиме  близько 1000 грн. А строки експертизи я не затягував. Експертизу була призначена

одразу, але головне бюро СМЕ повідомило мені, що в зв’язку з великою завантаженістю експертизу перенесли.

 - Чи були на вашій практиці чи у практиці роботи прокуратури випадки притягнення до відповідальності медпрацівників

за допущенні помилки або за халатність?

 - Так, в мене були матеріали інших перевірок, вони на різних стадіях розгляду. Є заява 1995 року на лікарів

пологового будинку. У цій справі також спочатку був цивільний позов, а після апеляційного суду постраждала звернулася

зі скаргою в прокуратуру. До речі, матеріали по цій справі також знаходяться зараз в Головному бюро СМЕ на експертизі.

 - Чи були на вашій практиці випадки, коли пацієнти добивалися покарання лікарів?

 - За 8 років роботи в прокуратурі я таких випадків не знаю. Скарги на лікарів є, але вони нічим не закінчуються.

За 8 років роботи в прокуратурі я не знаю випадків, коли пацієнти добивалися покарання лікарів. Такі справи дуже складні, бо висновки експертів дуже часто бувають суперечливими, неконкретизованими. Можливо, щоб експертиза була об’єктивною, потрібно відокремити експертні установи від фінансування МОЗ України."

P.S.  Наразі відомо, що існує законопроект «Про права пацієнтів», який має врегулювати відносини між тими, хто надає медичну допомогу, і тими, хто її отримує. Чи допоможе новий закон, за умови його прийняття, попередити лікарські помилки і халатність медиків?

Тетяна Донченко

Анна Цяцько