У неділю на одному з львівських кладовищ поховали 30-річного Ігоря Мосійчука (прізвище змінено. - Авт.), який помер у Львівському слідчому ізоляторі.

Батьки загиблого вважають, що їхнього сина закатували...

Тридцятирічний Ігор перебував у СІЗО за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 309 ККУ – “незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів без мети збуту”. Хоча розслідування справи було завершено й передано для слухання у Франківський районний суд міста Львова, побачення з Ігорем ні батькам, ні його нареченій не дозволяли. Незадовго до смерті сина батьки Ігоря отримали із СІЗО “маляву” (таємно пересланий лист. - Авт.) від інших арештантів, які попереджали, що з сином може трапитися біда. Ігор, йшлося у листі, жодного документа чи протоколу допиту не підписав, і щоб його “розколоти”, працівники СІЗО перекидають хлопця з однієї камери в іншу та ”пресують” (спроби незаконними методами отримати зізнання. - Авт.). А 23 травня батькові Ігоря зателефонували в’язні СІЗО (мати мобілки в місцях позбавлення волі заборонено, та ніхто не приховує, що в’язні їх мають) й повідомили, що його син мертвий, його тіло знаходиться у морзі.

“Ми вчора поховали сина. Та офіційно адміністрація СІЗО мені до сьогодні не повідомила, що Ігоря вже немає серед живих, – розповів батько Ігоря. – Ні письмового, ні усного повідомлення про смерть сина я не отримав”. Батько Ігоря переконаний, що син помер насильницькою смертю. Він каже, що Ігоря помістили у так звану “прес-хату”, де з арештантів вибивають необхідні свідчення або згоду співпрацювати з адміністрацією, у якій разом з сином, що є грубим порушенням законодавства, сидів вже засуджений в’язень. У скарзі до прокуратури Львівської області батько загиблого навіть назвав конкретне прізвище цього в’язня. А зранку сина знайшли мертвим.

Після телефонного дзвінка з СІЗО, розповів батько загиблого, він поїхав у морг, та працівники цього специфічного закладу відмовилися показати тіло сина. Сказали, що віддадуть його ховати після проведення судмедекспертизи. Наступного дня, коли тіло сина віддали, рідні побачили на трупі синці на ногах вище колін і посинілі руки. А коли мати, прощаючись з сином, гладила його по обличчю, зі скронь мертвого відчепилося волосся, ніби його хтось перед тим погано приклеїв.

Заступник начальника СІЗО, який без дозволу свого керівника відмовився назвати своє прізвище, розповів про зовсім інші обставини смерті арештованого. За словами цього працівника, Ігор сидів у звичайній камері на десять осіб. “Увечері, – розповів офіцер, – арештованих відвели у лазню, а через п’ять хвилин цей хлопчина помер. Ми самі спочатку перелякалися. Адже він міг померти через бійку між арештантами. Та слідів насильницької смерті на тілі не було. Цей чоловік вже втретє потрапив за ґрати за вживання наркотиків, і лікарі кажуть, що у хлопця просто могла відмовити печінка. На експертизі тіла були присутні родичі загиблого і представники прокуратури. Отож ніхто б не насмілився фальсифікувати причини загибелі”.

Тож, можливо, вбиті горем батьки Ігоря справді не мають жодних причин підозрювати, що їхній син помер насильницькою смертю? Та виглядає вельми дивною й дозволяє припускати будь-які версії “Довідка про причину смерті (видається для поховання)”, яку надали батькам померлого в Бюро судово-медичної експертизи. У графі “причина смерті” у цьому дуже важливому документі вказано: “попередньо не уточнена”. То чому ж загиблого, знаючи, що його батьки вже написали скаргу з вимогою про розслідування обставин загибелі сина в прокуратуру, дозволили поховати до отримання остаточних висновків судмедекспертів?


Коментар

Євген Захаров, керівник “Харківської правозахисної групи”

Чув про існування “прес-хат” у колоніях. Туди кидають непокірних засуджених, щоб їх “перевиховати”. Та здебільшого у підозрюваних вибивають покази тортурами ще у райвідділах міліції. Припускаю, що “прес-хати” можуть існувати й у слідчих ізоляторах, та без конкретних доказів це лише припущення.

Газета Високий Замок