Тетяна Павлюковець 
„День”, № 79 (2301) від 19.05.2006

Довгі вечори присідань на одній нозі, тренувальний біг у військових черевиках київськими пагорбами, ще два дні повної метушні в пошуках спорядження й медичних довідок, остання перевірка речей, традиційне «присядемо на дорогу», потім співчутливі погляди пасажирів маршрутного таксі при вигляді наших наплічників, — і ми, нарешті, в потязі на Iвано-Франківськ.
Наша команда була учасником Всеукраїнських змагань із пішого туризму «Стежками героїв», які організували пластуни — українські скаути — спільно з Федерацією спортивного туризму. Можу сказати з упевненістю: кожен із нас (а ми — це команда Академії прокуратури України «Поштові ведмеді») їхали на змагання з пішого мандрівництва «Стежками героїв 2006» по-різному. По-різному в плані того, що кожен з учасників, крім головного бажання перемогти, мав і певну свою особисту (явну чи приховану) мету — довести щось собі чи іншим, спробувати себе в новій ролі, перевірити свої сили на витривалість, просто прикольнутися й відпочити в Карпатах...
Команда на змагання зібралась відчайдушна — шість шалених хлопців і ще одна ненормальна (за висловлюванням моєї мами) дівчина, вони стрімголов пустились на зустріч пригодам, ще до кінця не розуміючи, куди йдуть.
А йшли ми насправді до мальовничого куточка українських Карпат поблизу румунського кордону, де відбувалися VII Всеукраїнські змагання з пішого мандрівництва «Стежками героїв», організаторами яких стали ПЛАСТ — Національна скаутська організація України й Федерація спортивного туризму України. У змаганнях брали участь 159 учасників зі Львівської, Київської, Рівненської, Волинської, Iвано-Франківської, Тернопільської та Черкаської областей. Захоплювати дух від побаченої краси почало ще в електричці, на під’їзді до місця старту — м. Рахів. Дійсно, живеш у своїй країні й зовсім не замислюєшся та й не помічаєш того, що все навколо тебе — унікальне творіння природи, багатство, якому неможливо ціни скласти. А потім починаєш усвідомлювати, скільки всього ти ще не бачив, скільки ще незвіданих країв, скільки ще потрібно встигнути зробити у своєму житті та всього дізнатися.
Складний, на перший погляд, маршрут, довжиною більше 130 км, виявився таким само складним і на практиці (судячи з того, що з 23 команд 7 зійшли з маршруту, а 3 фінішували не в повному складі). Українські Карпати — це вам не кодекси читати й не протоколи писати! Холодні струмочки, високі гори, купа снігу й мокрі черевики — це коротко про наші перші враження від «Стежок героїв», а вражень, повірте мені на слово, багатенько. Та всі ці холодні недоспані ночі, високі сніги, перевірка на стійкість командного духу — дійсно ніщо перед тими краєвидами, що відкривалися замученим, але щасливим мандрівникам при виході на чергову вершину.
Цього року вперше за всю історію змагань на контрольних точках були поставлені технічні етапи, які стали родзинками на й без того цікавому маршруті. Кожен етап був особливим — переправа по колоді, навісна переправа через річку, перенесення потерпілого на власноруч зроблених із підручного матеріалу ношах, стрільба з пневматичної зброї, картографія та топографічні знаки, краєзнавство — щоразу нові випробування не лише для учасників, а й для команди як єдиного цілого. Але крім запланованих етапів постійно доводилося долати безліч перешкод, що траплялися на шляху до фінішу — безкінечні переправи через потічки, нові й нові вершини, засніжені гірські хребти, вузенькі стежки на стрімких підйомах та крутих спусках. Повірте, щоб зрозуміти наші почуття, треба пережити це самому, відчути непереборний дух Карпат, запал самих змагань і дружню атмосферу між командами, не зважаючи на конкуренцію. Загальний час тривалості змагань від старту першої команди до фінішу останньої команди — 109 годин 49 хвилин. Переможці ж пройшли маршрут за 56 годин 07 хвилин.
А загалом — було дуже весело й просто неповторно! Тепер готуємось до нових «Стежок героїв». Наш перший похід — вдалий, хоча й не переможний. Але ж перемога — це не головне, правда?