Дубно-Львів

15 – 17 липня в м. Дубно відбувався VIII рок-фестиваль «Тарас Бульба». Протягом першого дня фестивалю було представлено 28 гуртів з 16 міст України. Кожен з них мав нагоду зарекомендувати себе за допомогою двох композицій. Власне про самі виступи гуртів та про найяскравіші із них – в наступній частини репортажу. Наразі я торкнуся питань організаційних та, звичайно, результатів фестивалю.

Отож, гран-прі фестивалю «тарас Бульба» виборола львівська група «Ніагара» ! Винагородою для них стане запис альбому на студії групи «Вій» «Гута Рекордз» і тиражування в кількості 1000 штук в компанії «UKRMUSIC». Решта місць розділено між такими гуртами:

І премія – «Анна» (Львів).

ІІ премія – «Полинове Поле» (Львів), «Странные Дети» (Білозерськ Донецької обл.).

ІІІ премія – « Da Bitt » (Одеса), «Бастард» (Львів), «Тенета» (Кривий Ріг Дніпропетровської обл.).

Дипломанти фестивалю – «Pins» (Кременчук Полтавської обл..) «Etwas Unders» (Київ).

Підсумок фестивалю відбувся на завершальній прес-конференції. На запитання журналістів відповідали учасники журі, а саме:

• Юрій Шаріфов – голова журі, музикант з багаторічним стажем і багатющим досвідом.
• Сергій Шишкін – композитор, поет, виконавець авторської пісні. Відкрита людина, яка сміливо й легко йшла на контакт з журналістами і докладно все пояснювала. При чому, як в офіційній так і в залаштунковій атмосфері.
• Дмитро Добрий-Вечір – лідер культового гурту «Вій». На прес-конференції продемонстрував себе як особа принципова, яка не визнає жодних авторитетів. Гадаю, з такими людьми в журі, можна не сумніватися в справедливій колегіальності вибору.
• Сергій Шматок – гітарист-віртуоз, колись достатньо відомий на колишніх «союзних» теренах.
• Ігор Мельник – голова правління видавничої компанії « UKRMUSIC ». Либонь, єдиний представник бізнесової складової шоу-бізнесу в складі журі.

Дехто звинувачував саме Шаріфова, як голову журі і львів'янина у тріумфі львівських команд. Але справа в тому, що Львів представляли справді сильні конкурсанти. І справді, є сенс якщо не говорити про «львівський феномен», то, принаймні, задуматися над «живими» попередніми відборами в усіх регіонах. Це дасть змогу підняти рівень виконавців, а отже, і фестивалю зокрема. Бо багато гуртів в Дубно виглядали просто неконкурентноздатно.

Іншою проблемою став відбір виконавців. Відомо, що гурти ретельно добиралися київською дирекцією за наданими демо-записами. Лише у Львові проходив спочатку відбір за демо-записами, в результаті якого з 53 гуртів було відібрано 15, які повинні були потім знову доводити право виступати в Дубно на окремому «живому» львівському відбірковому турі. Журі під головуванням знову-таки Юрія Шаріфова (львів'янина, до речі) обрало 4 команди, які в результаті посіли всі найвищі щаблі фінального конкурсу в Дубно.

Якщо відкинути «розмусолювання» насущних (себто, фінансових) проблем рок-музики в нашій державі, було піднято кілька цікавих дискусійних тем, на кшталт участі у фесті виконавців електронної музики. Мова була не про гурти, які мають в складі ді-джея (який може скретчувати, або використовувати одинокі семпли), а про музикантів, які представляють в записі електроніку як основу музики, без якої гурт «не звучить» під час живих виступів.

Проблема жанрової подібності зачепив сам Дмитро Добрий-Вечір. Справді, добряча половина фіналістів виконували важку музику: чи то нью-метал, чи готика, чи кор у різних іпостасях. Решта членів журі це визнали і задумалися над наступним фестивалем та презентацією ширшого кола стилів.

Окрім журі та виконавчого директора фесту Миколи Арсенюка, на прес-конференції був присутній мер міста Дубно, за сприяння якого і відбувається «Тарас Бульба». Попри сподівання, мер виявився не зашкарублим совковим функціонером, який зацікавлений у фестивалі виключно в контексті ПІАРУ власної персони, а «своїм хлопцем», якому справді не байдужі проблеми розвитку сучасної рок-музики і музикантів-учасників фестивалю зокрема. Варто віддати належне і дубенській міськраді, адже переважно в райцентрах кошти, виділені міським бюджетом на розвиток культури, обмежуються виплатами зарплати культпрацівникам. А в дубенському бюджеті існує спеціальна стаття витрат – «Тарас Бульба» . І допоки існують такі прецеденти, не все ще втрачено для рок-музики в нашій державі.

Загалом, організація «Тараса Бульби» доволі хороша. Але можна було знайти пару серйозних спонсорів, ніж кілька десятків дрібних, як це було зроблено цього разу. Щоб хоча б повертати учасникам вартість дороги. Це дасть змогу розширити географію виконавців, бо наразі приїжджають переважно групи з Західної України, для яких доїзд обходиться порівняно недорого. А практика показує, що на Сході чи Півдні успішно існують не менш талановиті україномовні гурти, ніж на Заході.

Юрко Козій