Хто кілька років тому міг собі уявити, що затята марксистка Наталя Вітренко перетвориться на церковного радикала? Ще пригадується її геніальна фраза, сказана в далекому 1999 році після гранати в Кривому Розі: «Я сама в Бога не вірю, але він врятував мене від смерті, бо за мене молилися віруючі виборці»… Але що поробиш – в учасників масовки не питають про особливості їхньої «платформи» та акторських здібностей, ними просто затикають будь-які технологічні дірки, дозволяючи хіба що нашвидкуруч вигадати «легенду» переорієнтації.

Два з половиною роки тому, коли стало відомо про намір УГКЦ перенести столицю до Києва, маргінальним сателітам СДПУ(о) та «Регіонів» чомусь прикро не стало. Мовчали вони й весь цей час, поки на лівому березі Дніпра будувалася грандіозна споруда. І лише цього року прокинулися «православні», які узріли в переселенні «руку Сатани», зведення «Антилаври» та розклеїли свої ідіотські листівки Києвом. Останніми ж тижнями, перед переїздом кардинала Гузара до нової оселі, призначеним на 21 серпня, до справи взялися московські політтехнологи.

Першою ластівкою став «братчик» Дімочка Корчинський, який урочисто перейшов під крильце Московського патріархату і звідти погрозив пальчиком папському нунцію. «Ваше Преосвященство, у світі лишається дедалі менше Християн. Іще менше лишається Християн, здатних до оборони віри. Нам потрібен єдиний фронт, тому дуже важливо уникати ворожнечі між католиками та православними», – ця фразочка з відкритого листа Корчинського нунцієві явно переписувалась із славнозвісного виступу Жиріновського. «Не сметь стрелять по Багдаду! Лучше вместе е…нем по Тбилиси!». Але ж, як не крути, Корчу до Жиріка дуже й дуже далеко. Хоча фразі на кшталт «Якщо уніатський архієпископ повертається до Києва, стає незрозумілим, за що проливали кров Сагайдачний, Трясило, Наливайко, Богдан, Гонта, Залізняк та інші великі постаті, на спогадах про яких ґрунтується наша національна свідомість» позаздрив би і Владимир Вольфович.

Дрібні провокації Корчинського дивувати припинили вже давно, а кілька років уже навіть не притягують увагу суспільства. Скажімо, нещодавній писк «Братства» щодо Придністров‘я дуже швидко змовк, не підтриманий соратниками Дмитра по маргінальній опозиції. Але з антиуніатською боротьбою вийшло інакше – вже за кілька днів до «братчиків» долучилися Прогресивно-соціалістична партія Наталі Вітренко та – аякже! – партія «Держава» екс-генпрокурора Геннадія Васильєва. Якщо вже такий повний комплект зібрано, сумнівів не залишається: вся гоп-компанія, що скакала навколо Януковича на минулих виборах та брала в облогу суди «за Колєснікова», взялася до справи серйозно. І, судячи з тону, яким пишуться погрозливі листи до Ющенка та українського народу, акція передбачається довгострокова, багатобюджетна та конфліктна.

Маргінали на повному серйозі обіцяють кров. А коли обіцяють маргінали, їм можна вірити – саме їхніми руками будуть проводитися провокації, поки лідери СДПУ(о) та Янукович, надувши щоки, відсторонено міркуватимуть перед телекамерами про «невиваженість дій керівництва УГКЦ», «неповагу до настроїв та бажань православних» та «нездатність нової влади забезпечити міжконфесійний мир».

Поки що виглядає так, що «всенародний спротив» готується за вже використаним, і досить успішно для організаторів, сценарієм – риторика дійових осіб дуже й дуже нагадує донецький «Хеловін для Ющенка» жовтня 2003-го. Вітренко на прес-конференціях уже розповідає, як «уніати різатимуть православних прихожан та вішатимуть священиків» – не гірше за «фашиста Ющенка» та «бандерівського марш-кидка на Донбас». Є, щоправда, суттєва різниця: Київ – не Донецьк, а адмінресурс уже в інших руках. Проте за достатнього фінансування, як уже показали мітинги під час «Євробачення», звезти «біомасу» до Києва зі східних регіонів – не проблема. І знайти провокаторів, які за певну суму погодяться влаштувати масові заворушення під оком уже «недружньої» міліції, – теж неважко. Колишня влада вчиться працювати тими самими методами на «чужій території».

Все розгромимо! В нас є блаженніший Владімір...

Сьогодні під будинком нунціату відбувалася «проба пера». Акція протесту була організована та проанонсована «Братством» Корчинського, і проводити її збиралися «за участю православних братств України». По дорозі до нунціату кореспонденти «І-Репортера» перестріли невеличку групку бабць – любительок православного екстріму. Це була саме та компанія, яка ще за часів революції ходила по Майдану «Хресною ходою» з брязкальцями, корогвами та іконою Януковича. Ці ж самі бабці та сумного вигляду чоловіки вже навесні стали основною ударною групою агітбригад «Свабоду Барісу Калєснікаву» – намет шалених «православних», які благословляли Януковича та захоплювали залу Апеляційного суду, обіцявши «померти від голоду за раба божого Бориса», простояв у Маріїнському парку до кінця. Із тими самими брязкальцями, корогвами та іконою (на цей раз уже Колєснікова). Після звільнення «великомученика Бориса» хрестоносцям якийсь час не було чого робити, аж ось нарешті трапилася нова нагода явити світові свої брязкальця.

Під нунціатом «Братства» чомусь не виявилось. Але щойно підійшли бабці, все стало на свої місця – трійко непомітних хлопців із кортежу розгорнули прапори партії Корчинського, а ще один дістав мегафон. Утім, розпочати акцію «братчикам» не вдалося – тут вони грали другу скрипку при бабцях, які затягли молитву. Між першою і другою молитвами навіть муха не пролетіла – співали «православні» самозакохано й довго. Журналістам лишалося хіба що вивчати геніальний транспарант, розтягнутий за спинами «рабів Божих».

Як потрапив цей транспарант (єдиний на всю акцію!) до Папського нунціату і навіщо його розгорнули тут, невідомо, мабуть, і самому пророку Януковичу. Можливо, «православні» просто вирішили, що добру пропадати не годиться, а на нові агітматеріали ще не наспівали і не набрязкали. Зеленим по білому на ватмані було написано:

«27.12.2004: Господь Бог сказал, Бог поругаем не бывает! Партия «Наша Украина» – ослепнет начиная с Порошенко. Верховный суд – сойдет с ума. 5 канал и Эра наказание такоеже. Людей обмануть можно а Бога никогда».

Страшно навіть уявити, що ці богослови могли б наваяти про УГКЦ та особисто Папу Римського, якби за півроку купили собі нової фарби та паперу.

Утім, керівник акції «Братства», редактор сайту партії Віталій Чорний (сам Корчинський на ганебне дійство не прийшов – нібито перебував у відрядженні в інших справах) таки знайшов спосіб випросити в головної бабці – «раби Божої Надєжди» – хвильку для промови. «Ви там зачитайте, а потім я їм сама скажу!» – пообіцяла бабця, й молитви на якийсь час скінчилися. «Братчик» нічого радикального нового не сказав, просто зачитавши вищезгадане послання Корчинського нунцієві та пояснивши, що метою «Братства» не допустити зведення уніатських церков за межами західної України. А от красномовну бабцю, яка вже скучила за мегафоном, понесло відразу:

– Ми – святая Русь, нам не потрібні окупанти! Ви наших дітей заставите іти на смерть і залишите їх сиротами, – пояснювала вона невидимому нунцієві. – Ми знаємо, що тут зробили німці! Тому просимо – забирайся в свій Рим і там розправляйся. А до нас не лізь, ми – святая Русь, наша страна – мать городов Росії, і у нас є блаженніший Владімір! І не дивись, що ми немічні – ми вісім років хресним ходом виходили…

Виголошуючи кількахвилинну тираду, Надєжда стискала своє брязкальце як гранату, посмикуючи пальцем кільце. Врешті гнівні слова скінчилися, й лідерка «православних» повернулася до свого кола співати молитви.

– А синагоги в Києві громити теж будемо? Все ж таки Гонта, Залізняк, погроми… – невинно поцікавився кореспондент І-Репортера в пана Чорного, щойно трубний глас Надєжди стих.

«Братчик» явно розгубився, не очікуючи подібних питань. Ще пару хвилин йому було все ясно, але тут до рівняння додалося нове невідоме. Зрештою, помисливши, вихід він знайшов:

– Ну, синагоги – ні, вони ж уже стоять, а не будуються. А тут іще й католики полізли – з ними треба зараз боротися.

– А після католиків – і до синагог?

– Та ні, ми ж загалом люди мирні…

Розмова долинула до вух всюдисущої Надєжди, що стояла неподалік. Та миттю розвернулася і ревнула:

– І синагоги розгромимо! І все позносимо, як уже на те пішло. Тому що ми – православниє, у нас є блаженніший Владімір…

Чорний почав, збиваючись, запевняти, що синагоги все-таки ніхто не зноситиме.

– І як, комфортно вашому братству з такими соратниками? – поцікавився автор у зовні інтелігентного редактора «братського вісника».

– Ну, Ви ж бачите, – це православні. Які вже є… – дещо сумно, здається, сказав він.

Репетиція, під час якої основні гравці на сцену ще не виходили, виглядала як клоунське антре і викликала хіба що здоровий сміх. Але дай Бог, щоб 21 серпня на догоду окремим діячам цей сміх не змінився на сльози.

Фоторепортаж

УГКЦ идет на Восток. В Киеве готовится мордобой? (продолжение)

Юрко КОСМИНА

обговорити на форумі

	ім'я:
	коментар:            коментар буде доданий після перевірки адміністратором

ДО РЕЧІ
	УГКЦ идет на Восток. В Киеве готовят мордобой? (Початок)
	УГКЦ идет на Восток. В Киеве готовится мордобой? (продолжение)

ОСТАННІ МАТЕРІАЛИ ЦІЄЇ РУБРИКИ:
	Літо на барикадах!!!
	Про що політики не говорили
	Мрії про «Yesterday» і tomorrow
	«Чи відправлять уряд Тимошенко у відставку?» (ЕКСПЕРТ-ОПИТУВАННЯ)
	Сергій Терьохін: «Таке зростання ВВП, як в Україні, тільки сниться старій Європі»
	«Які існують ефективні варіанти виходу з парламентської кризи?» (ЕКСПЕРТ-ОПИТУВАННЯ)
	Законспірована нерухомість Юлії Тимошенко
	Як зі сміття робляться гроші (фоторепортаж)
	Шуфрич замість Гелетея побився зі своїм тренером. ВІДЕО
	Пожежа у Харкові: знак для в`єтнамців чи помста Фельдману? (фоторепортаж)