Блог: Наталка

Знаєте, не люблю писати щось, що якимось чином стосується політики чи влади, чи чогось на зразок цього... Але :-)
Нещодавно до університету, де я вчуся, мав приїхати ПРЕЗИДЕНТ та інші важливі особи.
Що робилося...:-)
Поклали блискучий паркет, прибрали територію біля корпусів. Пофарбували стіни. Невже думають, що гості не відчують цей неприємний запах:-)Навіть килим новий застелили. НАМАГАЛИСЯ зробити гарний ремонт за декілька днів, закрили всі переходи з корпуса в корпус, треба було обходити дуже довгими шляхами, щоб кудись потрапити.

Різні люди, характери, долі… ;-)

Саме вони складають невід’ємну частину нашого життя. Лише їм під силу впливати на нього позитивним чи негативним чином. Саме люди, які нас оточують мають безпосереднє відношення до нас самих. Звичайно, не всі, не кожен.

Весна у січні... Цього року зими майже не було. І температура надовго не опускалася нижче нуля, і снігу мало випало. Звичайно, місяць ЛЮТИЙ ще попереду, та все-одно дуже хочеться весни. Ідеш вулицею міста, вдихаєш тепле повітря, мружишся від яскравих сонячних променів, відчуваєш подих легеньгого вітру, не носиш на собі товстенні шуби... :-)

Знаєте, за останні 2 тижні зі мною сталося декілька важливих подій. Хочу поділитися незабутніми враженнями.
Я несподівано захворіла... Ось так раптом. Прийшла вдень додому, так жахливо себе почувала. Але жодних симптомів грипу чи застуди. Зайшла в найближчу аптеку, придбала ліки першої допомоги.

Тільки пару днів назад повернулася я з дитячого оздоровчого табору. Працювала вожатою. 2 зміни підряд ні комп’ютера тобі, ні Інтернету. Тому лише зараз маю змогу поділитися враженнями від роботи.

„Ти й тато, ти й мама, ти й друг, ти й товариш, ти й нянька, а одним словом ти -- ВОЖАТИЙ” – це цитата з пам’ятки, яку ніхто не повинен забувати.

Ось так закрутить тебе життя проблемами, невідкладними питаннями... А потім раптом прокинешся, наче від сну, бачиш: а час летить-вже літо!

Пам"ятаю цей період минулого року. Я дуже-дуже не хотіла літа. Було якесь передчуття, що має щось статися, щось таке, що змінить моє життя. Я не хотіла літа... Перескочити б якось у осінь, чи в зиму... Вперше в житті, я не чекала літа. А воно прийшло, незалежно від того, що я відчуваю. Воно радувало своїми барвами, дарувало тепло... Усі були щасливі, бо ось воно-літо! І я якось втягнулася, хоча передчуття залишились...