25 червня у Києві відбулась Спільна сесія Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України, Академії правових наук України та Інституту законодавства Верховної Ради України з питань розвитку правової системи і наукового забезпечення законотворчого процесу.
В роботі сесії взяли участь та виступили: Голова Верховної Ради України, академік НАН України В.М.Литвин, віце-президент Національної академії наук України, народний депутат України, академік НАН України І.Ф. Курас, президент Академії правових наук України, академік НАН України В.Я. Тацій, директор Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, академік НАН України Ю.С. Шемшученко, заступник голови Конституційного Суду України, член-кореспондент АПрН України В.М.Шаповал, директор Інституту законодавства Верховної Ради України, академік АПрН України О.Л. Копиленко, академік-секретар Відділення цивільно-правових наук Академії правових наук України, академік АПрН України Н.С. Кузнецова.
У вступному слові президента НАН України академіка НАН України Б.Є. Патона ,зокрема, наголошено , що з прийняттям 8 років тому чинної Конституції України стало можливим і необхідним створення в Україні якісно нової правової системи. За цей час прийнято більше тисячі законів, практично з усіх галузей права, в тому числі майже 10 кодексів.
Близько половини ухвалених законів мають відношення до економічної політики та розвитку окремих галузей економіки. Значна частина законодавчих актів (18%) стосується державного будівництва, тобто конституційного та адміністративного права, що в цілому відповідає потребам розвитку суспільства і держави.
Водночас становлення правової системи України є далеко небезпроблемним. Зокрема, з кожним роком зростає кількість законів про внесення змін до чинних, тобто раніше прийнятих Верховною Радою законів, зменшується кількість кодифікаційних актів, що приймаються Верховною Радою, посилюється диспропорція в законодавчому регулюванні окремих сфер і галузей. Так, серед законів, прийнятих за останні 8 років, законодавчі акти з питань соціальної політики становлять біля 13%, а з гуманітарної - менше 4%
Одними із визначальних факторів такого стану розвитку законодавства є недосконала організація законодавчого процесу, зокрема, недосконалість планування і програмування розвитку і вдосконалення законодавства, часом нераціональне виявлення законодавчої ініціативи, відсутність належної координації в законотворчості, що в свою чергу зумовлено певною мірою станом наукових досліджень законотворчого процесу.
Як підкреслив у своєму виступі Голова Верховної Ради України академік НАН України В.М. Литвин, ми все ще перебуваємо в процесі будівництва власного українського дому ХХІ століття – консолідованої політичної нації й міцного громадянського суспільства, гарантованого добробуту і гармонійного розвитку.
На цьому шляху ми неминуче підходимо до усвідомлення глибинної сутності Конституції – не лише як правового акта, що має вищу юридичну силу в державі, але передусім основи, на якій відбувається процес державотворення, пов”язаний з формуванням відповідних інститутів державної влади і становленням громадянського суспільства.
Учасники сесії заслухали наукову доповідь академіка НАН України І.Ф. Кураса “Роль суспільствознавчих наук у вирішенні проблем здійснення політичної реформи в Україні та наукового забезпечення законодавчого процесу”. В доповіді, зокрема , зазначалося , що розвиток сучасного суспільства і держави більшості країн, в тому числі української держави і українського суспільства, все більш переконливо доводить , що будь-які суспільні трансформаційні процеси – широкомасштабні чи фрагментарні – можуть бути успішними лише в тому разі, якщо вони здійснюються на міцній науковій основі.
Про це свідчить, зокрема, в негативному плані перебудова, ініційована в колишньому Радянському Союзі без належної наукової основи, і в позитивному плані – процеси європейської інтеграції, яким передують в цілому глибокі наукові дослідження . Звичайно, теорія і практика повністю ніколи не співпадали і, певно, не будуть повністю співпадати, але, як правило, завжди взаємодіяли в цивілізованих країнах і чим тіснішою була ця взаємодія, тим більш позитивні результати отримували суспільство і держава.
Позитивним прикладом взаємодії теорії і практики, хоча, можливо, і недостатньо тісної, є започаткування в нашій країні політичної реформи. Їй передувало тривале і малоуспішне здійснення парламентської, адміністративної, судової та інших реформ, які не мали належної наукової основи, або одержували її через певний час після їх початку.
Не випадково згодом було вирішено здійснити більш широку реформу, яка одержала назву політичної та конституційної реформи, на міцній науковій основі. Такою науковою основою стала насамперед Концепція реформування політичної системи України, підготовлена в 2001 році групою вчених соціогуманітарних інститутів НАН України.
Проблеми наукового забезпечення законодавчого процесу в Україні порушувалися і в доповіді президента Академії правових наук України В.Я.Тація.
Учасники засідання заслухали та обговорили ще низку наукових доповідей з найактуальніших питань державотворення.
Підбиваючи підсумок Спільної сесії, президент НАН України Б.Є. Патон наголосив на тому, що в ході Сесії були висвітлені як позитивні риси, досягнення в законотворчості і законодавчому процесі; так і недоліки в цій сфері. Але відрадно, що всі доповідачі висловлювали і обгрунтовували думку про те, що істотне вдосконалення законотворчості і законодавчого процесу об’єктивно можливе лише при належному науковому забезпеченні цього процесу і ,насамперед, при здійсненні фундаментальних наукових досліджень у цій сфері.
В свою чергу підготовка фундаментальних праць в галузі законодавчого процесу об’єктивно можлива лише за умови тісної взаємодії Національної академії наук, зокрема Секції суспільних і гуманітарних наук, та Академії правових наук, відомчих наукових установ і вищих навчальних закладів, а також при злагодженій співпраці наукових установ і навчальних закладів з владними структурами – Верховною Радою, Президентом України, Урядом України, і, безумовно, з органами місцевого самоврядування.
Прес-центр НАН України