У столиці Австрії є вулиця Кульчицького, а один з будинків при самому її початку прикрашає бронзова статуя нашого співвітчизника. Чим же він заслужив на тривку пам'ять віденців? Юрій Франц Кульчицький народився близько 1640 року в Кульчицях-Шляхотських на Самбірщині. Набравшись шкільної науки, він подався на Запорожжя, де опанував турецьку мову і був за перекладача. Під час одного походу козаків на побережжя Туреччини Кульчицький потрапив у полон, але його доля склалася ліпше, ніж в інших бранців, і він зміг стати на службу, теж перекладачем, при заснованій віденськими купцями в Білгороді торговельній компанії, а згодом перебрався до Відня, доставляючи туди східні товари. Можливо, вже тоді виконував деякі доручення короля Леопольда І і передавав службові листи до австрійського посольства в Туреччині. 1683 року почалася австрійсько-турецька війна. Король завчасно перебрався в безпечніше місце, а Відень оточило військо великого візира Кара-Мустафи. Обложені жителі столиці відчайдушно боронилися, але не знали, чи швидко їм на допомогу прийде армія Леопольда І та його союзників - польського короля Яна Собеського і князя Карла Лотарінзького. Вияснити справу взявся Юрій Франц Кульчицький, якому в небезпечній вилазці товаришував Юрій Михайлович. Столичний посадник дав їм завдання зустрітися з князем Лотарінзьким і вручити йому листа, адресованого королю. Під виглядом білгородського купця, зайнятого постачанням провіанту для турецької армії, Кульчицький перебрався через ворожі позиції на лівий берег Дунаю, а на четвертий день щасливо повернувся з обнадійливими вістями до Відня. Свої пригоди він описав у брошурці, виданій 1684 року у Відні та Зальцбурзі. Після зняття облоги австрійської столиці серед трофеїв виявилися триста мішків якогось зеленкуватого зерна. Думаючи, що це корм для верблюдів, їх збиралися викинути в річку, але Кульчицький випросив ці зерна собі. Він знав, що мусульмани вміють готувати з них напій. Так в Австрії, а потім і в Європі запізналися зі східною кавою, а кав'ярня колишнього запорозького козака "Під синьою пляшкою" стала найвідомішою в місті. Герой оборони Відня помер від сухот 19 лютого 1694 року. Через два століття, восени 1885-го, йому було поставлено пам'ятник роботи скульптора Еммануїла Пенделя. Його образ увічнений також у творах живопису і філателістичних випусках австрійського поштового відомства, у книжках та історичних працях. 1933 року український письменник Іван Филипчак оприлюднив своє оповідання "Кульчицький - герой Відня", а рівно через пів століття в австрійській столиці появилося друком розкішне видання відомого журналіста, колекціонера, голови Союзу українських філателістів Австрії Бориса Ямінського. Про високі достоїнства книги "Відень 1683" свідчить той промовистий факт, що своє слово про неї сказали Президент Австрії д-р Рудольф Кірхшлеґер, Патріарх Йосиф Сліпий, бургомістр і губернатор Відня Леопольд Ґрац, інші високі урядові достойники, чиїми відгуками це видання й починається.
