Про торішнє погіршення соціальних гарантій громадянам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, «ДТ» розповідало тричі (№№ від 3 лютого, 3 березня і 28 квітня 2007 р.). Централізація виконання держбюджетної програми з оздоровлення чорнобильців призвела до різкого зниження масштабу та якості цього виду послуг. Внаслідок призначення головним розпорядником коштів Міністерства праці та соціальної політики місцеві адміністрації були відсторонені від процесу оздоровлення. Це означає: вони не змогли ознайомитися з умовами договорів щодо обов’язкового переліку лікувальних послуг, харчування, організації дозвілля та контролювати їх виконання. Від контролю усунулося і Мінпраці. Для міністерських чиновників основною метою було провести тендери на оздоровлення і розподілити гроші між переможцями. Ситуація повторилася й у 2008-му. Вся матриця байдужості чиновницької братії до однієї з найбільш уразливих категорій громадян засвітилася зовсім недавно — з трибуни Верховної ради і у звіті колегії Рахункової палати України. Висновки зроблено…

На парламентських слуханнях «Про стан, заходи і перспективи подолання наслідків Чорнобильської катастрофи», які відбулися 16 квітня ц.р., оздоровленню чорнобильців у 2007-му поставлено жирну двійку. «Результати оздоровлення постраждалих свідчать про неефективність його організації, що підтверджується щорічним зниженням чисельності оздоровлених. Кількість оздоровлених у 2007 році зменшилася на 29 відсотків» — читаємо у постанові від 18 квітня. Сумарну цифру неефективності переведено в людський вимір: «За рахунок коштів держбюджету у 2007 році оздоровлено лише 15,5 відсотка постраждалих дітей та 1,4 відсотка дорослих». Висновки про використання коштів у розрізі регіонів зробила колегія Рахункової палати. Вона дійшла висновку, що у Рівненській області не оздоровлено майже 159 тисяч громадян, у Львівській — 2,2 тисячі громадян з числа тих, хто має визначене законодавством право на безплатну чи пільгову санаторно-курортну путівку. Для більшої переконливості — торік полікувалися, відповідно, лише кожен дванадцятий і кожен третій із загальної кількості постраждалих у цих двох областях. А на Тернопіллі, за інформацією облдержадміністрації, було оздоровлено лише кожного двадцять шостого чорнобильця. Не краще держава потурбувалася про дітей. Із 10155 представників «нашого майбутнього» поліпшити здоров’я змогли тільки 1645.

Вартість послуг з оздоровлення торік, порівняно з 2006-м, зросла в середньому у півтора разу. Та чи задоволені були ті щасливці, котрим усе-таки пощастило потрапити в санаторно-лікувальні та оздоровчі заклади? Без перебільшення скажемо: раділа меншість. «Фактична якість послуг, які надавалися з боку закладів, часто не відповідала тендерним пропозиціям...», — суворо зазначили аудитори Рахункової палати. А на практиці це мало вигляд свідомого знущання над чорнобильцями. Мінпраці закупило путівки в оздоровчі заклади «Перемога», «Ворзель», «Чайка», «Діброва» та «Дубки» (всі — Київська область), які містяться в зоні посиленого радіологічного контролю. Парадокс: дітей зі статусом постраждалих повезли оздоровлюватися на радіаційно забруднену територію!

Типовою є скарга сім’ї По­люховичів у складі трьох осіб із селища Зарічного, що на Рівненщині, на процес оздоровлення в санаторії «Перемога»: «В путівці зазначено, що ми маємо проживати в кімнаті з усіма вигодами, але жодних вигод ми там не знайшли(…) харчування було вкрай погане(…) оздоровитися ми також не змогли. Апарати ультразвукової діагностики і кардіограми не працювали. Тому ми були вимушені виїхати звідти вже через п’ять днів після заселення…» Але ж санаторій отримав за не надані послуги понад 3 тисячі гривень держбюджетних коштів на цю сім’ю! До речі, у згаданій забрудненій зоні торік перебувало 8,2 тисячі чорнобильців з усієї України. Їхнє «оздоровлення», як стверджує Рахункова палата, коштувало державі 16,1 млн. гривень. Ефект? Подив і сльози.

На чорноморському узбережжі якість послуг була, безперечно, вищою. Але це не стало на перешкоді виникненню низки скарг. Згідно зі звітами супровідних осіб, неякісно проводилося оздоровлення в санаторії «Блакитна хвиля» у місті Саки (АР Крим). «Процедури — масаж, ванни, електрофорез — тривали по 3—5 хвилин, а лікування фіточаєм та киснева пінка надавалися на платній основі, а не безплатно, як записано в путівці»; в санаторії «Дружба» (м.Євпаторія): «замість нього поселили в ДСОК «Дніпро», дуже мало отримували процедур, лише інгаляції та аромотерапію, дітей не оглянули лікарі-спеціалісти, на процедури доводилося чекати по 1—2 години…» Мотиви нарікань — схожі.

Оздоровлення дітей-інва­лідів та дітей-сиріт із числа чорнобильців інакше як блюзнірством не назвеш. Замість двох місяців, як визначено законом «Про статус і соціальний захист громадян, котрі постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вони оздоровлювалися всього-на-всього 18 днів! «З урахуванням кількості сиріт та інвалідів Рівненській та Львівській області треба додатково виділити 5,9 млн. грн.», — це зі звіту Рахункової палати.

В самій організації процесу оздоровлення у 2007 році спостерігався повний безлад. Мінпраці розподіляло путівки наосліп, не враховуючи потреб і транспортних можливостей областей. Тому багато санаторіїв та оздоровчих закладів України не змогли оздоровити чорнобильців у зазначені терміни.

— Не враховувалася потреба областей у санаторно-курортному лікуванні в розрізі профілів захворювання. Небезпідставно Рахункова палата встановила, що за деякими захворюваннями — як, наприклад, хвороби органів крові у Рівненській області, ендокринної системи на Львівщині — путівки на оздоровлення у 2007 році не були виділені взагалі. Або інше. Чорнобилець оздоровлювався самостійно. Якими документами він має це довести для отримання грошової компенсації? Кабмін досі не розробив механізму, методики визначення і контролю за підтвердженням факту самостійного оздоровлення. Такий цинічний підхід дискредитує саму необхідність оздоровлення, — ставить крапку начальник відділу у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС Рівненської облдержадміністрації Оксана Заліпська.

Нове керівництво Мініс­терства праці і соціальної політики продовжило практику централізованого виконання державної програми з оздоровлення чорнобильців. Воно залишилося головним розпорядником держбюджетних коштів, які виділяються на ці потреби, зберегло схеми та підходи поперед­ників. Бо теж не проти пожити ситно: коштів на оздоровлення у держбюджеті-08 закладено на 110 млн. гривень більше, ніж торік, — аж 330 млн. грн.

Перші результати віщують мало втішного! Вартість дитячої путівки нинішнього року зросла вдвічі, порівняно з 2006 роком, і сягнула торішньої вартості путівки для дорослого. Із шести санаторно-лікувальних закладів Рівненської області, які подали заявки на участь у тендері на оздоровлення, переможцями у своїх лотах стали лише два. А єдиний в області багатопрофільний санаторій у Рівненському районі — «Червона калина», який спеціалізується на лікуванні серцевих, неврологічних недуг, захворювань опорно-рухового апарату, органів дихання, травлення і має вищу категорію за акредитацією Міністерства охорони здоров’я, — чиновники Мінпраці просто, що називається, кинули. Головний лікар Микола Сивий украй здивований: «Санаторій брав участь у тендері і торік, і нинішнього року. Але міністерство не укладає з нами договорів на оздоровлення, не купує жодної путівки, зовсім не пояснюючи причин». (Коли писалися ці рядки, із чотирьох санаторно-лікувальних та оздоровчих закладів Тернопілля у тендерах переміг лише один — офтальмологічний санаторій «Барвінок»). Чи під силу інвалідам Чорнобиля їхати за сот­ні кілометрів, наприклад до санаторіїв Дніпропетровської та Київської областей?

Тим часом потужна база санаторіїв і оздоровчих таборів Рівненщини, яка дозволяє щороку приймати до 10 тисяч дітей, залишиться незадіяною. За підрахунками облдержадміністрації, для перевезення 400 дітей на оздоровлення, скажімо, у санаторії Вінницької області — на відстань понад 500 км лише в один бік — знадобиться добра копійчина: понад 130 тисяч гривень державних коштів, які можна було б спрямувати на оздоровлення у кращих оздоровницях Рівненської області.

Заступник голови Рів­нен­ської облдержадміністрації Степан Павлюк — учасник недав­ніх слухань — пропонує системний підхід до вирішення чорнобильських проблем.

«Потрібно, — вважає посадовець, — створити єдиний орган центральної виконавчої влади, в якому були б зосереджені досвідчені фахівці у сфері подолання наслідків Чорнобильської аварії, котрі б усвідомлювали: настав етап відновлення та розвитку забруднених територій. А це означає — вдосконалення системи радіаційного моніторингу, оздоровлення ґрунтів, складання точних карт зон радіаційно забруднених територій, створення належних умов праці в аграрному секторі та лісовому господарстві на цих територіях, виробництво продуктів харчування з дотриманням державних стандартів щодо вмісту радіонуклідів. Із цими заходами повинен поєднуватися соціальний захист постраждалого населення — оздоровлення і харчування. Оптимальний варіант — таким органом міг би стати окремий департамент. А виконання чорнобильських програм слід передати місцевим адміністраціям. Тоді ми не витрачатимемо сотні тисяч гривень на інформаційно-комп’ютерне забезпечення процесу харчування і перестанемо неефективно витрачати на оздоровлення 19,5 млн. гривень коштів держбюджету, як це сталося торік. Це ж свідоме обкрадання громадян! Нехай майбутній єдиний орган у Києві долучається до контролю над виконанням чорнобильських програм на місцях… Дійшло до абсурду: Мінпраці розподіляє чорнобильські гроші, а на районні і обласні адміністрації сиплються скарги з приводу якості харчування та оздоровлення. Люди підсвідомо не розділяють владу на центральну і місцеву: для них влада — єдиний організм…»

За результатами парламентських слухань Верховна Рада доручила урядові розробити комплекс заходів — створити єдиний центральний орган для подолання наслідків Чорнобильської аварії і до 1 липня ц.р. підготувати та внести на розгляд парламенту зміни до законодавства щодо передачі повноважень з організації оздоровлення постраждалих громадян від Мінпраці до місцевих держадміністрацій та органів місцевого самоврядування. Відповідні доручення міністерствам і держкомітетам дав перший віце-прем’єр Олександр Турчинов. Залишилося найголовніше — виконати написане і доручене…