Запорозька Січ була єдиним у Європі містом, а козацтво суспільством, де шанувались, а не карались люди з надзвичайними здібностями характерника. Церква звинувачувала характерників у чаклунстві, попи відмовлялися їх ховати. Обряд поховання "по-своєму" проводили самі запорожці. Між характерництвом і християнством існував світоглядний конфлікт. Тож не дивно, що у 7283 році (1775) під час руйнування Нової Січі лише характерники готувались до бою з москалями. А коли козаки-християни погодились із закликами попів і здалися, характерники зі зброєю відступили на вільні землі й заснували Задунайську Січ.

За статтею "Козацтво - військовий Звичай" з сайту нікопольських Рідновірів

http://prosto-vit.livejournal.com/3893.html