Віктор Пушкар, канд. психол. наук: Місто без Голови, або ж Колись Тут Був Київ

додано: 28-03-2008 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1206693015.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

• Київ • Довкілля •

Для Києва навряд є чимось принципово новим стрімке зростання населення, інтенсивний економічний розвиток та поява значної кількості новобудов. Скоріше винятком в новітній історії міста є періоди економічного застою і депопуляції. Старі і нові жителі Києва були морально готові до того, що їх може стати трохи більше. І через відносно низьку народжуваність у місті основний приріст населення даватимуть мігранти.

Протягом довгого часу Київ зберігав типову для міського поселення структуру, що складалась з Верхнього міста (воно ж Княжий Град, за територією приблизно відповідне колишньому Старокиївському району), торгово-промислового передмістя (Поділ) та старого релігійного центру (Печерськ). До цієї базової структури тяжіли старі та нові промзони, а пізніше, вже в радянський час, спальні райони. Центральні райони робили основний внесок в культурне та інтелектуальне життя міста; бажаючі “нові київські” могли досить просто до нього долучитись. Приїжджі інтелектуали – піти на концерт, в театр, на художню виставку. Любителі простіших розваг – хоча б подивитись салют на Хрещатику.

За поширеною гіпотезою, сучасний Київ перетворюється на мегаполіс, тобто принципово інший тип поселення. Що проявляється як руйнування культурної інфраструктури центру, подальше послаблення зв’язків між районами міста, зменшення шансів для нових київських долучитись до міської культури хоча б у спрощеному, сурогатному вигляді. Ці процеси є об’єктивними, їх навряд можна зупинити. Але – чи варто їх штучно пришвидшувати до катастрофічних наслідків?

Одним із заходів, які пришвидшили процес процес руйнування міста, стала зміна адміністративно-територіального поділу з фактичною ліквідацією центральних районів. Нові “райони” еклектично об’єднують різні типи поселень (власне місто, спальний район, нова і стара промзона); в кожному з них за різними оцінками живе від 200 до 300 і більше тисяч населення.

В зв’язку з цим виникають дві групи питань.
1) Чому поселення, дещо менші за Троєщину, Оболонь чи Виноградар, в Україні звичайно мають статус міст, а в межах Києва їх аналоги мають статус, нижчий за район? Такий адміністративний поділ є очевидно дискримінаційним щодо жителів Києва. З урахування соціо-культурної структури та типів поселення в одному районі має проживати близько ста тисяч людей. В першу чергу мають бути відновлені історичні райони Києва (Старокиївський, Печерськ і Поділ). Оскільки “райони” мегаполіса відносно слабко пов’язані між собою, їм варто поступово створювати самодостатні міські структури і ставати менш залежними від центральної влади вже-не-міста, але ще-не-мегаполіса.

2) Чи може влада міста, де за приблизними оцінками проживає близько 5 мільйонів населення, вважатись “місцевою”? Адже населення таких країн, як Литва, Молдова чи Норвегія є меншим за 5 млн. Якби жителі Вільнюса і Каунаса (або Осло і Бергена) дізнались, що в них є якась спільна з сусідніми населеними пунктами “місцева влада”, вони були б вкрай неприємно здивовані.

Перша особа на території, населеній п’ятьма мільйонами народу, в досить типовому для Європи випадку зветься королем, президентом чи канцлером. І аж ніяк не міським головою. Тим більш, що посада міського голови в нормі передбачає наявність розвиненої одноіменної частини тіла. Ніздрі, які нічого не нюхали, тут скоріше погіршать ситуацію, ніж врятують.

Отже, схема “місцевої” влади у м.Київ очевидно потребує реформи, але реформи зваженої та відповідної інтересам абсолютної більшості місцевих жителів, проведеної після ретельних наукових досліджень. Ще одну довільну нарізку районів за принципами, які колонізатори застосовували до захоплених територій, місто навряд витримає.

Альтернативні концепції розвитку Києва і області як “агломерації” враховують в першу чергу економічні інтереси великого будівельного бізнесу. Також вони дивним чином збігаються з радянською концепцією «стирания граней между городом и деревней», що проголошувалась важливою умовою для побудови комунізму. Мені важко перекласти це словосполучення українською; скоріш за все через відсутність відповідних змістів в українській ментальності. У вузьких колах ці (анти)утопічні прожекти вже отримали назву "нагломерації".

Більш того, якби жителі типової міської агломерації, якою є, наприклад, Bay Area на західному узбережжі США, дізнались про спробу марсіанських окупантів об’єднати Сан-Франциско з Оклендом і Берклі на правах районів, це напевне стало б першим днем народного повстання на Каліфорнійщині.

Від гіпотетичного стирання постраждають як кияни, так і жителі малих міст області. “Місцева” влада стане ще дальшою від народу та актуальних для нього питань, а обмежене коло представників великого бізнесу буде домовлятись з меншою кількістю посадовців. До того ж важко передбачити, хто саме лишиться в обмеженому колі, а кого брутально виштовхнуть за його межі. Чи не лишиться, за принципом, описаним в популярному серіалі “Горець”, тільки один? Але в досить характерній кепці міцного господарника від фабрики “Москвошвей”…

Нагадаємо шановному панству приспів пісні групи Queen з цього самого серіалу – Don’t Loose Your Head. Або ж – не втрать свою голову. Бо лише казковий чи міфічний міський голова здатний думати за 5 мільйонів своїх досить умовних земляків.

І поки цілком реальний Леонід Черновецький отримав свої 15 діб відсторонення від влади, це гарний привід замислитись. Чи потрібен Києву обрано-призначений законодавчо-виконавчий лідер, з безрозмірними повноваженнями, мінімальною відповідальністю перед громадою та наглухо закритими для більшості киян інформаційними входами?

обговорення статті на Вільному Форумі:
http://www2.maidan.org.ua/n/free/1206657255

додано: 28-03-2008 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1206693015.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.